Неоподаткований персонаж

Панічні атаки, друзів, новини, сімʼю та інших, хто розсипається. Ловити моменти сонця, смачної їжі, ночей, коли шия не болить. Ловити роботу, стару і нову, не забувати чекінитися з близькими. Весь час наче тільки і роблю, що ловлю. Хочу ловити дешеві квитки на літаки і потяги, нові книги, нові кафешки та точки з мача-латте. Хочу дивитись, що там по подіям і фестивалям на вихідні, хто там приїздить з концертами, хто там новий на Тіндері. Хочу знову грати в театрі, повернутися до пантоміми, до джазу, згадати за свою гітару і барабани. Хочу мати енергію на щось більше, ніж тільки робота, донати і новини. Хочеться спитати всіх тих людей, хто жив і писав музику і вірші в інші часи, коли був кінець світу. Як вони то знаходили? Як народжували дітей, слідкували за модою, шукали нові платівки? Де, той шматочок? Гарі Поттер сприймається зовсім інакше після вторгнення.

Взяли в полон "Азов", вкрали зерно, залізо, дітей, крадуть мову і пісні. Хочу стояти під зливою, щоб знову кричати вірші. Хочу плакати по команді. Хочу гладити оленів в Лапландії. Хочу потиснути руки Жадану і Притулі. Хочу обійняти і подарувати ще один кулон в нікуди. Хочу взяти гітару, хочу кричати у сламі. Хочу щодня дарувати цукерки Мамі. Хочу обійняти Тата. Почути сміх Бабусі. Хочу знати, що Хазяїн живий і більше не буде революцій. Неймовірно відчувати вдячність до Ковіду, що відтянув початок війни, поки я змогла стати на ноги. У бабусі стався інсульт, зараз вона вже в реабілітації. Хочу допомогти хоч грошима, але поки вони відмахуються. Я ходжу в терапію, а насправді просто хочу свою квартиру. Хочу обставити її у морському стилі. Треба більше медитувати, але не для себе, а щоб не бути грубою до людей. Україні надали статус кандидата в ЄС, але я не відчуваю з цього приводу нічого. Майдан, Небесна Сотня, Крим, Донбас, лютий – це все не мало бути ціною. Не мало бути "н...

Напевно ще жоден предмет в універі мені не був таким важливим. Здати JF означало довести не лише оточуючим, що хвилювало мене набагато менше, а скоріш собі, що можу потянути цю сферу і це може у перспективі бути моїм. У всякому разі, якщо колись зміню профіль, то це буде не тому, що не вдалось. Це був тяжкий, але благо цікавий курс – щотижня домашні, навіть до паніки деякі доводили :Р Але поряд був Integer, який завжди знаходив час пояснити та навчити – маю величезну вдячність моєму другу, що був поряд і розумів важливість. Ще купа пост-матеріалів лишилось розібрати, зрозуміти, прочитати, полагодити тощо, але хоча б маю тепер напрямок. Побачимо, що з тобо вийде. Але хоча б матиму круту професію на випадок чого :) Добре тримати це як фокус, коли не знаєш що робити – трохи очищує голову від шуму.

З моменту останнього допису і до сьогодні у моїй країні йде переворот. І до останніх днів мене можна було зарахувати до його учасників. Коли до Майдану півгодини їхати, то бути таким легко. Приїхав - передав харчі, одяг, гроші. Побув там, підтримав, почув новини, укріпив барикади, зробив фото. Зараз набагато страшніше, ніж було 19-21 лютого. Зараз гарячі точки за сотні кілометрів і ти нічого не можеш вдіяти! Частина твоєї країни - важлива і люба тобі частина - стає центром політичних махінації політиків, які не є громадянами твоєї країни, які натравлюють твоїх співгромадян одне на одного. ЗАЛИШТЕ НАС У СПОКОЇ!!! Вам не вистачає свою країну просрати?! Стільки злості й ненависті, стільки безсилля, відчаю. Хочеться вити. А ще більше хочеться вити на тих, хто виправдовує дії цих політиків. Хто називає нас "малоросами", хто забуває історію хоча б своєї країни, хто хоче віддати Крим не розбираючись у наслідках. Росії нафіг Крим не потрібен. Але і сильна Україна під боком ...

Часто чую останнім часом "Я не упереджений(а), я реагую на людей так, як вони реагують на мене, просто відповідаю на їх ставлення до мене". Ох яка ж це брехня! Дика, огидна брехня, що попахує недалекозорістю та самовпевненістю. При чому це брехня самому собі. Тобі здається, що ти лиш реагуєш на інших, але маючи враження всередині ти перший реагуєш, не дочікуючись "віддзеркалення". А потім думаєш, що просто відобразив чиєсь ставлення до себе. Ми одразу складаємо враження про людину, орієнтуючись на те, що вона каже, як виглядає, як пахне, нарешті! Ще до того як вона зконтактує з нами. Чи люди-"дзеркала" колись задумувались над тим, що вони не єдині хто живе за таким "принципом"? Чи ставили вони собі питання про те, що буде, якщо зустрінуться два "дзеркала"? Яке тоді враження і відносини будуть? Хто перший матиме виразити своє ставлення? Якісь люди подобаються нам, якісь ні. І це іноді абсолютно ніяк не відображає їх ставленн...

Дитинство - це коли думаєш, що кинути все заради чогось одного це просто. Таку думку нав'язують фільми, казки, іноді книги. Закохалися, але увесь світ проти - взірвемо світ! Батьки не розділяють твоїх мрій - плювати, до чорта батьків! Хочеш в Австралію, але не маєш грошей - продаєш все, що маєш, кидаєш всіх і їдеш! У фільмах та казках це так просто! Максимум покажуть якусь сварку, або просто "це насправді було дуже важко" - єдина фраза на двогодинний хронометраж фільму. Зачасту це призводить до того, що ми починаємо судити інших орієнтуючись на цю примарну легкість. "Як, не вийшло щось? Чого ж ти не кинув свою сім'ю/роботу/кохану/увесь світ заради цього? Ну, певно не сильно хотів раз таке". Або коли самі потрапляємо у ситуації вибору "щось одне або все інше", то можемо нівелювати почуття інших, думку інших - і я кажу про близьких людей, бо стороннім навряд чи є якась справа до нас та й їх думки дійсно мали б бути зайвими. Як правильно обирати тоді...

Приємно бути частиною чогось великого і щасливого. Цього 1 травня мене можна було помітити з плакатом на Львівській монстрації . Це чарівне дійство є доброю пародією на ДЕмонстрації, на яких, зазвичай, люди кажуть про те, що їх не влаштовує і просять щось зробити, щоб це змінилось. А на монстрації щасливі "монстри" ділились своїм настроєм та провокували людей на посмішки :) Подія мала певне освітлення у ЗМІ. Можна ознайомитись: Замість першотравневих демонстрацій у Львові Монстрація - Гал-Info Монстрація по-львівськи: а шо? - StudTimes Монстрація у Сімферополі - Новинар України Монстрація у Львові - ТВі Монстрація у Львові: Нам би ще Євро по 20,12 - ZAXID.NET Першотравневим Львовом прогулялись справжні "монстри" - канал 24 Львівській молоді до повного щастя хіба євро по 20,12 - ZIK

Просто, щоб згадати, як це було прикольно. Жити так, щоб вже запізнюватись на завтрашній день, але мати час, щоб зупинитись і помилуватись тим, що навколо. Буквально - порозглядати людей, будівлі, якщо пощастить - гори, море. Якщо дуже пощастить - пороздягати людейбудівлігори... Маю час, маю життя. Викликаю сміх, проявляю силу. Дарую квіти, купую книжки. Біжу. Лячно зупинитись, бо тоді здається, що все завмре назавжди. Тому зупиняюсь лиш тоді, коли не проти, щоб так було як мінімум довго, максимум - до завтра. Навряд чи я маю багато чого, щоб пам'ятати. Життя-сьогодні не залишає шансів минулому. Не думаючи про майбутнє, співаєш. Думаючи про минуле, усміхаєшся. Живучи у теперішньому - біжиш. Малюючи, кричиш. Таке спадає на думку, коли забагато вільного часу. Або задовго його нема.

- Що є справжня краса? - Ти і є, власне. Сьогодні був дуже гармонійний день. Наче все, що видавало вібрації навколо, попадало в мої такти. Цілий день був дуже мирний, радісний настрій. Було чути лише тих людей, яких хотілось чути. Були самі ті усмішки, що зараз значать особливе. Навіть чувак, що зазвичай дратує, сьогодні викликав приємний вираз обличчя. Вчора було враження, що день не мав сенсу. Але певні важливості все ж таки мали місце - вони просто були лиш всередині. То і на краще - давно було пора згадати певні речі. Добре, що саме зараз, це було потребою. Вчорашні спогади зробили моє сьогодні гармонійним. Сподіваюсь не забути цього й надалі. А цей FreeHugs-Ведмідь зараз дуже пасує до моїх днів.

Раніше карали, щоб компенсувати вину. Всі ці "зуб за зуб", "отримати по заслугам", прописані навіть "Руській Правді" Ярослава Мудрого та Старому Заповіті. Раніше люди орієнтувались на минуле у своїх вчинках, компенсуючи його у теперішньому для них часі. Зараз пріоритет - привенція. Покарання створюється для того, щоб уникнути повторень. А-ля "чтоб другим неповадно было". Висновок зроблений з того, що міра покарання визначається не мірою провини, а мірою страху, який це покарання викликає у порівнянні із профітом від скоєння злочину. І якщо певне покарання не діє, то його роблять жорсткіше. Підвищують рівень. Наприклад, переводячи адміністративне порушення в область вже кримінальної відповідальності. Мені гранично цікаво майбутнє орієнтування. Як припущення, можна висловити думку, що у майбутньому наші принципи будуть вимагати, щоб карали заздалегідь, коли лише намір вже буде злочином. Коли остаточно поставлять на ваги право на не-добрі думки , як...

http://www.murashko.kiev.ua/ Наталя Мурашко, дочка викладачки кафедри української мови Національного університету "Києво-Могилянська академія" Валентини Іванівни Мурашко і випускниця факультету інформатики НаУКМА 2003 року, протягом більш ніж двох років проходить лікування хіміотерапіями від онкозахворювання крові. Діагноз - гострий мієломонобластний лейкоз, тип М5а (рак кісткового мозку або рак крові). Лікування мало б тривати ще 1 рік (уже пройдено 17 курсів хіміотерапії, попереду ще 7). Але кістковий мозок Наталі все гірше реагує на хімію: він все повільніше відновлюється, про що свідчать низькі показники крові та відповідні аналізи. Досить скоро настане момент, коли за цих показників крові не можна буде починати чергову хіміотерапію. Наталі було запропоновано альтернативну хіміотерапіям процедуру - трансплантацію мезенхімальних клітин. Процедура полягає у виділенні частини кісткового мозку, очищення її від злоякісних, мутованих і нездорових клітин, клонуванн...

Щойно одним електронним листом було сказано "Бувай!" цілій сторінці мого життя. Вона була невеликою, але уся заповнена дрібним щільним почерком. Дуже теплим почерком, якщо такий буває. Сторінка була волога від сліз радості та болю. Пом'ята руками друзів та ворогів. А також друзями, що стали ворогами, та ворогами, які стали друзями. Не шкодую. Хех, у цей вересень увійду знову з чистотою немовляти :) Але все вже буде зовсім інше. Й менше з тим - це той самий (ну, добре, майже той самий) старт. Останні два роки були... А хто взагалі мені скаже, що воно було? О_о У всіх сферах. Останні два роки мене тиняло, ковбасило, жило абсолютно у всіх сферах мого життя! Навіть, що стосувалося домашніх тварин ... Дивно якось від того скільки всього могло відбутися за два роки. Наче життя. Щільність часу таки має значення. Щільність життя тим паче.

У світлі останніх подій та вчорашнього вечора. Не забуваймо логіку. І пам'ятаймо минуле. Не варто давати задурити себе голосними словами. Мисліть тверезо, робіть висновки.

"Давай зможемо більше для нас!" Є кілька речей, які дають мені відчуття щастя. Є кілька людей зі схожими властивостями. А також маю кілька цілей, досягнення яких дає мені відчуття, що я можу все. Сьогодні афігенський день, бо було досягнуто одну з таких цілей. Мене зараховано до Києво-Могилянської академії на прикладну математику - спеціальність, якою я марю останні три роки! Мій крик по виході з приймальної комісії певно було чутно далеко. Щасливий крик :) І це моє щастя, бо у який би стан мною не володів, математика завжди вливає життя, ворушить мозок. Також відчуття щастя дарує усвідомлення, що все це робилось не з опалу, навіть якщо зі сторони може так виглядати. Я дуже чітко знаю куди йду, чого не було два роки тому, коли мої документи були з поміткою "соціологія". Це моє :) Це саме те, що треба))) БЛЯХА МУХА, УРААААА!!! :)))))))))

Питання постало в світлі новин про тубільні племена . Чи вважаємо ми їх за дійсно рівних собі людей (можемо назвати індивідами), чи просто захищаємо як рідкісний вид тварин?

Блін, я ридаю!!! Екстрені новини зі світу тварин, який врізався у світ людей: Хомяк терроризирует китайскую семью в месть за убийство подруги На Одесщине коровы начали взрываться от обжорства Канадский подросток провел ночь на льдине с двумя белыми медведями В Китае курица вообразила себя пингвином Ученые нашли ответ на вопрос "Что было раньше: яйцо или курица?" Ученые доказали, что у людей куриные мозги "Показать всё, что скрыто!" (с) З першого погляду посміхає, а потім розумієш, що це є наслідками жорсткої цензури, яка занадто швидкими темпами закриває простір навколо нас.

"Чесно кажучи, вже багато тижнів я задаю собі питання чи ті відчуття, які іноді вдаряють в голову є відчуттям самотності. Але коли за хвилину я бачу скільки друзів он-лайн і я дійсно знаю, що вони друзі, то попускає. Відчуття самотності. Скоріш за все це коли ти один, довго, немає коханої людини поруч, друзі все одно не зрозуміють, сім*я теж, тому ти такий як завжди, але самотній. Да? Ну або щось подібне.. Ви ж так думаєте? Я сьогодні йшла з метро додому. Телефонувала мамі, вона не брала слухавку. 2 рази поспіль. Я навіть засмутилась. Я пройшла повз пустий дитячий майданчик навпроти якого стояли лавочки, біля однієї з них так, трішки в півоберта стояв дідусь..коли я підійшла ближче, то побачила, що він з палкою. Сліпий . Він запитав чи правильною стежкою він йде до бювету? Я намагалась згадати що таке бювет і де тут поблизу він є. - Ну там, за райцентром.. Ну я згадала, є там такий. Старий, рідко кого там можна побачити. Я сказала. що проведу його до бювету. Він взяв ме...

20 найщасливіших країн світу: "Опрос жителей проводила служба Гэллапа с 2005 по 2009 г в 155 странах. Опрашиваемый должен был оценить свое отношение к жизни по десятибалльной шкале и рассказать, как он себя чувствовал накануне. Так исследователи оценивали т.н. «повседневный опыт» опрашиваемых и вычисляли процент «счастливых» и «страдающих» жителей в стране. Россия — на 73-м месте вместе с Украиной, ЮАР, Ливаном, Словакией и Румынией. Самые несчастливые земляне живут в Африке — в Того". Повний список країн [link] P.S. від Другого : "Рейтинг хромает, конечно, из-за отсутствия в нем КНДР. Северокорейцы, уверен, были бы на первом месте. Жаль, исследователей в страну не пустили".

Якщо на вулиці йде дощ, знайте - я теж там по вулиці йду. Мені видається не зовсім нормальним, що в Україні полярні зими по півроку й тропічні дощі по литку. Хоча й те, й те мені особисто до смаку. Нервує лиш те, що так не має бути. Раніше у мене в голові висіла думка типу "Нам не буде боляче - динозаври навіть не помітили" , але за таких тенденцій ми вб'ємо Землю раніше, ніж вона нас. Це грубо кажучи. Ще певно доведеться серйозно переглянути свій принцип "Важливе лише сьогодення" - люди минулого теж, здебільшого, жили сьогоднішнім днем - і от, що маємо. Нє картінка. Зараз сиджу вдома після дощу. Єдине, що не прорахувалося - град. Х_Х Мене непогано по голові довбнуло - але крові нема. Температура тіла опустилася до 33,7ºС. Що цікаво - після теплого душу вона опустилася до 33,3ºС. На вулиці зараз 20ºС, в домі - 30,1ºС. Вулиці розлились: