Неоподаткований персонаж

  Такі теплі дні хочеться тримати у собі дуже довго. Згадувати потім, смакувати. Наче знов тримаєш чашку чаю на морозі, співаєш з вуличним музикантом, гуляєш різдвяними вулицями. Такі вечори тримають у рівновазі. Цього морозного дня тепло валило просто звідусіль! Від розмови з подругою, від планів на Новий рік, від чаю з м'ятою, від шоколаду. Добре було бачити Простихлюдей, добре було гуляти з Потатою, добре було навіть у МакДаці :) Захоплююче та трохи страшно було на "Моцарті та Сал'єрі", де мій театральний керівник грав Моцарта. Весело було пінгвінами добиратись до метро. Затишно, кожної хвилини було затишно. І коли шарф спадав, і коли пальці мерзли, і коли ноги ковзали. І коли сніжок покривав голову, плечі. Рівномірно, без вітру. Дивлячись на святково прикрашений Київ, дійсно вдається забути про усі проблеми, що у собі тримає наша країна. Бо радієш дрібницям.

До захоплень додалась гра на гітарі. Вже другий місяць вчусь. Тепер спробую вивчити щось таке.

" - Свобода не нуждается в оправданиях, Мария. Вот и вся разница. - Илья посмотрел ей в глаза. - Ты убиваешь во имя Добра, я - повинуясь своим желаниям. Но есть ли эта разница вне наших душ?"

турнір; ранковий головний біль; спокій всередині роздратування; рижик; кід блондинка; звір; інтелектуальні ланцюжки гумору; бруківка; мегакакао; теплі люди; ідеальна одеса; живий хазяїн; забута вдячність; аристократи; півфінал; шоколадки та кефір; женя-рома; після-анекдот; славський; коти; не-кейси; не-фінал; пономар; мафія; "дебатёрыыы...?"; нові спогади про старі карпати; мовчок-вовчок; дотик; кашель; яблуко, що позбавляє голосу; лак для волосся; домашня бабайка; свої не-свої; дебатери у роздріб.

Є така несправжня річ - розмови. Сьогодні побачила людину наскрізь. Крізь розмову. Мені набридло бути індикатором болю - я не хочу бачити його в людях, я хочу, щоб це залишалось у їх приваті. Це не те, що мене стосується. Але це дає відповіді. Сьогодні побачила Оксворда зовсім іншим. Розумним та пораненим. Дуже пораненим. Чому я знайшла в собі сили, а вони не змогли? Чи у мене вже параноя? Можливо, тому що менекілька. Але я не хочу так думати. Я хочу вірити, що є люди, які зазнавши болю, знайшли у собі сили жити, довіряти, відчувати. Сьогодні прийняла у собі те, що я знову дозволила образити себе. Я вже не злюсь з цього приводу - я прийняла цей факт. Відчула. Себе і в собі. Але дещо вже змінилось. Побачимо. Головне 1. не накручувати себе; 2. пам'ятати, що я не ображаюсь, а лиш змінюю свою думку про людину. Не знаю, що буде далі. Абсолютно. Орієнтована всередину. Сьогодні вдячна Аристократу. Ніколи не думала, що буду з ним говорити про таке. Дякую, що поставився серйозно.

Вирішили з Рижиком махнутись пальтами.

вокзал о 5 ранку; не-кава; не-мак; м'який зал очікування; атб навпроти сільпо;  риба андрій; троє не-своїх; вільний простір; вазон хіггса; не-брі; мажорне таксі; залізна спокійність; духота; сила поряд; війська лад; сирія; фаст-фуди; віртуальні валютні ринки; учи матчасть!; релігійні обряди над дітьми; не-брейк; теплий сошиалз; невідомий петровський; сови; півтори години сміху вночі; "я ніколи не..."; харківський та одеський гумор; групи ненависті; кава у стіках; курасани; тепло; не вище третього; монополіст не-монополіст; v2.0.

Коли опускаються руки. Коли всередині глибока осінь. Коли всі слова, якими ти підбадьорюєш інших, для тебе не мають значення. Коли шоколад не смачний, а терпкий. Коли не можеш розслабити шию. Коли давно болять пальці. Коли ніч перетворюється у робочий день. Коли нормальний сон лише у вагоні. Коли відчуваєш себе ідіотом не по темі. Коли шаурма з людей. Коли любов з паралону. Коли так багато всього, що не робиш нічого. Коли добрі люди стають цинічними. Коли циніки стають невдячними. Коли просто срань якась, а не день. Тоді приходить Велика Синя Панда і обіймає. Тоді стає тепло і м'яко. Тоді стає смачно і живо. Тоді хочеш танцювати. Тоді згадуєш правильні слова і відчуття. Тоді нарешті можеш попросити допомоги. Тоді згадуєш літо. Тоді просто вдячний Панді :)

Амок - психічний стан, пов'язаний з агресивними діями, безпідставними нападами на людей... ...слово "амок" використовується як синонім стану неконтрольованого сказу. Зашугане ходіння, спіткання через декорації, холод. Незрозуміла хронологія

три години на вокзалі; довгі шарфи; болотний хостел; московські циклони; не-тім-мейт; капа; чотириразовий суддя; non-state motion; кулінічі; хачапурі з сулугуні; не-голод; подвійний socials; танцюючий Мишко; сальса і корова; вологі подушки; сухі рушники; невинність мусульман; топ-руми; безсмертя проти кінечності; випадкові макдаки; не-достача людей; вчасна книжка; не-холод; відчуження.

Часто чую останнім часом "Я не упереджений(а), я реагую на людей так, як вони реагують на мене, просто відповідаю на їх ставлення до мене". Ох яка ж це брехня! Дика, огидна брехня, що попахує недалекозорістю та самовпевненістю. При чому це брехня самому собі. Тобі здається, що ти лиш реагуєш на інших, але маючи враження всередині ти перший реагуєш, не дочікуючись "віддзеркалення". А потім думаєш, що просто відобразив чиєсь ставлення до себе. Ми одразу складаємо враження про людину, орієнтуючись на те, що вона каже, як виглядає, як пахне, нарешті! Ще до того як вона зконтактує з нами. Чи люди-"дзеркала" колись задумувались над тим, що вони не єдині хто живе за таким "принципом"? Чи ставили вони собі питання про те, що буде, якщо зустрінуться два "дзеркала"? Яке тоді враження і відносини будуть? Хто перший матиме виразити своє ставлення? Якісь люди подобаються нам, якісь ні. І це іноді абсолютно ніяк не відображає їх ставленн...

Придумали таки щось дуже-дуже кльове! Дякую авторам за цей проект: Кімната думок Тихе місце Dream Room

Вночі здається, що час безмежний. Що ранок ніколи не настане, що це безкінечна мить сьогоднішнього дня. Вночі все прямує до безкінечності - і від того спокійно. Здається, наче можеш встигнути все, навіть більше. Ніч чарівна. Темрява надає контрастності, відчуття та кольори яскравіші. Навкруги нічого зайвого, нічого надмірного. Лише цокіт годинника нагадує, що час ще не загубив ліку. Але все інше наче завмерло, наче стоп-кадр; і рухаються лише окремі елементи, в той час як все інше спить. Навколо дуже тихо, але ця тиша не дзвінка, вона більш жива, більш м'яка, мирна. Але кожен звук у ній наче постріл. Коли дні такі напружені, добре мати такі спокійні ночі. Єдине, що трохи смутить - помічати як вологість коробить мої колажі на стінах моєї кімнати. Треба щось придумати з тим, вони є відображенням мене. Ніч оживляє. Всі хороші люди та думки мали свій зачаток саме уночі. Ніч не бентежить, тому маєш змогу сконцентруватися на важливому. Я дуже люблю ніч. І щодня ранок ревниво згадує мені ...

" Королівство Повного Місяця " - фільм, який видирає з реальності, повертає віру у неймовірне, лоскоче нерви і думки. Прекрасний, дивний і добрий відтінок вражень. Наче саме так і треба жити, саме так любити і бути сміливим. Є шокуючі моменти, але вони лише для контрасту, шоб показати що є справжнім. Ця картина змушує літати. Спробую зберегти ці крила якнайдовше.

Дитинство - це коли думаєш, що кинути все заради чогось одного це просто. Таку думку нав'язують фільми, казки, іноді книги. Закохалися, але увесь світ проти - взірвемо світ! Батьки не розділяють твоїх мрій - плювати, до чорта батьків! Хочеш в Австралію, але не маєш грошей - продаєш все, що маєш, кидаєш всіх і їдеш! У фільмах та казках це так просто! Максимум покажуть якусь сварку, або просто "це насправді було дуже важко" - єдина фраза на двогодинний хронометраж фільму. Зачасту це призводить до того, що ми починаємо судити інших орієнтуючись на цю примарну легкість. "Як, не вийшло щось? Чого ж ти не кинув свою сім'ю/роботу/кохану/увесь світ заради цього? Ну, певно не сильно хотів раз таке". Або коли самі потрапляємо у ситуації вибору "щось одне або все інше", то можемо нівелювати почуття інших, думку інших - і я кажу про близьких людей, бо стороннім навряд чи є якась справа до нас та й їх думки дійсно мали б бути зайвими. Як правильно обирати тоді...

роуприукопркупгщ5криекушр дикість еоулк4прівшапршдалримгашлрпгщушарпгкрипшгургшимругимрукгмпмркрпирвоиврпнрминрнгрмнгрнгмриомтсипманрвалосрматгирагмілрапігкпргірмгірманмамовлраграгрмам ненависть вадпрпрпгаврмгаврмгарпмранпрігарпігп біль марпгимгаимрагмраішрпавпоркіаоріоапроіпомиамоаіом злість маоиппримвашмирідльсдівлаоіва непримиримість ідкулоакіоарвалвімисльівдвлаовадваввтомадіклараігіамргамрнгуеишукуцдддддддддддддипрвирирм непорозуміння пиловпирвлоиміимріимігівшщіраіаіісьтщвіікааіо

Якщо за своє життя я зможу переконати хоча б одного гомофоба, що його погляди невірні, то вважатиму, що сенс у моєму житті був.

Мені сьогодні подруга подарувала ананас, який вона півночі робила зі скотчу, тканини та цукерок :) На фото певно не дуже видно, але у конструкції ще є зелений кущик зверху - як справжнісінький ананас!))) Виглядає дуже круто) Обожнюю Дні народження!

"...Есін пише, що новачкам не дано потрапити до глибин Чистої Землі. А відтак їм належить усіляко розвивати силу уяви, аби вони могли осягнути безкраїсть райських просторів. Лише завдяки уяві можна вирватись за межі земного виміру та на власні очі узріти Будду. Належним чином розвинути уява здатна, зосередившись на одній-єдиній квітці лотоса, охопити усю світобудову ".

скеля над водограєм; тиждень у Карпатах ; фільм "Вчитель на заміну" з подругою ; подарунки, День народження; ходіння по склу та вугіллю; Вася , Саша та Стрілець ; попередні та майбутні фести, подорожі, плани ; п'яти-годинна розмова з Оленем ; троє гірських незнайомців у потязі; відчуття, що все йде за правильним шляхом.

Every thought is right, every feeling is real, every music fits. Every day leads you to your dream. Oh, it's so great to have a dream! And to know how to make it real. Your life becomes more sense. Як же афігенно усе це відчувати! Бачити, що кожен твій день дійсно наповнений чимось приємним, або хоча б корисним. Не втрачати жодної секунди, жодної можливості, жодної зустрічі, any conversation, any knowledge. And make you living in a really right way. Я відчуваю, що саме зараз все правильно. Саме так, як має бути. Усе, що у минулому - це теж було правильно. Чи були б ми такими як є, якби мали можливість виправити своє минуле? Усе погане дає нам досвід, усе хороше - віру у себе та життя. Нейтральне - просто наповнює наші дні. Як же добре любити своє життя, кожен свій рух! How wonderful is to live in this moment, right now! Appreciate every second of happiness, of pain, of seeing nature, rain, movie, people. Усе це здається таким правильним. І таким своїм.

До лісового життя звикаєш швидко. Вже навіть вдома, у місті - постійне відчуття, що по тобі щось повзає, щось кусає, терня коле в стопи. Але відчуття, що ці укуси та терня дають життя, є лише у лісі, горах. Попри спеку, від якої прокидаєшся о сьомій ранку, попри тих самих комах - там, у горах, на фестах - там життя, там легкість. Коли раптові знайомі розділять з тобою вечерю, коли ще далеко не друзі лежать з тобою на землі та роздивляються нічні сузір'я. Коли все, що треба - ось ця секунда, ось цей доторк, це повітря. Ти поза часом. Зсередини променіє тепло - розжарює тебе і ти кричиш! Бо живеш! Всі ці дотики - все життя. Особливо по-теплому сумна думка, що людей, які дарують тобі ці дотики, вже ніколи не побачиш. Але " man siehst immer zwei mal im Leben ". Коли бачиш цих людей вдруге, то вже відчуття, що ви як мінімум місяць прожили разом. І знову дотики, знову життя, але вже по-новому - бо вже вдруге. Бо вже схопили найголовніше - і знову розділяєте вечерю. Якщо пощасти...

Прости меня, прости меня, Что я стакан разлил вина, Что я удила закусил, Что мыши ногу откусил.

Without dream is like without one lung - you feel alive but it's some sort of emptiness inside.

"Актор, який грає поганця, має співчувати своєму персонажу, або, як мінімум, розуміти, що таке ставлення можливе. Але найголовніше у ролі поганця у тому, що ці персонажі показують, наскільки неправильним є їх вибір. Щастя - це правильний вибір. Доброта, любов та щедрість - правильний вибір. Звичайно, можна добровільно відмовитись від цих якостей, але, якщо ти обереш світло, жити буде набагато легше". (с) Том Хіддлестон

Буває, що все ок, чудовий день, чудові люди та події, але перед сном якась мала дрібниця так спаскудить настрій, що аж шкода за весь той день, що пройшов. При чому дрібниця, через яку навіть і не варто паритись. Але так мало речей, через які я парюсь, що можу дозволити собі паритись з такої дрібниці, як моє ім'я. Захарили вже неправильно писати. Хтось дограється і отримає українським правописом по голові. Що б там у тому правописі не було написано стосовно цього питання.

Останнім часом все більше і більше роблю певні спонтанні вчинки. Просто так - прийшло щось в голову - одразу це втілюю. Так цікавіше - ніколи не знаєш чим закінчиться день. Тримає в тонусі.

Я напишу на камне "я скучаю" и брошу тебе в лицо, чтобы показать, как это больно - скучать по тебе. (с) Як важко іноді буває сказати людині, якої тобі не вистачає, що так воно є. Бо одразу закрадається дурна думка про те, що у тієї людини і без тебе все ок - інакше чого вона не йде на контакт. Ну не те, щоб не йде - ви просто живите десь недалеко одне від одного і у всіх все добре, все нормально. А ти згадуєш час, коли ви спілкувались частіше, тісніше, приємніше. Коли мали щось спільне, коли мали причини проводити час разом. І ніхто не знає, що той час значив для кожного. Може лише для тебе одного значило. Може для всіх вас значило, але всі такі ж дурні, як ти, й мовчать. А може все те, що було для вас спільним, взагалі не важливо! От так раз - і не важливо. Бо є щось масштабніше, вагоміше, актуальніше. Наскільки важко просто підійти до людини, з якою ви не були близькими друзями, з якими вас не об'єднує щось точно для вас важливе, і про яку ти знаєш дуже мало (по суті - ...

А чи існує життя після життя - it doesn't matter at all. Реально, це не наші проблеми. Ми цього не знаємо, а єдиний шлях дізнатись - померти. Тож прийде час, пізнаємо. А поки не варто про це думати. На місці зорієнтуємось.

Можно убедиться, что земля поката, - Сядь на собственные ягодицы и катись! (с) Маяковський у цитуванні Богемки Іноді люди створюють мистецтво, звук, зло, іноді інших людей, а іноді - атмосферу. Кожна людина наче носій свого власного клімату. І, перетинаючись, люди змішуються своїми кліматами, створюють погоду навколо. І тут навряд чи варто щось прогнозувати. Є люди, від яких за кілометр відчуваєш вітер, буревій, сонце абощо. Є такі, чию температуру відчуваєш лише коли ти дуже дуже близько або до того сприятливі умови інших мікрокліматів чи їх відсутності. Навряд чи те, що ми відчуваємо навколо може бути справою лише однієї якоїсь людини. У всякому разі, це має бути дуже потужна людина. Або дуже близька нам, раз її хвилі та атмосферний тиск ми сприймаємо так сильно, що це перебиває усі інші сигнали. Зазвичай саме змішання мікрокліматів створюють атмосферу. За останній кілька місяців у моєму оточенні перебувало доволі багато сильних атмосферників. Аби лиш не було провіщенням буревію. К...

Приємно бути частиною чогось великого і щасливого. Цього 1 травня мене можна було помітити з плакатом на Львівській монстрації . Це чарівне дійство є доброю пародією на ДЕмонстрації, на яких, зазвичай, люди кажуть про те, що їх не влаштовує і просять щось зробити, щоб це змінилось. А на монстрації щасливі "монстри" ділились своїм настроєм та провокували людей на посмішки :) Подія мала певне освітлення у ЗМІ. Можна ознайомитись: Замість першотравневих демонстрацій у Львові Монстрація - Гал-Info Монстрація по-львівськи: а шо? - StudTimes Монстрація у Сімферополі - Новинар України Монстрація у Львові - ТВі Монстрація у Львові: Нам би ще Євро по 20,12 - ZAXID.NET Першотравневим Львовом прогулялись справжні "монстри" - канал 24 Львівській молоді до повного щастя хіба євро по 20,12 - ZIK

Відчуваю вдячність до свого голосу, який почав хрипіти ще на виступі, що остаточно захрип він вже після. Тиждень підготовки, тиждень репетицій, новий досвід, люди з новим смаком. Не шкодую за те раптове рішення. Все, що трапляється, має свої наслідки.

Просто, щоб згадати, як це було прикольно. Жити так, щоб вже запізнюватись на завтрашній день, але мати час, щоб зупинитись і помилуватись тим, що навколо. Буквально - порозглядати людей, будівлі, якщо пощастить - гори, море. Якщо дуже пощастить - пороздягати людейбудівлігори... Маю час, маю життя. Викликаю сміх, проявляю силу. Дарую квіти, купую книжки. Біжу. Лячно зупинитись, бо тоді здається, що все завмре назавжди. Тому зупиняюсь лиш тоді, коли не проти, щоб так було як мінімум довго, максимум - до завтра. Навряд чи я маю багато чого, щоб пам'ятати. Життя-сьогодні не залишає шансів минулому. Не думаючи про майбутнє, співаєш. Думаючи про минуле, усміхаєшся. Живучи у теперішньому - біжиш. Малюючи, кричиш. Таке спадає на думку, коли забагато вільного часу. Або задовго його нема.

Вже маю свій план-максимум на це літо. Не гарантую, що буду всюди, але зроблю для того все можливе. Питання, насправді, лише у бажанні. Добре, що маю намет та 70-літровий наплічник :) Сильно полегшує життя, серйозно. Що ж, червень-серпень мене можна буде знайти тут: 12-17.06 | Поїздка Україною | Кам'янець-Подільській, Чернівці, Івано-Франківськ, Львів 25-26.06 | фестиваль "Країна мрій" | Київ, Співоче поле 28.06-1.07 | фестиваль "Трипільське коло" | м. Ржищів, Київська область 7-8.07 | фестиваль "Купала" | с. Жорнівка, Київська облассть 16-22.07 | Карпатська Дебатна Школа Лідерів | біла с.Пасічна, Івано-Франківська область 8-12.08 | фестиваль "Підкамінь" | смт. Підкамінь, Львівська область 17-19.08 | фестиваль "Захід" | с. Родатичі, Львівська область 26-27.08 | Івано-Франківськ

Жодних роздумів, які була б змога сформувати в слова, але забути цей момент не хотілося б. Може якось згодом ще напишу.

"ще три години!"; риби помирають мовчки; прості люди; "я не хочу жити в країні з такими законами!"; літр йогурту; оренда нирок; корейська морква; інженерний півфінал; єдина київська команда; єдині дівчата у фіналі; стандартні помилки; ріка; закритий собор; вербні гілки; третій макдак; "теплі" судді; al pacino... and justice for all; зайві книжки; фараони; дурні смски о другій ночі; невдалий план; свобода бути у теперішньому.

Легкий, а потім чаруючо проникаючий дзвін високо-високо! Невагомі, наче пір'їнки, небесні акробати, спочатку - кажани, а потім - гнучкі змії. На вигляд ламка, але міцна конструкція, яка здатна тримати, піднімати та крутити з восьмеро музикантів з інструментами та трьох акробатів. Хоча останні, може, складались зі згустків диму, тому на них можна не зважати. Потоки людей - неочікувано велика кількість людей! Вперше в житті можу засвідчити чергу до фунікулера довжиною у 20-25 метрів. А потім ті потоки розтікались густими ріками Андріївським, Михайлівською, Володимирівською тощо. Було тепло. А як спускались перекопаним Андріївським, то згадались нічні Карпати - Місяць, десь шумить річка (тільки тут це була прорита труба), переворочений земляний спуск. Тепло.

Під час прибирання у кімнаті були знайдені нотатки з відкритої лекції у Могилянці вельмишановного пана, ім'я якого (якщо я не помиляюсь) Йосиф Сліпий. Говорив він про страх. І ось, що він казав, зокрема: Ставайте добрими управителями часу - смакуйте, нюхайте, слухайте! Пізнавайте, як ваше життя пливе його [світу] потоками. Ту книгу, яку ви не прочитали на цей семінар, ви вже ніколи не прочитаєте. Цінуйте час. Гарна проповідь виходить з проблем самого проповідника - тоді вона виходить з досвіду. Лягайте спати на час раніше. Протягом віку [століття] близько 17 млн. людей загинули не своєю смертю. СРСР породив страх (заборона церкви, літератури, організації, кобзарів). Як наслідок - легше будувати "свою хату з краю", бо ініціатива карається, бо разом небезпечно. Страх, до якого і зараз апелюють, випробовують як інструмент. Страх громадянина - підшкірний, система управління фундаментована ним. Зважайте на ті гачки, але не бійтеся їх! (провідники на гачку) Страх смерті - не то...

Людина схожа на йо-йо, котрим забавляється Всесвіт. Він кидає людину в безодню, і в шаленому леті людина й гадки немає, що її політ - це падіння, а відчуття боротьби - це тільки напинання гумки. Дійшовши до крайнього положення, йо-йо повертається. Чи не про цей момент розповідають ті, хто бачив, як усе життя пролітає перед очима в зворотньому порядку? Повинна бути точка нерухомості, коли гумка ще не смикнула, але й інерція польоту раптом закінчилась і ти в нерухомості. Можливо, це і є точкою безповоротної смерті? Тоді, в якийсь момент, ти повинна поглянути за плече й узріти себе такою, якою тебе бачить Всесвіт: зазираючи в точку зачаття, як у калейдоскоп, крізь тунель твого життя він розглядає великий палець на своїй велетенській нозі. І тоді все стає ясно: що то була розводка, що невдовзі ти повернешся у міцну долоню, на мить солодко влипнеш у неї, а далі тебе запустять знову - та це вже будеш не ти. "І тепер мені видається, що я, Майя, дивлюся на себе очима Всесвіту. Крізь прозо...

Коли настрій ну зовсім капець, згадую про таку штуку . поїздка у Львів на минулі вихідні; Івано-Франківськ через місяць; Харків на наступних вихідних; Ірпінь на цих; майже дороблені лабораторні з прог; " Прості люди "; нове відкриття не-старих знайомих ; оладки Лебідки ; в цілому, задоволення тим, що роблю.

Іноді ти знаєш, що інші люди теж непогано можуть виконати твою роботу. Ну як непогано... Ти краще (твоє особисте судження), але й вони нормально зроблять. Але ти все одно неохоче передаєш їм свою роботу, бо дуже не хочеш, щоб хтось ще мав стосунок до того. Тут певно грає комплекс важливості. А-ля незамінний кадр і все таке. Дрібниця, але на локальному гребе.

Якщо паморочиться у голові, то те ще не значить, що світ навколо тебе крутиться - можливо ти просто добре шибанувся головою.

затишне тепло; стрьомні 5 ранку; яєчня, чай та три години; вид з вікна; жук з пузіком на спині; олень-жеребець; заспаний тренінг; чебурашка, який хоче жити, тому реінкарнувався у проститутку; Бжик; дім легенд; криївка; м'ясо; калгинівка; не-сало в не-шоколаді; сучасне мистецтво; сажотрус; панорамний димохід; чарівна машина та дракон; серенади під вікном; оплески вулиці; львівський час; дикобраз; захист; фізкультура; не-ярлики; контроль "начальства"; робоча свобода; не-високий замок; не-камера, але фото. З того, що хочу додати реченнями - ні разу нічого не турбувало! Мене наче вишвирнуло зі звичайного плину днів. Хоч все то заплановане було, але кілька людей зробили те все вільним. Дякую.

Жити, любити, радіти.

Романтика, що пробивається крізь завіси логіки, переповнює мене й рветься зовні. Моє кохання до тебе вже описали класики ХІХ століття, тому я просто вставлю це посилання. З того, що мені хотілось би додати, я обираю росу, яку розсипаю перед тобою, коли ти вранці прокидаєшся й босоніж йдеш. Додам сонце, яке сходить у мені, коли бачу твоє обличчя. Сутінки, які настають, коли ти мене покидаєш. Молоко з медом, яке наповнює мої жили, коли ти близько... дуже близько. Додам свої мрії, які легкими хмаринками заволочують моє небо, коли ти на горизонті. Додам людей, батьками яких я хочу нас уявляти. Це все, що я не хочу закреслювати. І хай ти моє минуле, ти - моє тепло. І хай ти моє майбутнє, ти - мій захист. І хай цей теперішній лист доставлять тобі вчасно. Поки я ще дихатиму. Усім, кого ♥ і ♥

Dearest creature in creation, Study English pronunciation. I will teach you in my verse Sounds like corpse, corps, horse, and worse. I will keep you, Suzy, busy, Make your head with heat grow dizzy. Tear in eye, your dress will tear. So shall I! Oh hear my prayer. Just compare heart, beard, and heard, Dies and diet, lord and word, Sword and sward, retain and Britain. (Mind the latter, how it’s written.) Now I surely will not plague you With such words as plaque and ague. But be careful how you speak: Say break and steak, but bleak and streak; Cloven, oven, how and low, Script, receipt, show, poem, and toe. Hear me say, devoid of trickery, Daughter, laughter, and Terpsichore, Typhoid, measles, topsails, aisles, Exiles, similes, and reviles; Scholar, vicar, and cigar, Solar, mica, war and far; One, anemone, Balmoral, Kitchen, lichen, laundry, laurel; Gertrude, German, wind and mind, Scene, Melpomene, mankind. Billet does not rhyme with ballet, Bouquet, wallet, mallet, chalet. Blood and f...

Наче стою я та певна, можливо близька мені, але неозначена особа. Стоїмо ми на даху будівлі, порослої мохом чи чимось схожим. Висота будівлі не піддається визначенню. Навколо нас ще є люди, знайомі мені люди. Раптом ми вирішили пограти у якусь гру (ми - це я, мій тренер з бугі-вугі та двоє ведучих "Muthbusters"), стали квадратом, але грати так і не почали, тому суть гри мені досі не відома. Але, здається, там було щось з м'ячиком та великим шматом тканини. Та сама певна людина, що була зі мною на початку, повела мене до краю даху й сказала, що пора вже стрибати. Спочатку у мені був сильний опір ("Ну, блін, куди з даху?!"), але все ж таки моє тіло полетіло вниз. А я трохи згодом. Ми з тілом приземлилися на морському берегу, десь у місті, коли ще темно, але є кілька ліхтарів. Впавши, ми знов поєдналися в одне ціле. Море було дивне. Мені сказали, що зараз якраз прибій - море почало трохи відходити, щоб зібрати хорошу хвилю, але так, що вгорі завис великий пласт во...

Це певно найбільш ідіотський просип у моєму житті. Ніхто не прокинувся, бо мені снилося, що це вже сталось, що я вже збираюсь, снідаю, вдягаюсь, виходжу з дому і їду на пари. Якби мати не розбудила, то так увесь день й пройшов уві сні. Але все одно розбудила запізно. Вийшло певне передзеркалення вчорашнього дня - коли мене з якогось переляку підірвало рано вранці з чіткою думкою, що о 9:00 я маю вийти з дому. Й лише вже в Могилі, коли перетнулись з моєю сокурсницею, яка мала пару раніше, до мене дійшло, що мене тут ще дві години не має бути.

Сьогодні з Сонцем пішли у гості до нашої класної керівнички, яка вела нас 5-11 класи. Дуже мудра і весела жінка, яка у свої майже 80 виглядає на 55 максимум. Серед усіх розмов запам'яталась про щастя. "Не кричіть про своє щастя, не говоріть про нього. Навколо багато заздрісних людей, яким не так пощастило. Навіть якщо ви не зважаєте на те, їх чорні стріли все одно впливають на людину. Тому не говоріть голосно, що ви щасливі. І не викладайте цього в Інтернет, дуже прошу - не треба кидати своє щастя в Інтернет". (не дослівно)

Вчора зрозумілось, що зі свого оточення точно можу покластися лише на двох людей, які витягнуть мене з будь-чого, що б не сталося, і зроблять все, щоб зі мною все було ок. І на диво, це не фіга не той склад двох людей, про який думалось. Хоча один чувак все ж таки співпав, про іншого - лише зараз є точна впевненість, хоча цінувалось і раніше. Але все ж таки можливо просто є люди для підтримки словами, а є - діями. І ті, і ті потрібні. Добре, що маю всіх.

Нарешті у соц.мережах з'явилось дещо дійсно по-доброму веселе :) Сьогоднішній вечір розділив усіх соціальників на два табори - жирафи і зануди :) Ну і, суто для статистики, кілька розумників. Уяви, заходиш в кімнату: в кімнаті на ліжку лежить 2 песика, 4 котика, стоїть жирафа та 5 бегемотів. Літає 3 курки і сидить одна гуска (маленька-маленька). Скільки ніг в кімнаті? За неправильну відповідь ставиш фото жирафи на 3 дні. Граєм?

Коли у комусь чи у чомусь часто починаєш бачити якусь людину, то, скоріш за все, вона теж була "калькою".

Мені набагато легше сприймати цюлюдину як літературного персонажа. Дуже мало маю певності, що десь ще знайду таку, тому простіше думати, що такої й не існувало в принципі. Просто хтось десь вигадав, а мені дали змогу трохи насолодитись тією фантазією. Трохи побути у своєму світі, наче у чомусь реальному. Нарешті починаю пам'ятати лише хороше. Про той час мені нагадують кілька шрамів на серці, але все одно - це моя улюблена "книжка". Хочеться вірити, що проекційний рецидив існує і у мене. Хоча те, що навколо, постійно розчаровує, не дотягує. Але я не збираюсь завтра помирати, тому ще маю змогу у щось вірити. Усе, що трапляється, має свої наслідки. Не найкраща відмовка "на краще".

Кожен пливе поки хвиля несе, і поки глибока вода. Дихати, відчувати. Добре цінувати це. Добре бути відкритим. Добре дозволяти собі бути та робити. Шкода бачити, що комусь й без цього комфортно. Але то є абсолютно не моя справа. Шкода бачити, що хтось потребує розумних розмов, але з ввічливості терпить просто веселі. Шкода бачити, що певні людські формування існують лише з ввічливості. Але це важливо, це має існувати. Це чийсь комфорт. Чиясь безпека, звичка, виховання. Але як же добре бачити, чути, відчувати, орієнтуючись лише на себе! Як добре не мати навколо себе зайвих людей! Як добре казати лише те, що справжнє і жити цим справжнім. Як добре знати, що й тобі казатимуть лише справжнє. Або мовчатимуть. Тихо-тихо мовчатимуть, щоб і не бачив ніхто. Але як природно мати власні кордони - коли минулий біль не дозволяє дихати вільніше зараз. Але біль - то є досвід. Якщо не користуватись цим досвідом, то й біль був намарне. Певного досвіду іноді дійсно не вистачає. У будь-якому разі можна до...

"Мужчина, когда притворяется, что влюблён, старается быть весёлым, галантным, оказывать всяческое внимание. Но если он влюблён по-настоящему, он похож на овцу".

Мріють про роботу . Навіть скоріше про основне заняття - щось, що приносить задоволення та й певну матеріальну винагороду, що теж непогано. Щось, що розвиває творчу жилку чи якийсь талант. Щось, на що не шкода витрачати більшу частину свого дня. Мріють про роботу, у якій би поєднувалось все, що загалом подобається. Мрія збувається: а що далі? Яка ціль існування? Мріють про подорожі . Локальні - відвідати якесь конкретне місце, чи більш широко - об'їздити увесь світ! Побачити нові місця, познайомитись з новими людьми, торкнутись нової культури, відчути усю Землю своїм домом! Я зараз, загалом, раз на місяць кудись мотаюсь на вихідні (поки що у межах України). Вже з'явилось відчуття - "в інше місто, як за хлібом з'їздити". Пропала ця романтика потягів, нових місць - навіть коли вони дійсно нові. На певному етапі таке й зі усім світом для тебе може статись. Так довго не намрієшся. Теж з'явиться потреба мати інший сенс. Мріють про конкретну річ . Предмет одягу, поб...