Тук-тук


Питаннями про майбутнє можна зарити теперішнє (приємна одруківка, хотілось "закрити"). Десь тут поряд стукає, а ти не бачиш. Не чути та бігти це все що, коли слова ллються. Бігти за лелекою, коли синиця стукає у потилицю дуже легко до певного моменту. Навіщо вити гніздо, якщо ніколи не плануєш там жити? Навіщо дивитись у воду, коли точно не питимеш? Чому бути десь на мості та забути набагато легше, ніж... Відмовляючись від їжі, не їж. Хрестячиш, вір. Слухаючи, чуй. Кожен хоче сказати, не так багато хоче слухати. Іржа між пальців, заскоби між вік. Ведмеді ревуть, бо їм сниться Австралія, але це вже спокій, там нема буревію. А блискавки на горизонті так і не розлились. Чому білим по синьому не віриш, а чорне з червоним так добре пасує? Чому кожне питання вже має у собі відповідь? Не те.
Потік.
Вода може отруїти.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ловити

Що є

2017: зробити тату