Неоподаткований персонаж

Хочу мотнутися по містам України. На всі мене не вистачить, але так дні по два-три хотілося б побувати у кількох. Може знайду собі компаньйона на увесь тріп або ж розіб'ю на частини. З ЦТ-ДР думаємо кудись поїхати на тиждень. Це будуть або гори, або якесь місто. Ще море пропонують. Окрім того можна по дорозі в Буковель з ЦТ-ДР заскочити у Івано-Франківськ чи Яремче. Або й туди, й туди. Пригод на п'яту точку шукати :) Обов'язково поїду з Алісою в Малин - це буде щось неймовірне. Аби лиш спогади мене не задушили - мене не було у тому домі більше 7 років. Аж лячно, але я хочу туди! Досі пам'ятаю кожну дрібничку дому, навколишньої території, взагалі всього дачного поселення. Пам'ятаю каміння, на якому ми "пеклися", доріжку до озера, в якому мене навчили плавати, пам'ятаю де й який ґрунт під ногами, дорогу у три кілометри до найближчого села, де ми з прабабкою молоко брали. Пам'ятаю свої хованки, сходи з яких мене жбурнуло, заледве хребта не зламавши Х)...

Жінка народила 10 дітей. За раз.

Сьогодні я нарешті подивилась фільм 2012. Для тих,хто так само в танкє і каскє і досі не бачив-дуже раджу.Насправді є над чим подумати. Принаймні над людською безалаберністю, жадібністю і тупістю. Фільм про реальні події, мені здається, що не з пальця цей сюжет придуманий. Тим паче за останній місяць я вже втретє бачу чи чую про зговір крутий чуваків щодо знищення світу, але тут круті чуваки рятували себе.. Скільки ви ладні заплатити за життя..там прайс 1 млрд евро, про курс не казали :) Втім за принципом у кого більше грошей в кишені відбирати когось тупість. Так само тупо робити якусь афігєнну машину-корабель,не продумавши її на 150%.. Однак мені сподобався там один момент, коли учень приходить до вчителя (я не пам*ятаю, яке там було вчення), і питає, потім починає казати,що як же ж так..треба рятуватися,бо кінець світу бла-бла.. А вчитель бере чайник і наливає в чашку, здається, каву, вона вже переповнює краї, і учень починає кричати достатньо..На що йому вчитель каже,...

Захотілося написати про свою породу. Хоча мало хто з нас дійсно визнає себе істериком. А мені вже так часто тикали в це моською, що й не відверчусь вже. Хоча у знанні такої особливості характеру є свої плюси - стаєш стриманішим. Так, ти в курсі, що тебе може зірвати, тому в певний момент замовкаєш, бо вже знаєш, що таке реагування не є природним й навколо люди не так зрозуміють, якщо взагалі матимуть бажання розуміти. Титаренко вміє демотивувати - "Ми розуміємо одне одного лише на 30%, а якщо домовимось про значення спільних понять, то на 50%" . Вже й не парюсь щодо розуміння, не б'юсь головою об стінку з криками "Які ж ви всі ідіоти!" . Бо теж туди відношусь. Щодо істериків - трапилась мені одна така персона нещодавно й досить неочікувано. Якась за різка в неї реакція була на сторонню думку. Наче довго-довго чекала, поки хтось прореагує, щоб крикнути "Да ні хера ви всі не розумієте, лохи!" й видалити все, що можна видалити. Таке. Мені якось по боку, ...

Коли сам сидиш - багато зайвих думок у голові роїться.

Ну, типу, навіщо бути злим?

Розчарування нема. Турнірна таблиця - лише факт. Ним важко передати весь той кайф, що був отриманий за останні три дні. Ми проводили в Могилянці по 10 годин на день, 6-7 з яких грали в показуху (принаймні у перший день). Ми "зняли" блокбастер за мотивами Тетрісу. Ми розтрощили на сцені гітару та мобільник. Засипали всю ту сцену пір'ям. Ми малювали тетріс, різали музику, складали жарти з 1-2 логічними зв'язками - і це не було про секс або мати. Ми ржали з власної Ренати Літвинової та "этой вашей кулинарии". Ми отримали баян!!! :) Ми побили омоскаленого ботана й прогнали Слона. Ми сміємося від слів "прокаріоти" та "когнітивна психологія". Ми знаємо анекдоти про однооких красунь ;) А, чхать... І все ж - гітару і мобільник ми розтрощили. У мене сьогодні свято - бо на сцені були АРХЕ з new high score - 100500. Було добре, було смішно. Було саме так, як треба було. Й так - я люблю світ та суші з вугром! Дякую. До зустрічі у вересні.

Йшли просто поруч. Ніхто й не помітив, коли те сталося. Так швидко, не зрозуміло й шокуюче. Він випадково торкнувся її руки, бо пройшов повз. Лише торкнувся - а його наче струмом прошило - від кінчиків пальців одразу у мозок. "Біль!" Він розвернувся, швидко - підійшов до неї, а вона вже ладна була тікати, й обійняв. Зіниці розширились, серце ладне було вистрибнути з грудей. "Біль!" Вона пручалася, заледве не кричала. А він дивився, бо біль став ледь чи не картинкою перед очима. "Стільки болю! Як я посмів завдати тобі стільки болю?!". - "Пусти! Пусти! Ти ненавидітимеш мене! Пусти! Не хочу, щоб ти відчув!" А він не пускав. Їх товариші в ступорі дивилися. "Що ти робиш? Пусти її! Ви з глузду з'їхали? Припиніть!" Він відчував, дивився, переймав той біль. Вона заричала, смикнулась й рвонула з його рук. Від того поштовху (та вже не маючи сил) він впав, перевернувсь на бік. "Біль!" Вона закричала. Рідко хто так кричить, й рід...

Ty e;jv bnfcbg? j, .fyp? jo tw mn.fnbxjhg/ Hsgfg zcmn'.kjhnyjr? evjn tcd ; zcmnbljdjl bnfcbg nen/ Sytv jy,shnjg bnfdenjy qsdc yfnc? ,jo vsnjg bnfv kfshtnfv zkl epskfyf? zkl dsrdjycbd? ,jo bnfderlskcjhg brxjn/ Brxjn/// P [bydtg hsg (22:17 21.06) 6х2 jkfnc zkl tytv vzyyfnbg/ F,thn bnfnbxjg brlskcfy fy [frxj,jhjr/ F brxj,jhjr to f,thn bnqfyp? bnfncsl? bnbypshlsd/ Txfy f,thn bnzhsdjl/ Txfy mn.fyp? jo mnzk,jh/ Tkf jr;fd? fxj[ tw q jyfdersxj/ Edzhvtn z htgtn exf, tisncfx? ;sy bhjmkjr? tkf tw fhjfntv/ Fdjkju zcmn'.kjrpjh? f e ercbgc jydjg dfhgc? jo mn.e,thnjg [bknsdc rjvel/ Zswrtfh fy brbypfhljg - fythncjufp/ Fhenfhtgvtn fobd? swbysp d evjydjycj sythbipjh/ Frifng mnbxdjv? td; brmksncfy jydfl? jo? b,rz ty bry.kfv? jn t;d q zcfke,fp ,/ Frmwbr jyqsncjg xehjg/ fp ereh? '.jrjgcfp cmkeg? 'eufth/ Frmwbr '.jrjgcfp Zltvltd - mnbxedp evjyhel-jg? tkf frfn mncsymkfth/ Mkjhnyjr/// Pt, jujmy zcmn'zkdz'p timks, sncjymkflsdjglsd/ Zcmntxj[ bnfcbgfy jhg tw timks,/ Zyfn fkbgfhnjg d ....

Давно вже мені Кінець Світу не снився. Цього разу було щось середнє між СтарТреком та 2012. Але так само багато води. Все почалося з метро - у ньому всі ховалися невідомо від чого. Навіть виникла якась місцева гра, сенс якої знайти маленькі орігамі на певній території. У метро зі мною були якісь люди, що були синтезом моїх знайомих. Типу - Славко+Яромій, Юля+Уляна, Гризі+Оля та таке інше. Жоден не був чітко визначеним. Рятувалися на літаючих ковчегах. Вони "відштовхувались" вже від води. Страху не було взагалі. Наче все вже давно планувалося. Власне, дивлячись на ті ковчеги, можна здогадатись, що їх не за ніч перед екзаменом робили. Ще уві сні була білявка до межі схожа на Хіларі Дафф - їй шматок криги (пласка бурулька) проштрикнула щоку. Так, там почався дощ з пласкої криги різного розміру, але всі однаково гострі. Таке відчуття, наче сон дивився уривками, хоча я не пам'ятаю, щоб щось порушувало мій спокій. Було багато зірок. Наче всі хмари пірнули в Океан (тепер вже дій...

Люди распускают слухи тогда, когда не знают, как по другому объяснить, почему у кого-то всё получается , а у них нет. Придумав нову професію (і бажану роботу для себе на літо..) - працювати помічником стоматолога - смішити дітей, поки їх тероризують в кріслі. Я не люблю фотографироваться на чужие фотоаппараты, потому что знаю я ваши: "Я потом удалю!" Щоб вони так засідання парламенту коментували як футбол... -Я отолью немного пива. - Только не здесь, Серёжа. Погорілий про Менделєєва та стихійну діалектику: "...тим більше, що про це писалося без всякого почуття гумору, на повному серйозі..." На черзі укрсервіси 3G. Думаю є сенс познайомитись з можливостями blackberry та htc. Якщо є ідеальні чоловіки, мають бути ідеальні телефони. В метро заметила странную рекламу студии йоги: сидит девушка в позе лотоса, сверху надпись "Сфотографуй мене - отримай знижку 10%" . Душа Била Гейтса после смерти попадет в корзину. Президент пообещал ...

Сьогодні у місті буде повно русалок. В Могилянці як мінімум одна. + пісенька (під будь-який настрій) _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Сьогодні десь о 11:20-11:40 на дистанції між Контрактовою площею та 8 корпусом Могилянки можна було побачити русалоньку, що йде вулицею босоніж - асфальт теплий, а на взутті перемичка спадає - і як тут не спокуситись? :)

Варто того, щоб почитати . Здебільшого правда :)

історія соціології (блок-схеми); психолоджі; нічна злива; дзвінок Заї; ідентифікація; ДН ДК НаУКМА; Лецитін та ГінкорФорте; плани на літо; концерт ДР (автограф Лами); чувак з гітарою на Поштовій.

...И сказала гадалка ведьмаку: "Вот тебе мой ответ - обуй ботинки с подошвами железными, возьми в руки посох железный. Иди в тех железных ботинках, а дорогу перед собой ощупывай, слезой окропляй. Иди сквозь огонь и воду, не останавливайся, не оглядывайся. А когда сотрутся подошвы железные, изотрётся посох железный, когда от ветра и жары иссохнут очи твои так, что боле ни одна слеза из них истечь не сможет, тогда на краю света найдёшь ты то, что ищешь и что любишь. Может быть". И пошёл ведьмак сквозь огонь и воду и не оглядывался. Но не взял ни башмаков железных, ни посоха. А взял только свой меч ведьмачий. Не послушался он слов гадалки. И хорошо сделал, ибо это была плохая гадалка. Флоуренс Деланной. "Сказки и предания".

Найобразливіше виявилось, коли тебе звинувачують у дрібній брехні, не розуміючи ситуації й не маючи ніякого бажання її розуміти, бо це нікому не потрібно. Логіка може забити, але людина не логіка. Й рефлексувати такі дрібниці на рівні важливого якось по-дитячому, дуже по-моєму. А контакт це така штука... Цирі не зверне уваги. А ще хотілося б, щоб населення Австралії було не писемним. Математик це тип мислення, а не набір знань (тут, для мене, у моєму словнику). Цього літа багато читатиму. Просто кошмарно багато. Більшість буде, напевно, фентезі. Раніше навіть не уявлялося, як багато я в цьому, мені воно природно було. Останнім часом мислю якось дуркувато - занадто реально. В курсі, що така тенденція може призвести до зниження рівня мрійливості? А що є я без мрійливості? Згадався "Міф про Печеру" Платона. Це не пускає відчай. Не мрію вже ні про що - лише планую =/ Можливо добре буде потім, але поки що це лише ставить стіну переді мною. Зате тепер я в реальному світі. Не знаю ...

Ghjcnj [jxe ujdjhbnb! Lkz ct,t! Cmjujlys pfubyed vsq lheu? zrbq ,ed ps vyj. vfq;t dct vj' cdsljvt ;bnnz (p itcnb hjrsd)/ Wt? dkfcyt? vjz cj,frf? vjz Rfvs/ Nfnj crfpfd? oj @Rfvs@ p rbnfqcmrj] - le[b ndfhby/ Yt pyf.? yfcrskmrb wt vfkj pfrhsgbnb vj. dshe d nt? oj ntgth ]q? gtdyj? lj,ht/ Fkt pdf;f.xb yf nt? zr djyf cnhf;lfkf? nj ]q zdyj yt ushit/ Wt cnfkjcz cmjujlys dhfyws. Vb d;t yt vjukb ]] nhbvfnb - gjxfkfcm dyenhsiyz rhjdjntxf? vb dbrkbrfkb dtnthbyfhf - dsy lfd Rfvs yfhrjp q djyf pfcyekf/// Rjkbcm yf]dyj hf[edfkf? oj wt cnfytnmcz? rjkb vtys ,elt 21 hsr/ D;t yt gfv'znf. rhbnths]d j,xbcktyyz? fkt zrfcm kjusrf nfv ,ekf/ 21? f yt 17 xb 18/ Asujdjd gjvbkbkfcz/ Dxjhf djyf ysxjuj yt ]kf? f jcnfyys nhb lys vfq;t yt [jbkf/ nfnj crfpfd? oj fhnhbn q vb lfdfkb ]q gtdys ksrb f dsnfvsyb/ Njkre/// Yt pyf.? oj ,elt ps vyj. pfdnhf j 6^30? rjkb z pfpdbxfq dcrfredfkf e ,elm-zre gjujle? cdznj q jcj,bcnbq cnfy? q ,sukf ]] dbuek.dfnb/ Jn-njls q gthtdshbvj p xjuj z/ :bnnz/// Jcnfyys ckjdf/

Екологія демотивує - якби всі жили так, як я, то нам знадобилося 2,24 планети Земля. Жиріємо, люде =/ На дворі вже блискавки - серце гріє, хоча й на вулиці мене зараз не буде. Ловлю щирий кайф від історії соціології - знайшлася нова творча жилка, користуюсь, поки є чим. Сьогодні багато думалося про останні слова та їх сенс. Таки навіть опитування на цю тему з'явилося. Що розчаровує - більшість моїх респондентів відповіли щось типу "хз", а при несподіваній смерті (типу метеор на небі, або потоп чи щось таке) - "піздец", "ололо" й таке інше. Кілька людей подумали б, як класно вони прожили і як сильно хочуть ще. Один чувак сказав, що не вірить у смерть, але про це потім, як натхнення буде, чіткіше напишу. Останні слова не набувають більшої енергетики тільки тому, що після них вже нічого не буде. Просто висновки з них будуть робити вже зовсім інші люди виключаючи автора. Найбільшу енергетику мають перші слова та ті, що сказані після довгого періоду мовчан...

Запис для ідентифікації. Щоб не забути, хто я є. скоріше логік, ніж етик краще вітер, ніж вогонь любить упорядкований натовп незнайомих людей (у кіно/театрі, на лекції, флєш мобі, але не у транспорті, на екскурсії чи просто на вулиці) скоріше молочний коктейль, ніж сік краще собака, ніж кішка асоціює себе з ведмедем багато чого цікавого не розказує тільки тому, що це не правда цінить скоріше компанію, ніж місце призначення не палить, але завжди має при собі запальничку має скриньку спогадів скоріше парашут, ніж басейн з акулами малює розбирає музику на ритми та окремі мелодії, "вслуховується" танцює лінді-хоп (свінг, джазовий танець) любить гарних фотографів, письменників та музикантів (та по суті, взагалі всіх, хто добре робить свою роботу) може визнавати, що співак/музикант талановитий, але не сприймати його пісень/музики багато чого розуміє, але не говорить; бачить, але робить інакше ліберальна щодо всього, що не наносить шкоду особисто їй скоріше о...

"После двенадцати ночи все как-то общительней. Как-то свободней, как-то больше. Спрашивают, шутят, предлагают шампанское. И все порядочные, хорошие, не пугают. И как-то странно уйти с концерта от друзей и чувствовать себя лучше и совсем не одиноко. Хотя в такой юбке в таком мире я никогда не буду одинока среди незнакомцев. Даже шипы одевать не хочется. И тепло, и ветерок. А дома ждёт Ката. Вот в такие вечера, сама среди хороших незнакомцев, я ориентирована на мир, а не на себя. Вот то красивое, что я давно не видела ".

Спека. Через неї, до речі, живі організми гинуть. Моя собака, наприклад. Здається, що тепер вона житиме під вентилятором. Періодично поливаю її водою, шкіриться. Коли мізки плавляться, то хочеться говорити уривчастими фразами. Часто ставити крапки. Пити багато води. А ще два дні, людоньки. Два дні і... дощ . Без провокацій, просто дощ. Ні, злива. На кілька днів небо затягне. Інакше це місто не заслуговує на літо, хоча й воно тут не сильно винне. Хоча, якщо трошки помріяти й прибрати всі машини з вулиць, вимкнути всі заводи й таке інше, то матимемо десь -5 градусів. Й буде чудово, хоча далеко від ідеалу :) Ідеал - це осінь. Й справа навіть не у коньяку. А літо я люблю набагато менше. Навіть менше за зиму. Якби не мій День народження та відсутність напрягу з навчанням, то взагалі воно викликало у мене лише неприязнь. Але думка, знову ж таки, суб'єктивна. Я кажу, що не люблю літо, бо мені допекла спека. Конкретно зараз. Якби був би вітер й дощ, настрій був би іншого полюсу. А ще моє ...

Ловлю щирий кайф - на реферат пішло 2 дві години, одна плитка шоколаду й дві чашки чаю. З чаєм, певно, перебір, але мені ще є чим зайнятись. Й взагалі, коли я сиджу в кріслі й втикаю, то цілком заслуговую окропу на свою голову - навколо стільки всього діється! Й список справ ніколи не зменшується. А коли вже зовсім нема чим зайнятись, залишається категорія "вічних справ" - прибирання в кімнаті, поліпшення мов (англійська, німецька, латина), спорт (танці, біг, плавання, елементарна зарядка), навчальна література (її одної на все життя вистачить!) та ще багато всякого. У кожного своє, власне. А ще завжди можна сидіти й шукати цікаві кейси, розширювати кругозір нещодавніми подіями та прецедентами. Завдяки "ВК: пошук за подіями" плани на вечір не є питаннями. Але ж іноді так влом! Власне треба давати собі перепочити, але атас, коли це стабільна тенденція, звичка. Нічого корисного не пишу. Це просто розрядка, щоб мозок відпочив. Зараз робитиму блок-схеми з історії соціол...

Біг. Знову біг. Нога наче як вже ціла, тому сьогодні мене знов бачили на стадіоні. Й у парку, навколо будинку, на Контрактовій, трошки на Турхановому. Один знайомий трапився, не встигли привітатись. Кашель після того став ще гірший. У голові суцільна агресія, вода деструктуризована й мозок з того біситься. Вчора вночі на небі були зірки, дивно для Києва, не часто побачиш. Не хочу лягати спати - фігово засинається з кашлем та закладеним носом. Жарко, хоча скинути простирадло не можу - охолоне тіло, нападе кашель, прокинусь, почну думати про щось й вийде повна фігня. На Почтовій знов чувак співав та грав на гітарі. Може почну їздити суто його слухати. Таке. Добраніч, малятка.

От-так от, малятка, щось йде й не завжди повертається. Хворію, певно дуже, тому що сни що лихоманка - знайомі, дерева, слова без розбору, сварки без сюжету, люди без очей. Вже десь тиждень не бачу очей людей, які мені сняться, хоча вони логічно мали б бути. Пам'ятаю як снився спокій, але дуже давно. Колись сни були наче фільми - сюжет, діалоги, початок, кінець. А ще були сни-калейдоскопи - без перебільшень, усю ніч калейдоскоп перед очима. Дещо втрачено. Сонечко втратило промінчик й я не знаю, як її підтримати. Сталося дещо жахливе, що не мало статися. У всякому разі, зараз. Відчуваю певну свою провину й щоночі молюся. Дивно, у Бога я вірю, а церкви трошки на дух не переношу. Вчора дивилися фільм у кіно-клубі, що орендує приміщення у сьомому корпусі Лаври. Мене стискало щоразу, як гуділи дзвони. Мені важко знаходитись у церквах. Хіба що Кирилівська Церква - вона моя рідна, там я у безпеці. З чим пов'язано навіть знати не хочу - все одно, як називати, суть не зміниться - просто ...

Що ж, погода сьогодні явно буде "красавчик". Хоча дивно було б чекати іншого після вчорашньої "бані". У мене вже гримить, але дощу поки нема - надає таємничості. Блискавки теж чималі й так і тягнуть на вулицю. До речі, дійсно зараз туди піду - може навіть спокушусь на пішу прогулянку до Могилянки, але боюся таким темпом на пару запізнитись =/ А так погода класна))) Оу, який вітер піднявся О_О

Власне Космос не має причин нас любити ;) Поганий настрій? Депресія? все з рук валиться? Хочеться втекти? Думаєш життя лажа й треба налаштувати свій психологічний компас? Не гвалтуй собі мізки - зараз йде період значних магнітних бурь, що сильно впливає на полярні точки тіла людини та гіпофіз (ця маленька штучка у нашому мозку виділяє гормони та відповідає за настрій). Тут фізика, а не психологія. Треба лише образно закрити очі й просто працювати. "Не хочу це робити, бо мені погано" не пройде - не ті причини. Тут вихід з ситуації не має на увазі нашого втручання. Можна, як крайню міру, для ентузіазму напічкати себе вітамінами понад міру, але це знову ж таки насилля над організмом. Все пройде, просто фізика. На худий кінець, можна побігати навколо дому. Для мене біг саме те - від Могилянки до дому з короткими перервами. Втрати: пошкоджено ногу, мізки; бігати буду ще не скоро, але мені було це потрібно. От-така от фізика ;)

Бутерброди стали моєї ведмежою пристрастю ще під час навчання у школі. На першому курсі сформувалась їх нагальна необхідність - через брак часу та відстаней. Смаки у їжі у мене досить специфічні - мені особисто все видається цілком нормальним, але мої знайомі не поділяють цієї думки ;) Власне мене можна віднести до тих "харчових збоченців", що макають картоплю-фрі у морозиво, як у соус (раніше практикувались схожі дії у шкільні роки, коли всі їли чіпси та сухарі) або можуть з'їсти свину відбивну з йогуртом. Власне на молекулярному рівні ці продукти сполучаються набагато краще, ніж огірки з помідорами (це вбивство для шлунку, насправді, хоч і класика), тому й так смачно :) Власне кілька моїх улюблених сполучень (хліб я зазвичай їм чорний, іноді трохи піджарений у тостері): хліб (а тут краще білий, м'який, без тостеру) + масло/соус "Тартар" + огірки + (можна одати яйко) + сир; хліб + паста з масла та подрібненої зелені + яйко + огірки+ листя салату; хліб + вас...