Неоподаткований персонаж

Певно сьогодні весь день шукатиму якісь відео-цікавинки ;) "Группа Axis of Awesome весьма эффектно демонстрирует, какое количество современных хитов написано на одном и том же квадрате аккордов. Оно на самом деле общеизвестно (по крайней мере, среди музыкантов), но когда так наглядно - слушается замечательно."

Коли в Росії пройдуть президентські вибори, глядачі каналів CNN та Euronews побачать, як по Ермітажу й навколо Казанського собору гуляють ведмеді. Це буде реклама Пітеру, як туристичного центру ;)

Какой фактор оказался решающим в выборе Нагасаки для ядерного удара американских войск Если город Хиросима был изначально выбран американцами главной целью первого атомного удара по Японии, то городу Нагасаки, можно сказать, не повезло. Целью второго сброса бомбы был городок Кокура, однако из-за сильной облачности американский пилот принял решение действовать по запасному варианту и атаковать Нагасаки. Почему на Параде Победы 24 июня 1945 года одну собаку несли на руках на сталинской шинели? Во время Второй мировой войны разминировать объекты сапёрам активно помогали дрессированные собаки. Одна из них по кличке Джульбарс обнаружила при разминировании участков в европейских странах в последний год войны 7468 мин и более 150 снарядов. Незадолго до Парада Победы в Москве 24 июня Джульбарс получил ранение и не мог пройти в составе школы военных собак. Тогда Сталин приказал нести пса по Красной площади на своей шинели. Почему в здании Пентагона изначально туалетов было в два р...

У европейца в Украине достаточно поводов как для раздражения, так и для восхищения, пишет австриец Питер Вагнер в своей колонке в еженедельнике Корреспондент. "Украина - это где, в России? Столица - Киев? Я, кроме Динамо (Киев), ничего не знаю. Ой, да, еще украинки!" Объявив друзьям о том, что собираюсь с год пожить в Киеве, в ответ ничего, кроме подобных высказываний, я от них не услышал. Кореспондент. "Отличия. Хорошие и плохие".

Так не хочеться жити у сьогоденні. Не хочу цікавитися політикою, глобальним потеплінням, життям зірок чи футболом. Хочеться випасти з часу, перевести годинник у часовий пояс Бразилії, як колись утнув один мій знайомий, та прокидатись о 6 вечора й засинати бо зна коли. Аж трусить від теперішнього часу, як на межі невизначеності. А щодо політики - то її дійсно забагато! Вона всюди. Й людей вже від неї нудить. Може на те й розраховано - людям настільки остогидне політичне життя, що вони не звертатимуть на нього уваги й тоді можна буде утнути все, що завгодно й це зійде з рук. По суті вже так. Після того, як Київ обрав Черновецького, вже не варто було дивуватись, що Україна обрала Януковича. А багато хто не з'явився на дільниці взагалі. Бо вже все одно було. Країна, як судно у шторм. Але замість того, щоб закріпити кермо, позакривати всі вікна та трюми - кермо мотиляє, все відкрито й заливається водою, а команда й капітан п'яні, чи як мінімум не сповна розуму. У країні страшно жит...

Вивести себе з рівноваги та довести організм до істеричного стану легко. Варто лише нажертися якоїсь дряні й запити банановим молоком. Чим більше, тим певніше. Якщо набридне почуватися лайном, досить лише поспати, але небагато - менше, ніж зазвичай. У цей час краще не контактувати з енергетичними вампірами, бо потрощите все навколо. А взагалі - краще бути орієнтованим на пізнання світу, а не самого себе. У нас самих нема нічого цікавого. А якщо й є трошки, то ми побачимо це, коли почнемо дивитися у світ, а не на свої "нутрощі".

Блоггери (ми себто) передбачувані. Зараз більшість пише про те, як же їм набридла фальшива оригінальність. Згодом буде хвиля любові до незвичайного світу та зниження вартості людини, як цікавого об'єкта.

Мати найкращого друга це страшно. Точніше, якщо страшно, то який же вже тоді друг? Розумієш, що робиш неправильно й все йде шкереберть - для кого ця дружба? Хіба друзі не мають почуватися вільно поряд один з одним? Ні, коли ми поряд, то дійсно легко, а коли вона далі на 10 хвилин, вже з'являються думки, що ще багато чого треба було сказати та почути. Особливо почути. Її важко чути - я часто не врубаюся, що вона хоче, а коли роздратовано пояснює, то дійсно виникає здивування, як це до мене раніше не дійшло? От би на конекті між нами встановити перекладач! Тоді й почуття були вільніші - можна було б розслабитися й просто чути, а перекладач все сам би й розшифровував. А от вона мене розуміє. У всякому разі так каже. Я проста людина. Відрізняюся лише тим, що мене троє. І всі троє мають задоволення вірити їй. Останні півроку я вже нарешті в курсі, що вірю їй більше, ніж собі. Й активно цим користуюся Х) Саме я - коли треба в чомусь себе переконати, змусити, або ж вибити когось з голови ...

Навіть у мріях виникають конфлікти. Завжди, як щось хороше, то якась западлятська клітина мого запаленого мозку все зіпсує. А грець з ним - головне, що наступні три дні можна ні про що не думати. "Меньше вафель, больше толку!" Треба захворіти на мовчання.

Останнім часом гріє вуха: Тартак - "Омана" Scorpions - "Miracle" Poets Of The Fall - "Dying To Live" Staind - "So Far Away" Fatih Aygun - "I feel like a star" Animal ДжаZ - "Этажи" Roxette - "How Do You Do" Zooey Deschanel & Von Iva - "Yes Man" O.Torvald - "Моє-Твоє" Lisa Ekdahl - "Benen i kors" Мотор'ролла - "Аеліта"

Гумор має бути якісним. Найбільше люблю ситуативний гумор та афоризми. Ситуативний люблю за унікальність - "фішка" смішна саме тут, саме зараз, саме з цими людьми. Люблю, коли всі ржуть, а потім не можуть толком пояснити чого. У всякому разі стороннім, а потім махають рукою типу "Та ти не розумієш" ;) _________ 1. Концерт "Крихітки" та "Другої Ріки"; 2. Зустріч з Алісою (останній раз до того бачились 7 років тому); 3. Шашлики, що робить Гена; 4. Дача та теніс; 5. Злива.

1. Сесія закінчилась; 2. Сад ім. Другої Ріки; 3. Йогурт смачний; 4. З'явилась свіжа серія Хауса; 5. Дорога з "бо_зна_де" додому; 6. Зустріч з Художником.

Сучасна молодь схильна до філософствування. За визначенням Могилянки це є вільний політ думок, що полягає у наданні безлічі відповідей на безліч питань. На одне питання може бути або кілька відповідей, або жодної. Головне, щоб це якось стосувалося абстрактних величин. Питання "Котра година?" не перейде у сферу філософії поки Ви не скажете щось на кшталт "Година? Не існує години - вона онтологічна тільки тому, що ми мислимо про неї. Так само не існує часу, але існують годинники..." У тому ж аспекті можна поцікавитись про те, година у якому часовому полі цікавить, але то вже буде не філософствування, а кривляння. Це зайве. Серйозно. Треба мислити про конкретне, а не абстрактне. "Ті величини" занадто мало дають для нас у практичному світі. Прослідкуйте - якщо Ви "осягнули", що було б прекрасно стати хмаринкою, бо вони "щось там" , або ж що цей трамвай, що перед самим носом повертає у депо, є відображенням усіх Ваших раптових невдач, це В...