Неоподаткований персонаж

У кожного він є, почну потроху підсумовувати свій. Кожен рік ставитиму 1-2 пункти з цього списку у свої річні цілі – буду рухатись. НАВИЧКИ Навчитись літати на гелікоптері. Вивчити по мові чи кілька з кожної частини світу. (done)  Навчитися гарно палити. Навчитись грати на віолончелі. Навчитись їздити на мотоциклі. Володіти кількома видами зброї. Навчитися танцю з вогнем. Грати на гітарі та барабанах. Стати неймовірно хорошим оповідачем. Таки мати набір навичок з інформаційної безпеки. Тримати в тонусі математику та історію. Мати в собі поняття етикету та дрес-коду. Бойові мистецтва (Krav Maga). Балет / свінг / фламенко. Фотографія (кореспонденція) МІСЦЯ Пройти хоча б один зі шляхів Сантьяго. Об'їздити весь світ – у форматі "псіханула" чи ще якось дикарем. Пожити в Парижі та Амстердамі. Відвідати тематичний парк світу "Гаррі Поттера". Поїхати на "Sziget" фестиваль. Перегони биків в Кералі. Фестиваль самби в Ріо :) Новор...

Влітку жити на морі, подорожувати в гори. У холодні часи жити в Амстердамі, подорожувати до Парижу. Читати нові книжки, з теплом згадувати старі. Нарешті видати дитячу книжку, зробити татуювання на спині. Грати на гітарі, відпрацьовувати барабани. Ходити в музеї, на концерти, виставки, їздити на фестивалі. Мати свою невелику кав'ярню, де б траплялись чудові теплі історії. Не переживати за ціль життя, мати свою улюблену справу. Пам'ятати свої щасливи моменти, не давати сумнівам зруйнувати віру в себе. Мати поряд коханих людей, не шкодувати за тих, хто пішов. Прагнути і пишатись. Пам'ятати за своє їство, нарешті полюбити червоне вино. Малювати, писати, колажувати. Нарешті перестати паритись за своє майбутнє і просто прийняти його.

Десь воно всюди крутиться, що якщо ваші мрії не лякають вас, то вони не достатньо великі. Моя мрія мене відверто жахає. Вона має у собі багато невідомого та нового. Вона потягне за собою зовсім інше життя, відмову від багатьох дорогих мені явищ. Вона зітре майже усе моє оточення (сподівання лиш на технології, але ж то холодне). Мені лячно, мене трусить, але я будую плани. Я  знаю, що мені треба зробити, у які строки і що я ще для того маю чи не маю. Мене лякає, що мрія відрізняється від попередньо обраного шляху, але я дуже сподіваюсь все ж сумістити усе це (об'єктивно відчуваю, що то малореально, але тут вже питання виживання). Мене лякає, що мрія передбачає життя та розвиток у системі, до якої я не належу. Мені треба вчити не просто мову, а всі її найглибші тонкощі, інакше потону. Мені треба не просто вміти щось робити добре, мені треба робити це найкраще за більшість у світі, яка хоче того, що й я. Мені треба не просто поїхати, мені треба вклинити себе у життя чужої кр...

Every thought is right, every feeling is real, every music fits. Every day leads you to your dream. Oh, it's so great to have a dream! And to know how to make it real. Your life becomes more sense. Як же афігенно усе це відчувати! Бачити, що кожен твій день дійсно наповнений чимось приємним, або хоча б корисним. Не втрачати жодної секунди, жодної можливості, жодної зустрічі, any conversation, any knowledge. And make you living in a really right way. Я відчуваю, що саме зараз все правильно. Саме так, як має бути. Усе, що у минулому - це теж було правильно. Чи були б ми такими як є, якби мали можливість виправити своє минуле? Усе погане дає нам досвід, усе хороше - віру у себе та життя. Нейтральне - просто наповнює наші дні. Як же добре любити своє життя, кожен свій рух! How wonderful is to live in this moment, right now! Appreciate every second of happiness, of pain, of seeing nature, rain, movie, people. Усе це здається таким правильним. І таким своїм.

Without dream is like without one lung - you feel alive but it's some sort of emptiness inside.

Мріють про роботу . Навіть скоріше про основне заняття - щось, що приносить задоволення та й певну матеріальну винагороду, що теж непогано. Щось, що розвиває творчу жилку чи якийсь талант. Щось, на що не шкода витрачати більшу частину свого дня. Мріють про роботу, у якій би поєднувалось все, що загалом подобається. Мрія збувається: а що далі? Яка ціль існування? Мріють про подорожі . Локальні - відвідати якесь конкретне місце, чи більш широко - об'їздити увесь світ! Побачити нові місця, познайомитись з новими людьми, торкнутись нової культури, відчути усю Землю своїм домом! Я зараз, загалом, раз на місяць кудись мотаюсь на вихідні (поки що у межах України). Вже з'явилось відчуття - "в інше місто, як за хлібом з'їздити". Пропала ця романтика потягів, нових місць - навіть коли вони дійсно нові. На певному етапі таке й зі усім світом для тебе може статись. Так довго не намрієшся. Теж з'явиться потреба мати інший сенс. Мріють про конкретну річ . Предмет одягу, поб...

Колись вони звучали свіжіше, почуття вкладене у кожне слово. Навіть у кожен фейл. Тепер вони професіонали, кожен звук відточений, зіграний, налаштований. Це теж чіпляє та наповнює. Але дивлячись цей запис, наповнюєшся свіжістю. Саме ця музика, це звучання надихали й викликали мрії стати рок-музикантом.

"Давай зможемо більше для нас!" Є кілька речей, які дають мені відчуття щастя. Є кілька людей зі схожими властивостями. А також маю кілька цілей, досягнення яких дає мені відчуття, що я можу все. Сьогодні афігенський день, бо було досягнуто одну з таких цілей. Мене зараховано до Києво-Могилянської академії на прикладну математику - спеціальність, якою я марю останні три роки! Мій крик по виході з приймальної комісії певно було чутно далеко. Щасливий крик :) І це моє щастя, бо у який би стан мною не володів, математика завжди вливає життя, ворушить мозок. Також відчуття щастя дарує усвідомлення, що все це робилось не з опалу, навіть якщо зі сторони може так виглядати. Я дуже чітко знаю куди йду, чого не було два роки тому, коли мої документи були з поміткою "соціологія". Це моє :) Це саме те, що треба))) БЛЯХА МУХА, УРААААА!!! :)))))))))

Сьогодні з Аристократом дійшли думки, що чим більше зустрічаєш нових людей, тим більше цінуєш старих . Навіть якщо зі старими у фігових стосунках. Все одно їх вже знаєш, западлянці від старих вже не дивуєшся й це не приносить стільки дискомфорту та подиву. Зі старими безпечніше. Увесь день сьогодні мрію про мотоцикл та дорогу.

Багато хто йде до своєї мрії до десятків років - мені треба лише почекати півроку. Багато кому доводиться йти майже проти всього світу - мені лише проти своїх батьків. Багатьом треба докладати титанічних зусиль - мені треба лише набратися терпіння та натренувати увагу та пам'ять. Багато хто йде цією дорогою один - мене підтримує певна кількість людей. Багато кому доводить втрачати все - я втратила лише час, а інші ресурси можна відшкодувати та повернути. Багато кому для мрії доводиться винаходити велосипед - у мене є чіткий план дій. Багато кому доводиться миритися та якось жити з певним фізичними вадами або болем, які заважають досягти мрії - у мене всього на всього мізки повернуті, але це навіть плюс у моєму випадку. Багато хто навіть не знає чого хоче - я знаю навіть негативні наслідки свої мрії, але мені в барабан, їх враховано. З огляду на усе це - я дуже щаслива людина і мені все вдасться!

http://www.viter.com/ Меня зовут Витер. Я отправился в кругосветное путешествие с одним билетом в кармане, без медицинских страховок, планов и без попутчиков. Меня ждали новые страны, религии, люди, и путешествие, не имеющее завершения. Все, что я пережил и все, что открыл для себя стало началом того, что я делаю сейчас - Жить и Показывать.

Ренді Пауш (Randy Pausch) — професор Carnegie Mellon University в США. Коли він дізнався, що має рак підшлункової залози, він прочитав своїм студентам " Останню лекцію ", з якою пізніше виступив на шоу Опри Уіфнрі. Зараз він вже помер. "Не пошкодуйте 10 хв. Воно того варте". (с) Dyak

Ждать, дышать, думать, мечтать, снить и двигаться. Но раз остановиться, закрыть глаза и зарыдать от счастья. Театр - это место, в котором меня наполняет счастье. Настолько прекрасное, сильное чувство, что кажется, что ты спишь и ничего реального здесь нет. Есть только настоящее. И так же сильно не хочешь просыпаться. И до неприличия громко хлопаешь - иначе не можешь. Лишь смеяться и рыдать предпочитаешь тихо, потому что знаешь - рядом ещё кто-то плачет и смеётся. Театр - это место, где люди делятся с тобой своей жизнью. Но я люблю далеко не всякий театр. Я люблю, к примеру, "Квартет И". Одни из самых удивительных мужчин в этой жизни. Они действительно делятся жизнью. Идёт спектакль, ты знаешь, что они говорили и делали это n-количество раз, но всё равно в восторге внимаешь каждому слову, потому что "всё как в первый раз"! Потому что они делятся жизнью по настоящему! Во всяком случае, такое складывается впечатление. Театр - это счастливое место. Я не хочу от туда вых...

- Перестань кусатись! - Не можу, ти смачний. (с) Даяна майже завжди жила своїм минулим. Бо вважала, що існує лише воно - адже вже було, тому лише у ньому можна бути певним. Лише у минулому є всі відповіді, навіть на майбутні питання. Минуле як безпечна територія, вже розміноване поле. Але вона почала відчувати, що стала в'язнем свого минулого - воно займало всі її думки, воно вже не було досвідом - воно стало зайвим мотлохом на горищі. І з цим треба було щось робити. - Бачиш он ту зірку? - Ага... - А вона тебе ні. Їй взагалі по фігу чи бачить її хтось. - То на фіга вона тоді так сяє? Типу "Ой, дивіться, яка я непомітна"? - ... (с) Одного разу Даяна потрапила під дощ. Це було трохи згодом після того, як її почали тривожити думки про минуле. Першим бажанням було сховатись від холодних крапель, але у ній заворушилось щось нове - думка про те, що вона завжди ховалась від дощу, бо... бо так було завжди! Значить так і має бути. Даяна склала парасольку й очима пошукала місце ...

Підйом - 6:30, бо далі батькам треба бігти на роботу. але ж треба побачити мою напівсонну щасливу усмішку. Зазначаю одразу - план провалився. Одне моє бажання виконали, інше - чорта з два. Першим бажанням була певна книга, а другим - щоб нічого більше не купляли. Але тато подумав, що його дитині лише раз виповнюється вісімнадцять, тому нічог о виглядало десь так: Хоч вони й не помітили (для цього було зроблене все можливе), але настрій впав нижче нема куди. При чому настільки, що весь наступний день не було зроблено абсолютно нічого з того, що хотілось. Ні - брешу - були куплені окуляри, які вже давно висіли у списку бажань. Такий подаруночок собі. Але все одно - день спаскудився. Хоча може, як було б холодно, або ж злива, то щось би й вийшло. У всякому разі - поки що це краще, ніж минулого року. В цілому непогано. Радує, що це ще не кінець, бо сьогодні понеділок, тому святкування розтягнеться на кілька тижнів вихідних. Пам'ятаю свої думки на сімнадцятиріччя. Було так просто. Та ра...

Найобразливіше виявилось, коли тебе звинувачують у дрібній брехні, не розуміючи ситуації й не маючи ніякого бажання її розуміти, бо це нікому не потрібно. Логіка може забити, але людина не логіка. Й рефлексувати такі дрібниці на рівні важливого якось по-дитячому, дуже по-моєму. А контакт це така штука... Цирі не зверне уваги. А ще хотілося б, щоб населення Австралії було не писемним. Математик це тип мислення, а не набір знань (тут, для мене, у моєму словнику). Цього літа багато читатиму. Просто кошмарно багато. Більшість буде, напевно, фентезі. Раніше навіть не уявлялося, як багато я в цьому, мені воно природно було. Останнім часом мислю якось дуркувато - занадто реально. В курсі, що така тенденція може призвести до зниження рівня мрійливості? А що є я без мрійливості? Згадався "Міф про Печеру" Платона. Це не пускає відчай. Не мрію вже ні про що - лише планую =/ Можливо добре буде потім, але поки що це лише ставить стіну переді мною. Зате тепер я в реальному світі. Не знаю ...

Він є. Навіть з найдрібніших проблем - серйозно є. Навіть мені вдалося знайти. Після того, як мені стало зрозуміло, що я не на тій спеціальності сиджу (соціологія замість прикладної математики), руки опустилися. Раніше було складно осягнути, чого мені з біса так важко змусити себе вчитись? В силу власного себелюбства вважаю, що мій розумовий рівень цілком тягне на ту програму, що мені пропонують, тому справа тут не в тому, що мені трохи розуму не вистачає. Мені легше пересунути шафу через дві кімнати, ніж змусити себе робити те, що мені не подобається. Лінь чи впертість? Моє Сонечко, коли розповідала, за що вона мене поважає, назвала такий пункт: "за всепоглощающую отдачу (это поразительно, но ты отдаешься тому, что тебе дорого с таким рвением, что меня это поражает, по хорошему)." Таки-так. Якось нашому ДК треба були плакати терміново - 12 штук за два дні (+ попередня обробка фото, вибір, пошук фонів, написання текстів-реплік, клепка й т.п., й т.д.) Й вони були зроблені. За ...

Навіть у мріях виникають конфлікти. Завжди, як щось хороше, то якась западлятська клітина мого запаленого мозку все зіпсує. А грець з ним - головне, що наступні три дні можна ні про що не думати. "Меньше вафель, больше толку!" Треба захворіти на мовчання.