Неоподаткований персонаж

Коли ти молодий, все навколо веремія. І хоч вже і стомлює, але все одно є сподівання, що так буде завжди. Люблю свою молодість, і потребую трохи спокою. Цього літа моїм спокоєм було море - поїхали з Рижиком на тиждень в Одеську область просто відпочити. Зібрались буквально за тиждень, нікого особливо не попереджуючи. Жили на березі моря на базі відпочинку 4 дні і ще 3 дні гуляли Одесою, живучи у наших друзів. Ніякого клопоту, хвилювань, турбот. Іноді виривала до реальності потреба піклуватись за дебатну школу в Карпатах, але то були лиш незначні дрібниці. У нас було все - море, їжа, зірки. Ми спали, говорили, засмагали, насолоджувались компанією одне одної. Ми були мирні, спокійні, радісні. Було так добре! Зранку ми снідали й шли на море. Постійно вирувала ідея встати дуже рано і побігати по пляжу, але щораз віддавали перевагу сну. В час найбільшої та найнебезпечнішої спеки сиділи в дерев'яному будиночку, де ми жили. Іноді вдень спали, або дивились фільми, читали. По о...

турнір; ранковий головний біль; спокій всередині роздратування; рижик; кід блондинка; звір; інтелектуальні ланцюжки гумору; бруківка; мегакакао; теплі люди; ідеальна одеса; живий хазяїн; забута вдячність; аристократи; півфінал; шоколадки та кефір; женя-рома; після-анекдот; славський; коти; не-кейси; не-фінал; пономар; мафія; "дебатёрыыы...?"; нові спогади про старі карпати; мовчок-вовчок; дотик; кашель; яблуко, що позбавляє голосу; лак для волосся; домашня бабайка; свої не-свої; дебатери у роздріб.

Для старту нам необхідні певні попередні приготування: придбати квиток на потяг Київ-Одеса, час відправлення якого 23:14; купити квиток на концерт в Могилянці на невизначений час у день відправлення потягу; зібрати речі, виїхати з дому близько 17:00. Тепер наші дії: Прийшовши на концерт, провести там гарно час з друзями, дочекатись його кінця, піти з Могилянки близько 21:30. Подивившись на годинник визначити, що ще багато часу й піти з подругою у кафешку на Контрактовій перекусити перед дорогою. У кафешці згадати, що ви ж до фіга як довго толком не спілкувалися й спробувати обговорити усе, що набігло за цей час. Важлива умова: забути про годинник! За якимось раптовим писком інтуїції глянути на годинник, визначити, що вже 22:45, а ви досі на Контрактовій. З шаленою швидкістю попросити рахунок, залишити подрузі свою частку й вилетіти з кафешки. Швидко спуститися в метро, згадати, що у цей час воно ходить з інтервалом у 10 хвилин, побачити на табло, що потяг у потрібному вам напрямку поїх...

Ця подорож зробила мої очі насичено синього кольору. Особливо це було помітно на першому світанку. Усю ніч ловили гітарою музику на березі Дністровського лиману, їли печену на вогнищі картоплю, співали всередині й підспівували зовні. Певно перший вечір є найтеплішим спогадом за всю поїздку. Не хотілось втрачати ці відчуття - довелось побачити лиман, зорі, вогнище. Почути гітару, людей, пісні. Вслухатись у пісню й відчути... що зі мною все нормально, що я є ціле. Це так рідко буває. Другий вечір відзначився якісним кальяном та розмовами. Грали у "Мафію", розмовляли про алкоголізм та кого він зачіпає. Була одна ситуація, на вихлопі якої один з Їжаків викликав відчуття гордості за наших хлопців, інший - розчарував. Загалом, так подумати, - більшість вечорів/ночей були теплими. Хіба що був неприємний момент, коли не вистачало Австралії на гойдалках поряд, бо не всі можуть таке "схватити". Шкода, що там "не було" Кіда, навіть у моїх думках. Ця подорож...