Неоподаткований персонаж

Чи бувало бачити фільм, що настільки про тебе, що аж кріпотно? Це була випадковість, незапланований вибір, без порад чи навіть трейлеру. Піца, ліжечко, кіно. Мене почало виносити вже на 9:17. Бо вже було видно, що це про моє життя. Спочатку думалось, що то про мене та Потату, але потім виявилось, вона була лише частиною. Деякі моменти відтворилися майже дослівно. Інші персонажі з життя знайшли свої "обличчя", актори навіть зовні схожі достатньо, щоб впізнати! Рухи, фрази, мій образ в головах людей. Навіть балет! Хоча вона танцює його трохи краще. Трохи. Наче холодний дощ. Побачити це все зі сторони. Щось показало наше минуле, щось певно ще буде. І я сподіваюсь, що ми впораємося з цим краще, ніж вони. Бо вже і так багато чого було у минулому і нам не довелося для того чекати до 27ми років. Але вони показали навіть співвідношення нашого віку! Точність деталей просто лякає. Точність персонажів та їх слів. Це кіно про мене... І я ще нема певності чи можу тому рад...

" Королівство Повного Місяця " - фільм, який видирає з реальності, повертає віру у неймовірне, лоскоче нерви і думки. Прекрасний, дивний і добрий відтінок вражень. Наче саме так і треба жити, саме так любити і бути сміливим. Є шокуючі моменти, але вони лише для контрасту, шоб показати що є справжнім. Ця картина змушує літати. Спробую зберегти ці крила якнайдовше.

Переглядаючи свої кіношні архіви, довелось відмітити, що "Нью-Йорк, я люблю тебе" сподобався мені набагато більше за "Париж, я люблю тебе". У "Парижі" якось все дуже по карточному, наче з листівки змальовано - метафорично, несправжньо й... не звично, напевне. А от "Нью-Йорк" дуже живий. Сюжети короткометражок плавно перетинаються одне з одним, утворюючи косичку легких сюжетів про любов та кохання. Якщо обирати... То я хочу, щоб мене любили як у "Нью-Йорку...".

У дурнуваті дні в голову приходять дурнуваті ідеї. В той час як у наслідок цього все навколо набуває цікавих рис. Чимось схоже зі станом сп'яніння. Знов повернулась ідея "обробити" Труханів міст - тільки вже не вгору, а вниз. Наче прислуховуючись до моїх бажань Всесвіт зробив це безпечним - тепер там з канатом стрибати можна. Якби, власне, не коловороти біля опорних балок мосту, то може й так стрибнути сміливості вистачило, але чесно - навряд чи. Сьогодні з Юлею ходили в кіно - фільм "Початок" . Мене ледь стримувало не пищати від захвату. Як же довго в моєму житті не було таких фільмів! Неймовірний. Нас тримало у напрузі кожну хвилину, вже ледь не хапались одне за одного, або ж не зривали крісла. Мій мозок отримав незрівнянний кайф - як же давно вже такого не було! Смачно. Очікувалось щось зовсім інше, але реальність була краща! Тобто, яка реальність? Та реальність. Та сама, де вовчок може не зупинитись. До речі, заскочивши на КиноПоиск - диву дивуюсь - у рейт...