Вихід
Він є. Навіть з найдрібніших проблем - серйозно є. Навіть мені вдалося знайти. Після того, як мені стало зрозуміло, що я не на тій спеціальності сиджу (соціологія замість прикладної математики), руки опустилися. Раніше було складно осягнути, чого мені з біса так важко змусити себе вчитись? В силу власного себелюбства вважаю, що мій розумовий рівень цілком тягне на ту програму, що мені пропонують, тому справа тут не в тому, що мені трохи розуму не вистачає.
Мені легше пересунути шафу через дві кімнати, ніж змусити себе робити те, що мені не подобається. Лінь чи впертість? Моє Сонечко, коли розповідала, за що вона мене поважає, назвала такий пункт: "за всепоглощающую отдачу (это поразительно, но ты отдаешься тому, что тебе дорого с таким рвением, что меня это поражает, по хорошему)." Таки-так. Якось нашому ДК треба були плакати терміново - 12 штук за два дні (+ попередня обробка фото, вибір, пошук фонів, написання текстів-реплік, клепка й т.п., й т.д.) Й вони були зроблені. За оповідками очевидців навіть дуже непогано зроблені - не дивлячись на брак часу, нервів, хворобу, навчання та більш цікавіші заняття. Та ні, мені тоді нічого більш цікавішого за мій монітор не було! Мене до писку захоплювало те, що я роблю! Сумарно з цих двох днів плакати були зроблені за 16 годин чи десь так, вже точно й не скажу.
Я не можу дочитати "Запрошення до соціології" Бергера (хоч й цікава книжка, в своєму роді), але чомусь сьомий Гарі Потер англійською пішов за два дні. Мені цікавіше підбирати теги та шукати коди до свого блогу, аніж робити блок-схему з історії соціології. Мені легко (хоч потім й дуже совісно) пропустити лекцію з релігієзнавства, але я не можу не піти на святкування Дня дебатера.
А все тому, що я не займаюся тим, чим я хочу займатись. Такий слухняний математик, що аж соціолог. Так, просто сказали, що ця спеціальність не для мене, але я можу обрати що завгодно з того, що лишилось. Дуже хитрий маневр - залишалось настільки багато, що дійсно виникла ілюзія свободи. Ну, нехай. Хто зна, може й там мені хотілося б жалітися. Скоріш за все, що так, характер вже такий, за нього не вибачаються.
А вихід? Ну, не те щоб сильно "вихід", але на певний час мене заспокоїть й можливо трошки промотивує. Вважається, що на першому курсі нам дають купу непрактичних й нафіг непотрібних текстів для того, щоб наш мозок навчився сприймати великий об'єм інформації, щоб коли дійсно буде щось важливе/цікаве, ми цього не впустили. А ще велике щастя було, коли знайшовся зразок блок-схеми в одному з таких "текстів" :) Таки щось у них є.
Колись ще була спроба зробити собі мотиваційні плакати й по кімнаті розвісити. Процес сподобався, хочу ще. А толку ніякого. Ну може зовсім трошечки. Коротше кажучи - я безвідповідальне лінтяйло й цей факт не заважав би мені жити, якби не почуття провини. Провини перед близькими людьми, яким дещо мною було обіцяно й це дещо через рік матиме цілком обчислювальний результат.
"Кінцева ціль має бути вимірювана". Пані викладач маркетингу.
Мені легше пересунути шафу через дві кімнати, ніж змусити себе робити те, що мені не подобається. Лінь чи впертість? Моє Сонечко, коли розповідала, за що вона мене поважає, назвала такий пункт: "за всепоглощающую отдачу (это поразительно, но ты отдаешься тому, что тебе дорого с таким рвением, что меня это поражает, по хорошему)." Таки-так. Якось нашому ДК треба були плакати терміново - 12 штук за два дні (+ попередня обробка фото, вибір, пошук фонів, написання текстів-реплік, клепка й т.п., й т.д.) Й вони були зроблені. За оповідками очевидців навіть дуже непогано зроблені - не дивлячись на брак часу, нервів, хворобу, навчання та більш цікавіші заняття. Та ні, мені тоді нічого більш цікавішого за мій монітор не було! Мене до писку захоплювало те, що я роблю! Сумарно з цих двох днів плакати були зроблені за 16 годин чи десь так, вже точно й не скажу.
Я не можу дочитати "Запрошення до соціології" Бергера (хоч й цікава книжка, в своєму роді), але чомусь сьомий Гарі Потер англійською пішов за два дні. Мені цікавіше підбирати теги та шукати коди до свого блогу, аніж робити блок-схему з історії соціології. Мені легко (хоч потім й дуже совісно) пропустити лекцію з релігієзнавства, але я не можу не піти на святкування Дня дебатера.
А все тому, що я не займаюся тим, чим я хочу займатись. Такий слухняний математик, що аж соціолог. Так, просто сказали, що ця спеціальність не для мене, але я можу обрати що завгодно з того, що лишилось. Дуже хитрий маневр - залишалось настільки багато, що дійсно виникла ілюзія свободи. Ну, нехай. Хто зна, може й там мені хотілося б жалітися. Скоріш за все, що так, характер вже такий, за нього не вибачаються.
А вихід? Ну, не те щоб сильно "вихід", але на певний час мене заспокоїть й можливо трошки промотивує. Вважається, що на першому курсі нам дають купу непрактичних й нафіг непотрібних текстів для того, щоб наш мозок навчився сприймати великий об'єм інформації, щоб коли дійсно буде щось важливе/цікаве, ми цього не впустили. А ще велике щастя було, коли знайшовся зразок блок-схеми в одному з таких "текстів" :) Таки щось у них є.
Колись ще була спроба зробити собі мотиваційні плакати й по кімнаті розвісити. Процес сподобався, хочу ще. А толку ніякого. Ну може зовсім трошечки. Коротше кажучи - я безвідповідальне лінтяйло й цей факт не заважав би мені жити, якби не почуття провини. Провини перед близькими людьми, яким дещо мною було обіцяно й це дещо через рік матиме цілком обчислювальний результат.
"Кінцева ціль має бути вимірювана". Пані викладач маркетингу.
Коментарі
Дописати коментар