Неоподаткований персонаж

Сновидінь з надією, що перетворюються на кошмари; сльози\крики вночі; пропущений удар серця в кафешці, якщо раптом за тим же столиком, що раніше разом сиділи; пустий погляд всередину; руки в кишенях; недопиту воду; забуті фото. Бо більше не дивишся.

Коли ти молодий, все навколо веремія. І хоч вже і стомлює, але все одно є сподівання, що так буде завжди. Люблю свою молодість, і потребую трохи спокою. Цього літа моїм спокоєм було море - поїхали з Рижиком на тиждень в Одеську область просто відпочити. Зібрались буквально за тиждень, нікого особливо не попереджуючи. Жили на березі моря на базі відпочинку 4 дні і ще 3 дні гуляли Одесою, живучи у наших друзів. Ніякого клопоту, хвилювань, турбот. Іноді виривала до реальності потреба піклуватись за дебатну школу в Карпатах, але то були лиш незначні дрібниці. У нас було все - море, їжа, зірки. Ми спали, говорили, засмагали, насолоджувались компанією одне одної. Ми були мирні, спокійні, радісні. Було так добре! Зранку ми снідали й шли на море. Постійно вирувала ідея встати дуже рано і побігати по пляжу, але щораз віддавали перевагу сну. В час найбільшої та найнебезпечнішої спеки сиділи в дерев'яному будиночку, де ми жили. Іноді вдень спали, або дивились фільми, читали. По о...

дівчинка-пес; відображення у вагонах; ложка у бутерброді; право на ківі; бабайка; індійська вечірка; дебатний harlem shake; ранкова музика; ботанічний сад; майже дощ; вечірня злива; нічна прогулянка до гурто; макдрайв на самокаті; їжак, що хотів картоплі; тарган; не-сніданок; турнір; учні над вчителем; не-брейк; charlie's history; київські м'які іграшки; звіроподібний євросоюз; тупняки з метро; не-кава; яблука; одеса перемогла; бар; коктейлі "пономар", "від гс", "теб впав" тощо; пригощання людей печивом о 2 ночі на площі свободи; не-цигарки; не-сік; суспільний осуд vs особистий вибір; благовіщенський собор; кароліна; розширене коло довіри; передбачення; порівняння симпатій; плани на чемпіонати; два гоголя; не-кулінічі; душно; морозна столиця.

Цієї ночі наче вже було відомо, що всю ніч снитимуться кошмари. Тому дуже не хотілось засинати, але й сон був бажаний. Перше наснилось подружжя, де жінку мучили рушники, які дивились, як вона спить, якісь жахи у темряві - її постійно щось переслідувало. Вони з чоловіком замикались на ніч, але це не допомагало - і у спальні теж щось турбувало - то меблі рухались, то у вікно щось шкрябало. Спочатку мене нема, навіть як стороннього спостерігача. Але потім з'являюсь як Шерлок Холмс (канонічний), до якого звернулись за допомогою. І ми з Ватсоном визначаємо, що чоловік цієї жінки давно помер, а біля неї ошивається його фантом, який і приносить стільки клопоту. Інший сон почався з того, як мого знайомого на ім'я Сем кидає його дівчина-вампірка. Той Сем мав вигляд точно як один мій реально існуючий знайомий, хоча ми не те щоб сильно знайомі. Вампірку звали Вівьєн, вони стояли на ґанку його дому. Вона цілувала його і казала, що мусить піти від нього. Сем стояв з закритими ...

Вночі здається, що час безмежний. Що ранок ніколи не настане, що це безкінечна мить сьогоднішнього дня. Вночі все прямує до безкінечності - і від того спокійно. Здається, наче можеш встигнути все, навіть більше. Ніч чарівна. Темрява надає контрастності, відчуття та кольори яскравіші. Навкруги нічого зайвого, нічого надмірного. Лише цокіт годинника нагадує, що час ще не загубив ліку. Але все інше наче завмерло, наче стоп-кадр; і рухаються лише окремі елементи, в той час як все інше спить. Навколо дуже тихо, але ця тиша не дзвінка, вона більш жива, більш м'яка, мирна. Але кожен звук у ній наче постріл. Коли дні такі напружені, добре мати такі спокійні ночі. Єдине, що трохи смутить - помічати як вологість коробить мої колажі на стінах моєї кімнати. Треба щось придумати з тим, вони є відображенням мене. Ніч оживляє. Всі хороші люди та думки мали свій зачаток саме уночі. Ніч не бентежить, тому маєш змогу сконцентруватися на важливому. Я дуже люблю ніч. І щодня ранок ревниво згадує мені ...

Легкий, а потім чаруючо проникаючий дзвін високо-високо! Невагомі, наче пір'їнки, небесні акробати, спочатку - кажани, а потім - гнучкі змії. На вигляд ламка, але міцна конструкція, яка здатна тримати, піднімати та крутити з восьмеро музикантів з інструментами та трьох акробатів. Хоча останні, може, складались зі згустків диму, тому на них можна не зважати. Потоки людей - неочікувано велика кількість людей! Вперше в житті можу засвідчити чергу до фунікулера довжиною у 20-25 метрів. А потім ті потоки розтікались густими ріками Андріївським, Михайлівською, Володимирівською тощо. Було тепло. А як спускались перекопаним Андріївським, то згадались нічні Карпати - Місяць, десь шумить річка (тільки тут це була прорита труба), переворочений земляний спуск. Тепло.

Перший урок, який дав мені новонароджений рік: найголовніше - піднесений дух. Тоді, навіть якщо нічого не вийде, то хоча б настрій хороший буде :) Деякі вчинки я роблю лише тому, що це я. Наприклад, підриваюсь з-за столу о 23:03, фігачу у центр з ризиком зустріти НР у метро чи тролейбусі, шукаю людину, яка не має телефону і не знає, що я її шукаю, не завтикую загадати бажання, не знаходжу цю людину, стою на високому паркані, співаю, йдучи домів, відмовляюся від травки, яку пропонують приємні трохи п'яненькі перехожі і доганяюся салатиками о третій ночі, бо нікуди вони від мене не втікли :) З Новим роком! Все буде так, як ми захочемо.

П'ю м'ятний чай (б'ю по безсонню), спілкуюсь з Хазяїном (по скайпу), думаю про завтрашній день (по барабану). Настрій такий собі. В очікуванні теплих сновидінь.

Якщо на вулиці йде дощ, знайте - я теж там по вулиці йду. Я, 21.07.10 Сьогодні мені трапився дощ. Дуже приємні відчуття - коли ти мокрий не те, щоб наскрізь, а взагалі усюди - навіть всередині голови мокро. Й це приносить шалений кайф. Важко було стриматись від бажання лягти у велику калюжу. Але все ж таки вона була на проїжджій частині - інстинкт самозбереження переміг, але якось наверстаю. Єдине, що забулось, виміряти температуру тіла по приході домів - якось провтикалось. Не хочу казати, що це вимірювання все одно не дало б мені нової інформації, бо хто зна - останнім часом такі дані стали важливі, бо дещо змінюється й це треба відслідковувати. Давно вже не отримувалось стільки приємного від дощу. Хоча може просто давно не траплялось таких дощів. Ще наверстаю.

Франківськ; неповнолітні; складання програми до третьої ночі; толерантність; в середньому 4 години сну в день; та сама двухсотка; чугайстер; зона "віри"; Лесик; рекордно звабливий тім-мейт; чаплінікі; поліція нравів; армія гіпножаб; дні народження; корони; носик; скелі довбуша; бійка на висоті 150 метрів на слизькій поверхні; міцний прес; Артур; google-docs; self-management; президент; водограй; прогулянка водою о першій ночі на день народження; один стакан коняку та нагадуючі наслідки; прикарпатський бальзам в оргкому; лісова пошта; корови; червоний місяць; чудовий таємний друг; табір, тиша!; Саша, ти - мужик!; флеш-моби; квіти, збирані під дощем; трав'яний чай; парне молоко; згадки про 2008; патопсихологія; досліди; експерименти; зустріч та доставка учасників; 6 годин у дорозі; нитики; одне отруєння; шалений оргком, але хороша команда; вишиванки; альтанка; лесбійські провокації; пансіонат; ведмеді поряд; вірю-не вірю; показуха; київстар; флешки; ванільні люди; ватра...

Це дуже кльово на світанку, близько п'ятої ранку, дивитися хороший фільм з чашкою чаю, а за вікном - дощ, без вітру, й вулиці без людей. Шкода тільки, що моя картина без чаю. Але все одно добре. А чай мені просто лінь робити. Та й не хочеться якось.

Сьогодні знову неспляча ніч. Трохи попрацювавши сталося так забрести в одну з найдавніших тек на моєму компі - музика, яка гріла мої вуха, коли мені було 13-16 років. Це не те, що зараз може з'явитись у моєму плейлисті на постійній основі, але для такої ночі - ідеальне. Кидаю й сюди на згадку... А ось цю мають згадати майже всі :) Наступна торкалась дуже теплого періоду.

Спочатку хотілось знов описати теґами, але мені зараз дуже не вистачає речень. Тому буде змішано. Майже усю поїздку гостро відчувалась нестача австралійської фауни - досі не допетраю, що ж такого нагадало. Можливо відчуття втраченої ніші, яке дуже чітко засвітилось на цьому турнірі. Не можу сказати, що моє було окремо від інших, але у середині це знову клацнуло. Певно просто незвична роль й незвичні люди стоять дуже близько. Не знаю, наскільки мені сподобається спілкування з ними та й чи треба. Там лише дві людини не викликають у мене відчуття дискомфорту - Лесик та людина, яка свого часу дотягла мене на верхівку Говерли. Нормальне спілкування є незвичним для мене, бо порушує ті рамки, якими окреслена моя зона комфорту, тому легше бути не в адекваті, але щирому. Тому звична буденна ввічливість та "все у нас ок" не сприймаються мною як щось моє. Хоча було б фігово, якби таке явище зникло. Думаю, це цілком нормально, що я просто люблю свій мікро-косм. От тільки людей там...

Добраніч... Доброго ранку (с)

Важливий день. Сьогодні мені мають підтвердити чи спростувати те, що може дуже багато змінити. Не хочу перебільшувати, але колись певні дрібниці було недооцінено. А це вже не дрібниці. При чому вдруге мені чомусь ще страшніше йти, ніж уперше. Можливо тепер це вже серйозніше, бо вірогідність похибки в цілому менша? Але ж у перше новина не викликала заперечень... Страшно, бо на важелях важливе рішення - що з цим робити? Що це є? Наскільки моє рішення впишеться в існуючу систему? Чи мені буде комфортніше, якщо не впишеться? А ще так багато питань, які я навіть тут озвучити не можу. І й у порівнянні з цим чорним безумством всі інші події та проблеми здаються неіснуючими. Наче щось з цього лише сновидіння. Якось мені снились динозаври... Хай би це теж було колись дуже давно, а не зараз. Важко співвідносити, що ще можна перенести, якщо адекватно не знаєш свого запасу тривкості. Завтра дуже важливий день.

Знову ніч. Знову пишу про неї. Бо лише вона зараз є безконфліктною. Ще ніколи не було такої шаленості навколо та такого спокою всередині. Близькі люди забулись. На їх місце наче як прийшли інші. Але чи можна так нехтувати тим зв'язком? Чи можна казати "друг" колишньому ворогу? Чи можна викинути своє Сонце навіть не спитавши про рівень болю? Чи варто боротися за тих, кому твоя боротьба до... все одно, коротче. Хм, боротися. Я не маю права вимовляти це слово. Я не борюсь. Я сиджу вночі в соціальних мережах та шукаю для себе новий світ, бо цей - "не моя справа". Головне питання в рівнях - "чи ти такий дурний, чи дійсно треба шукати інший мікросвіт на нашій достатньо великій для тебе планеті?". Ніч прекрасна завдяки сну. Навіть якщо ти не спиш - ти знаєш, що що б ти зараз не робив - все це закінчиться одним - ти підеш спати. Заснеш усі свої питання та невдалі дні. Якби довелося жити у потязі, певно було б трохи радісніше. Бо втікти завжди легше? Та від чог...

Перша ночі - сиджу у ванні з холодною водою. Спека дістала? Ні, просто мої експерименти. Відчуття води зникло за 4 хвилини, на межі повітря з водою - прикольно. На зміну температури першим зреагував живіт - м'язи скоротились. Температура тіла до - 35,5°С; після - 34,9°С. Стан в цілому - мозок наче тільки прокинувся, при різкій зміні положення (з горизонтального у вертикальне) потемніння в очах відсутнє, відчуття замерзання, як і "гусячої шкірки", нема. Губи не потемнішали, судом не було. Прогресую. "Хай до світанку світу цього не стане!"

Так, знову пишу про ніч. Цього разу це пекельна ніч. Тіло напівголе та мокре - й справа не в еротиці чи пляжі - зараз майже перша ночі, а за вікном 37С Х_Х Мої жартівливі погрози-пропозиції типу "З'їжте мене на вечерю" можуть набути правдивого характеру - мене подадуть у запеченому вигляді. Мама мене сьогодні як рослину поливала, на кілька хвилин допомогло. Цей день можна сказати пропав - як добре мати два дня народження у році... зручно. А цієї ночі не шукаю натхнення, їжі чи контенту - дивлюся фільми, бо спати не можу - спека здавлює череп. А щодо контенту може й марно - швидкість зараз відмінна. Спека... Ніч... Тиша. Такі ночі дуже тихі, дуже повільні, важкі, насичені, знеструмлені. В такі ночі навіть наркотиків не треба - ти вже лежиш і не ворушишся, не можеш нормально говорити, думати, аналізувати, рахувати... їсти навіть не хочеш! Нещодавні вихідні були трошки казкові - бо півдня пройшли у воді. Не дивлячись на те, що температура води 25-27 градусів, це все одно не ...