Неоподаткований персонаж

Панічні атаки, друзів, новини, сімʼю та інших, хто розсипається. Ловити моменти сонця, смачної їжі, ночей, коли шия не болить. Ловити роботу, стару і нову, не забувати чекінитися з близькими. Весь час наче тільки і роблю, що ловлю. Хочу ловити дешеві квитки на літаки і потяги, нові книги, нові кафешки та точки з мача-латте. Хочу дивитись, що там по подіям і фестивалям на вихідні, хто там приїздить з концертами, хто там новий на Тіндері. Хочу знову грати в театрі, повернутися до пантоміми, до джазу, згадати за свою гітару і барабани. Хочу мати енергію на щось більше, ніж тільки робота, донати і новини. Хочеться спитати всіх тих людей, хто жив і писав музику і вірші в інші часи, коли був кінець світу. Як вони то знаходили? Як народжували дітей, слідкували за модою, шукали нові платівки? Де, той шматочок? Гарі Поттер сприймається зовсім інакше після вторгнення.

Взяли в полон "Азов", вкрали зерно, залізо, дітей, крадуть мову і пісні. Хочу стояти під зливою, щоб знову кричати вірші. Хочу плакати по команді. Хочу гладити оленів в Лапландії. Хочу потиснути руки Жадану і Притулі. Хочу обійняти і подарувати ще один кулон в нікуди. Хочу взяти гітару, хочу кричати у сламі. Хочу щодня дарувати цукерки Мамі. Хочу обійняти Тата. Почути сміх Бабусі. Хочу знати, що Хазяїн живий і більше не буде революцій. Неймовірно відчувати вдячність до Ковіду, що відтянув початок війни, поки я змогла стати на ноги. У бабусі стався інсульт, зараз вона вже в реабілітації. Хочу допомогти хоч грошима, але поки вони відмахуються. Я ходжу в терапію, а насправді просто хочу свою квартиру. Хочу обставити її у морському стилі. Треба більше медитувати, але не для себе, а щоб не бути грубою до людей. Україні надали статус кандидата в ЄС, але я не відчуваю з цього приводу нічого. Майдан, Небесна Сотня, Крим, Донбас, лютий – це все не мало бути ціною. Не мало бути "н...

Треба повертатися до звички писати. Мені іноді приходять нагадайки наче з минулого життя з LiveJournal про що я писала півжиття тому. Наприклад, я вже й не пам'ятала, що робила косплей на Авріл Лавінь у літньому таборі. Та й взагалі пам'ятаю все менше і менше, від того і важливість нотаток. Якщо почитати мої дописи, то складається враження, що я доволі депресивна людина, хоча самій мені здається, що погано лише зараз, а колись-то я була щаслива бо мене ж обливає дощем щасливих спогадів. Але воно і добре, емоційний фон забувається, події лишаються. Вже зараз я заледве можу згадати як погано мені було в серпні минулого року, лише який красивий Монт Сан-Мішель. Я живу в Амстердамі. Пам'ятаєте ту живу мрію, яку оформилась у моїй голові 25-26 червня 2014 року? Я тоді жила з Вікою в Берліні й на вихідні поїхала в Амстердам. З тої поїздки пам'ятаю як пропустила свою зупинку тричі, бо не могла намилуватися містом за вікном трамваю, як Саймон вчив мене кататись на велосипеді, як...

захистити диплом в червні; tier2 до кінця року (цілі щомісяця); виконати план на подорожі + Потата; розібратися з харчуванням (sustained system that works for me); мінімальні покупки (лише 12 зі сфери одягу та косметики); знайти час для мов; внедрити спорт у свій розклад; знайти максимальну чесність з собою; ознайомитись з рок-класикою.

Останні кілька років було мало хороших новин, що надихали б достатньо, щоб ними ділитись. Хочу вже по троху діставати себе з цьої ями та рухатись далі. Спробую документувати свої плани на рік та як воно йде (кожен пункт потім буде посиланням). Було таке з 101 бажання за 1001 день , але на жаль забулось. Хоча деякі речі потім таки втілились, але вже без прив'язки. 2017: закінчити курс Java Fundamentals  – DONE ; дописати диплом вчасно; привезти батьків до Талліну  – DONE ; відкладати певну суму щомісяця – DONE ; записати гітарний/барабанний кавер; подорож до Амстердаму чи Парижу; побачитись з Потатою  – DONE ; здати офіційний мовний екзамен з естонської на С1; продовжити займатись німецькою та французькою; більше прислухатись до себе – DONE ; урізноманітнити своє культурне життя – DONE ; зробити тату  – DONE . Результат: 7 / 12

У кожного він є, почну потроху підсумовувати свій. Кожен рік ставитиму 1-2 пункти з цього списку у свої річні цілі – буду рухатись. НАВИЧКИ Навчитись літати на гелікоптері. Вивчити по мові чи кілька з кожної частини світу. (done)  Навчитися гарно палити. Навчитись грати на віолончелі. Навчитись їздити на мотоциклі. Володіти кількома видами зброї. Навчитися танцю з вогнем. Грати на гітарі та барабанах. Стати неймовірно хорошим оповідачем. Таки мати набір навичок з інформаційної безпеки. Тримати в тонусі математику та історію. Мати в собі поняття етикету та дрес-коду. Бойові мистецтва (Krav Maga). Балет / свінг / фламенко. Фотографія (кореспонденція) МІСЦЯ Пройти хоча б один зі шляхів Сантьяго. Об'їздити весь світ – у форматі "псіханула" чи ще якось дикарем. Пожити в Парижі та Амстердамі. Відвідати тематичний парк світу "Гаррі Поттера". Поїхати на "Sziget" фестиваль. Перегони биків в Кералі. Фестиваль самби в Ріо :) Новор...

Влітку жити на морі, подорожувати в гори. У холодні часи жити в Амстердамі, подорожувати до Парижу. Читати нові книжки, з теплом згадувати старі. Нарешті видати дитячу книжку, зробити татуювання на спині. Грати на гітарі, відпрацьовувати барабани. Ходити в музеї, на концерти, виставки, їздити на фестивалі. Мати свою невелику кав'ярню, де б траплялись чудові теплі історії. Не переживати за ціль життя, мати свою улюблену справу. Пам'ятати свої щасливи моменти, не давати сумнівам зруйнувати віру в себе. Мати поряд коханих людей, не шкодувати за тих, хто пішов. Прагнути і пишатись. Пам'ятати за своє їство, нарешті полюбити червоне вино. Малювати, писати, колажувати. Нарешті перестати паритись за своє майбутнє і просто прийняти його.

Якби тільки хтось згодився поговорити зі мною про війну – в Сирії, в Україні, в Замбії, в Колумбії, в світі – без зверхності, без перебивання, з щирим бажанням поділитись своїми думками та почути мої – було б так легко закохатись. Ловлю себе на думці, що майже вдаю з себе якусь дурь, бо нема з ким поговорити про те, що дійсно мені цікаво – про біженців, про Ісламську державу, про наркокортелі та всю ту жорстокість у світі. Мені хочеться про це говорити, дізнаватись нове. Не сперечатись! Говорити. Обмінюватись думками, розуміти поняття рівності, важливості кожної події та людини, розуміти страх. Мені хочеться читати нові статті, кидати комусь посилання, отримувати у відповідь такого ж плану інформацію, щоразу дізнаватись що відбувається та мати з ким це обговорити. Коли сам собі контейнер, то втрачаєш. Не хочу монологу, не хочу просто розповідати про це все комусь, хто знає лиш якийсь загал з цього. Хочу говорити з тим, хто знає більше за мене. Або хоча б стільки ж, але про...