Неоподаткований персонаж

Питаннями про майбутнє можна зарити теперішнє (приємна одруківка, хотілось "закрити"). Десь тут поряд стукає, а ти не бачиш. Не чути та бігти це все що, коли слова ллються. Бігти за лелекою, коли синиця стукає у потилицю дуже легко до певного моменту. Навіщо вити гніздо, якщо ніколи не плануєш там жити? Навіщо дивитись у воду, коли точно не питимеш? Чому бути десь на мості та забути набагато легше, ніж... Відмовляючись від їжі, не їж. Хрестячиш, вір. Слухаючи, чуй. Кожен хоче сказати, не так багато хоче слухати. Іржа між пальців, заскоби між вік. Ведмеді ревуть, бо їм сниться Австралія, але це вже спокій, там нема буревію. А блискавки на горизонті так і не розлились. Чому білим по синьому не віриш, а чорне з червоним так добре пасує? Чому кожне питання вже має у собі відповідь? Не те. Потік. Вода може отруїти.

Якщо на вулиці йде дощ, знайте - я теж там по вулиці йду. Я, 21.07.10 Сьогодні мені трапився дощ. Дуже приємні відчуття - коли ти мокрий не те, щоб наскрізь, а взагалі усюди - навіть всередині голови мокро. Й це приносить шалений кайф. Важко було стриматись від бажання лягти у велику калюжу. Але все ж таки вона була на проїжджій частині - інстинкт самозбереження переміг, але якось наверстаю. Єдине, що забулось, виміряти температуру тіла по приході домів - якось провтикалось. Не хочу казати, що це вимірювання все одно не дало б мені нової інформації, бо хто зна - останнім часом такі дані стали важливі, бо дещо змінюється й це треба відслідковувати. Давно вже не отримувалось стільки приємного від дощу. Хоча може просто давно не траплялось таких дощів. Ще наверстаю.

Франківськ; неповнолітні; складання програми до третьої ночі; толерантність; в середньому 4 години сну в день; та сама двухсотка; чугайстер; зона "віри"; Лесик; рекордно звабливий тім-мейт; чаплінікі; поліція нравів; армія гіпножаб; дні народження; корони; носик; скелі довбуша; бійка на висоті 150 метрів на слизькій поверхні; міцний прес; Артур; google-docs; self-management; президент; водограй; прогулянка водою о першій ночі на день народження; один стакан коняку та нагадуючі наслідки; прикарпатський бальзам в оргкому; лісова пошта; корови; червоний місяць; чудовий таємний друг; табір, тиша!; Саша, ти - мужик!; флеш-моби; квіти, збирані під дощем; трав'яний чай; парне молоко; згадки про 2008; патопсихологія; досліди; експерименти; зустріч та доставка учасників; 6 годин у дорозі; нитики; одне отруєння; шалений оргком, але хороша команда; вишиванки; альтанка; лесбійські провокації; пансіонат; ведмеді поряд; вірю-не вірю; показуха; київстар; флешки; ванільні люди; ватра...

Коли я помру й пройде вже досить багато часу, то близькі згадуватимуть мене лише коли чутимуть голосний неприродний сміх та коли йтиме дощ. Це єдине, що визначає мене, не визначаючи більшість чи хоча б суттєву частину. Хоча може у майбутньому буде ще щось, що поки що невідоме мені на смак.

"Чесно кажучи, вже багато тижнів я задаю собі питання чи ті відчуття, які іноді вдаряють в голову є відчуттям самотності. Але коли за хвилину я бачу скільки друзів он-лайн і я дійсно знаю, що вони друзі, то попускає. Відчуття самотності. Скоріш за все це коли ти один, довго, немає коханої людини поруч, друзі все одно не зрозуміють, сім*я теж, тому ти такий як завжди, але самотній. Да? Ну або щось подібне.. Ви ж так думаєте? Я сьогодні йшла з метро додому. Телефонувала мамі, вона не брала слухавку. 2 рази поспіль. Я навіть засмутилась. Я пройшла повз пустий дитячий майданчик навпроти якого стояли лавочки, біля однієї з них так, трішки в півоберта стояв дідусь..коли я підійшла ближче, то побачила, що він з палкою. Сліпий . Він запитав чи правильною стежкою він йде до бювету? Я намагалась згадати що таке бювет і де тут поблизу він є. - Ну там, за райцентром.. Ну я згадала, є там такий. Старий, рідко кого там можна побачити. Я сказала. що проведу його до бювету. Він взяв ме...

- Перестань кусатись! - Не можу, ти смачний. (с) Даяна майже завжди жила своїм минулим. Бо вважала, що існує лише воно - адже вже було, тому лише у ньому можна бути певним. Лише у минулому є всі відповіді, навіть на майбутні питання. Минуле як безпечна територія, вже розміноване поле. Але вона почала відчувати, що стала в'язнем свого минулого - воно займало всі її думки, воно вже не було досвідом - воно стало зайвим мотлохом на горищі. І з цим треба було щось робити. - Бачиш он ту зірку? - Ага... - А вона тебе ні. Їй взагалі по фігу чи бачить її хтось. - То на фіга вона тоді так сяє? Типу "Ой, дивіться, яка я непомітна"? - ... (с) Одного разу Даяна потрапила під дощ. Це було трохи згодом після того, як її почали тривожити думки про минуле. Першим бажанням було сховатись від холодних крапель, але у ній заворушилось щось нове - думка про те, що вона завжди ховалась від дощу, бо... бо так було завжди! Значить так і має бути. Даяна склала парасольку й очима пошукала місце ...

Перша ночі - сиджу у ванні з холодною водою. Спека дістала? Ні, просто мої експерименти. Відчуття води зникло за 4 хвилини, на межі повітря з водою - прикольно. На зміну температури першим зреагував живіт - м'язи скоротились. Температура тіла до - 35,5°С; після - 34,9°С. Стан в цілому - мозок наче тільки прокинувся, при різкій зміні положення (з горизонтального у вертикальне) потемніння в очах відсутнє, відчуття замерзання, як і "гусячої шкірки", нема. Губи не потемнішали, судом не було. Прогресую. "Хай до світанку світу цього не стане!"

Якщо на вулиці йде дощ, знайте - я теж там по вулиці йду. Мені видається не зовсім нормальним, що в Україні полярні зими по півроку й тропічні дощі по литку. Хоча й те, й те мені особисто до смаку. Нервує лиш те, що так не має бути. Раніше у мене в голові висіла думка типу "Нам не буде боляче - динозаври навіть не помітили" , але за таких тенденцій ми вб'ємо Землю раніше, ніж вона нас. Це грубо кажучи. Ще певно доведеться серйозно переглянути свій принцип "Важливе лише сьогодення" - люди минулого теж, здебільшого, жили сьогоднішнім днем - і от, що маємо. Нє картінка. Зараз сиджу вдома після дощу. Єдине, що не прорахувалося - град. Х_Х Мене непогано по голові довбнуло - але крові нема. Температура тіла опустилася до 33,7ºС. Що цікаво - після теплого душу вона опустилася до 33,3ºС. На вулиці зараз 20ºС, в домі - 30,1ºС. Вулиці розлились:

Так, знову пишу про ніч. Цього разу це пекельна ніч. Тіло напівголе та мокре - й справа не в еротиці чи пляжі - зараз майже перша ночі, а за вікном 37С Х_Х Мої жартівливі погрози-пропозиції типу "З'їжте мене на вечерю" можуть набути правдивого характеру - мене подадуть у запеченому вигляді. Мама мене сьогодні як рослину поливала, на кілька хвилин допомогло. Цей день можна сказати пропав - як добре мати два дня народження у році... зручно. А цієї ночі не шукаю натхнення, їжі чи контенту - дивлюся фільми, бо спати не можу - спека здавлює череп. А щодо контенту може й марно - швидкість зараз відмінна. Спека... Ніч... Тиша. Такі ночі дуже тихі, дуже повільні, важкі, насичені, знеструмлені. В такі ночі навіть наркотиків не треба - ти вже лежиш і не ворушишся, не можеш нормально говорити, думати, аналізувати, рахувати... їсти навіть не хочеш! Нещодавні вихідні були трошки казкові - бо півдня пройшли у воді. Не дивлячись на те, що температура води 25-27 градусів, це все одно не ...