Неоподаткований персонаж

Я вірю, що Україна здолає увесь цей маразм. Я вірю, що ми переможемо в інформаційній війні і не допустимо її кровопролитної сестри. Я вірю, що мої країна залишиться суверенною і нас залишать в спокої всі ті, кому зараз не йметься. Вірю, що Україна матиме владу, яку контролює народ. Вірю, що нам житиметься краще, бо ми вже стали краще. Вірю, що мої друзі з Одеси та Криму не втрачатимуть своїх друзів з цих регіонів через непорозуміння на політичній основі. Вірю, що ми вже не повернемо назад і нас ніхто не роз'єднає, хоч б як йому захльобувалось. І коли те, у що я вірю, стане доконаним фактом, я відсвяткую це поїздкою в Грузію. Десь так на тиждень. Хотілось би з друзями. І це є моє "як жити далі".

З моменту останнього допису і до сьогодні у моїй країні йде переворот. І до останніх днів мене можна було зарахувати до його учасників. Коли до Майдану півгодини їхати, то бути таким легко. Приїхав - передав харчі, одяг, гроші. Побув там, підтримав, почув новини, укріпив барикади, зробив фото. Зараз набагато страшніше, ніж було 19-21 лютого. Зараз гарячі точки за сотні кілометрів і ти нічого не можеш вдіяти! Частина твоєї країни - важлива і люба тобі частина - стає центром політичних махінації політиків, які не є громадянами твоєї країни, які натравлюють твоїх співгромадян одне на одного. ЗАЛИШТЕ НАС У СПОКОЇ!!! Вам не вистачає свою країну просрати?! Стільки злості й ненависті, стільки безсилля, відчаю. Хочеться вити. А ще більше хочеться вити на тих, хто виправдовує дії цих політиків. Хто називає нас "малоросами", хто забуває історію хоча б своєї країни, хто хоче віддати Крим не розбираючись у наслідках. Росії нафіг Крим не потрібен. Але і сильна Україна під боком ...