Notpublic
Є така несправжня річ - розмови. Сьогодні побачила людину наскрізь. Крізь розмову. Мені набридло бути індикатором болю - я не хочу бачити його в людях, я хочу, щоб це залишалось у їх приваті. Це не те, що мене стосується. Але це дає відповіді. Сьогодні побачила Оксворда зовсім іншим. Розумним та пораненим. Дуже пораненим. Чому я знайшла в собі сили, а вони не змогли? Чи у мене вже параноя? Можливо, тому що менекілька. Але я не хочу так думати. Я хочу вірити, що є люди, які зазнавши болю, знайшли у собі сили жити, довіряти, відчувати. Сьогодні прийняла у собі те, що я знову дозволила образити себе. Я вже не злюсь з цього приводу - я прийняла цей факт. Відчула. Себе і в собі. Але дещо вже змінилось. Побачимо. Головне 1. не накручувати себе; 2. пам'ятати, що я не ображаюсь, а лиш змінюю свою думку про людину. Не знаю, що буде далі. Абсолютно. Орієнтована всередину. Сьогодні вдячна Аристократу. Ніколи не думала, що буду з ним говорити про таке. Дякую, що поставився серйозно.
