Неоподаткований персонаж

  lord of the dance; time gap; великі простори та сильний вітер; ктулху від великого брата; парк горького; москва-ріка; петро І; єкатерина ІІ; їжачки; творожок; бананове варення; косички з сиром; фіцджеральд та бенджамін баттон; 12; балакуча кицька; надувний басейн; тіммейт-ігнорант; не-брейк; творча натура тунеядця; зручний рюкзак; забуті опції; космостар; червона площа; невчасний старбакс; не-сон; розірвані кеди; жива музика; фешенебельний socials; невгаданий теб; нічне місто; не-мінськ; mortal combat; невпізнавана; дике метро; лайм-м'ята; доширак; tate; барашки; bitcoin; доктрина переносу відповідальності; брат; одинокий; ліхтарі; бажання біля кремля; мостова; пошуки продуктів; мафія; ігорі; вднх; коло огляду; кульки з мукою за ірраціональність; блакитний потяг; золота україна; брат; монорельса; старий арбат; hard rock cafe; стіна цоя; не-храм христа спасителя; ледве потяг; програміст з рівного; розрив; макдак.

турнір, який змусив думати; черга до шафи; "лосіночкі"; вівчарки-наркомани; довбаний сніг; мультикультуралізм; ір\раціональний вибір; тренд; історична перспектива; купувати поінт; "speed"; "uno"; ранкові не-шахи; не-wifi; молочні продукти; їжачки; так казав заратустра; мама буде в шоці; 18 причин вимкнути телевізор; гіпертурбота; мазохізм як щастя; бальзам; #жизньболь; білоруський віскі; накачаний трамвай; спільність; о пів на шосту ранку; український рум; держава циган; цілодобова піцерія; через дорогу до щастя; снігом в обличчя, попою в сугроб; життя в бібліотеці; день народження потати; гучні думки шепотом; аплодисменти на площі леніна; проспект уго чавеса,3; радість і квіти у жалобний день; не народись тусовщиком; дистанційний оргкомітет; чисті потяги; оладки зі свининою; "три девицы у вай-фая"; здоровий пофігізм; не-магазин; не-степашка; країна бідних мільйонерів; не-жорсткість; кефір; білоруська швейцарія.   Ця поїздка була неймовірно ...

  Такі теплі дні хочеться тримати у собі дуже довго. Згадувати потім, смакувати. Наче знов тримаєш чашку чаю на морозі, співаєш з вуличним музикантом, гуляєш різдвяними вулицями. Такі вечори тримають у рівновазі. Цього морозного дня тепло валило просто звідусіль! Від розмови з подругою, від планів на Новий рік, від чаю з м'ятою, від шоколаду. Добре було бачити Простихлюдей, добре було гуляти з Потатою, добре було навіть у МакДаці :) Захоплююче та трохи страшно було на "Моцарті та Сал'єрі", де мій театральний керівник грав Моцарта. Весело було пінгвінами добиратись до метро. Затишно, кожної хвилини було затишно. І коли шарф спадав, і коли пальці мерзли, і коли ноги ковзали. І коли сніжок покривав голову, плечі. Рівномірно, без вітру. Дивлячись на святково прикрашений Київ, дійсно вдається забути про усі проблеми, що у собі тримає наша країна. Бо радієш дрібницям.

Можно убедиться, что земля поката, - Сядь на собственные ягодицы и катись! (с) Маяковський у цитуванні Богемки Іноді люди створюють мистецтво, звук, зло, іноді інших людей, а іноді - атмосферу. Кожна людина наче носій свого власного клімату. І, перетинаючись, люди змішуються своїми кліматами, створюють погоду навколо. І тут навряд чи варто щось прогнозувати. Є люди, від яких за кілометр відчуваєш вітер, буревій, сонце абощо. Є такі, чию температуру відчуваєш лише коли ти дуже дуже близько або до того сприятливі умови інших мікрокліматів чи їх відсутності. Навряд чи те, що ми відчуваємо навколо може бути справою лише однієї якоїсь людини. У всякому разі, це має бути дуже потужна людина. Або дуже близька нам, раз її хвилі та атмосферний тиск ми сприймаємо так сильно, що це перебиває усі інші сигнали. Зазвичай саме змішання мікрокліматів створюють атмосферу. За останній кілька місяців у моєму оточенні перебувало доволі багато сильних атмосферників. Аби лиш не було провіщенням буревію. К...

Сьогодні наснилось життя та чвари групи архітекторів-неформалів, що люблять фільми про війну та пишуть красиву музику. Наступний сон був про якесь озеро-болото вдень та селище з дивними перевертнями вночі. Дивними, бо інших людей валили на раз - ну як у фільмах - стрибає ти розумієш, що тварюка когось накрила, але самого процесу поїдання не бачиш, а людини вже нема. А от мене - наче намагались захопити зненацька, але кожного разу як були мною помічені - вже з відкритими пащеками чи просто підкрадаючись, то робили винуватий вигляд та тікали. Іноді стріляли по них шурупами. Боюсь навіть щось питати про атмосферу :) А ще сьогодні вранці близько восьмої за вікном все було наче в молоці. Гарний, м'який туман. Зараз небо абсолютно блакитне та чисте.

Якщо на вулиці йде дощ, знайте - я теж там по вулиці йду. Я, 21.07.10 Сьогодні мені трапився дощ. Дуже приємні відчуття - коли ти мокрий не те, щоб наскрізь, а взагалі усюди - навіть всередині голови мокро. Й це приносить шалений кайф. Важко було стриматись від бажання лягти у велику калюжу. Але все ж таки вона була на проїжджій частині - інстинкт самозбереження переміг, але якось наверстаю. Єдине, що забулось, виміряти температуру тіла по приході домів - якось провтикалось. Не хочу казати, що це вимірювання все одно не дало б мені нової інформації, бо хто зна - останнім часом такі дані стали важливі, бо дещо змінюється й це треба відслідковувати. Давно вже не отримувалось стільки приємного від дощу. Хоча може просто давно не траплялось таких дощів. Ще наверстаю.

Він зараз всюди, навіть в домі. Навіює свято, навіює спогади. Одразу стає смачно, весело - добре одним словом. Обожнюю запах снігу! Обожнюю все, що пов'язує мене зі снігом. Люблю просто лежати, зарившись у білу масу. Ціню всі ті "снігові" спогади - деякі з них змінювали моє життя, у всякому разі події були вагомим, хоч і на той момент ніхто б так не сказав. А якщо до сніжного аромату додати мандаринки - ось воно - концентроване щастя! Забуваєш про всі напряги, неприємності тощо. Сидиш у кімнаті, закутавшись у ковдру, їси мандаринки (можливо з шоколадкою) і читаєш якусь книгу, можливо казки, особливо про зиму. Це до стобіса добре, коли приходить зима! Справжня зима! :)

Мене стерли - це є дуже паскудно, вкрай паскудно. Ці вихідні були дуже необачні - занадто потужні особистості впливали. Хто ж знав? І все ж, досі нема певності, що це саме вони те зробили не усвідомлюючи (сподіваюсь), але це є єдине, що відрізняло ці вихідні від усіх інших. Хіба що моє обличчя у неділю було занадто біле, а губи занадто чорними. Але це лише додаткова умова, що забезпечувало настання необхідних обставин для появи другої потужності. Перша потужність була зумовлена моїм новим бажанням, яке тепер і не бажання вже певно! Той маленький черв'ячок, що заворушився вчора ввечері, сьогодні вже вгризся в мозок! Що мені робити наступної миті? Мене стерли! Зараза... А ще трошки про погоду, насправді... Бо за той час, як писались ці слова, на землю опустилось молоко, розведене водою. Туман настільки густий та живий, що виникає трошки первородного страху та паніки. І ти насолоджуєшся ними, бо вони наче лоскочуть, але не стискають, бо не такі сильні. А на вулицю так і тягне... І хоч...

Прийшла 30 серпня о 16:26. Осінь то є найкраща пора року. Принаймні Ведмедя вона повністю повертає до життя. Кров теплішає, повертається нормальний апетит, думки жвавішають, рукам є чим зайнятись. Осінню фарби навколо насичені, межі чіткіші. Тепла і холоду порівну, саме так, як має бути. Харчове різноманіття найбагатше - саме зараз найдоцільніше вживати якомога більше овочів, ягід (особливо кавунів - вересень то їх пора). Осінь надихає. Вона зріла, вона яскрава, вона - дихає. Завжди здавалось, що осінь то єдина пора року, що може дихати. І ми дихаємо разом з нею - глибше, якісніше, свіжіше. Народжуйте дітей восени - вони вам потім подякують - адже то є так прекрасно асоціювати себе саме з цією порою. Порою краси і рівності, розуму та зрілості, кохання та дощів. Закохуйтеся осінню - тоді ваші спогади у будь-якому разі будуть м'якими та теплими. Бо щоб не сталось - осінь завжди стирає погане. Осінь захищає. Мовчати найкраще осінню - бо тоді за нас говорить все навколо. Дерева, вітер,...

Якщо на вулиці йде дощ, знайте - я теж там по вулиці йду. Мені видається не зовсім нормальним, що в Україні полярні зими по півроку й тропічні дощі по литку. Хоча й те, й те мені особисто до смаку. Нервує лиш те, що так не має бути. Раніше у мене в голові висіла думка типу "Нам не буде боляче - динозаври навіть не помітили" , але за таких тенденцій ми вб'ємо Землю раніше, ніж вона нас. Це грубо кажучи. Ще певно доведеться серйозно переглянути свій принцип "Важливе лише сьогодення" - люди минулого теж, здебільшого, жили сьогоднішнім днем - і от, що маємо. Нє картінка. Зараз сиджу вдома після дощу. Єдине, що не прорахувалося - град. Х_Х Мене непогано по голові довбнуло - але крові нема. Температура тіла опустилася до 33,7ºС. Що цікаво - після теплого душу вона опустилася до 33,3ºС. На вулиці зараз 20ºС, в домі - 30,1ºС. Вулиці розлились:

Так, знову пишу про ніч. Цього разу це пекельна ніч. Тіло напівголе та мокре - й справа не в еротиці чи пляжі - зараз майже перша ночі, а за вікном 37С Х_Х Мої жартівливі погрози-пропозиції типу "З'їжте мене на вечерю" можуть набути правдивого характеру - мене подадуть у запеченому вигляді. Мама мене сьогодні як рослину поливала, на кілька хвилин допомогло. Цей день можна сказати пропав - як добре мати два дня народження у році... зручно. А цієї ночі не шукаю натхнення, їжі чи контенту - дивлюся фільми, бо спати не можу - спека здавлює череп. А щодо контенту може й марно - швидкість зараз відмінна. Спека... Ніч... Тиша. Такі ночі дуже тихі, дуже повільні, важкі, насичені, знеструмлені. В такі ночі навіть наркотиків не треба - ти вже лежиш і не ворушишся, не можеш нормально говорити, думати, аналізувати, рахувати... їсти навіть не хочеш! Нещодавні вихідні були трошки казкові - бо півдня пройшли у воді. Не дивлячись на те, що температура води 25-27 градусів, це все одно не ...

Підйом - 6:30, бо далі батькам треба бігти на роботу. але ж треба побачити мою напівсонну щасливу усмішку. Зазначаю одразу - план провалився. Одне моє бажання виконали, інше - чорта з два. Першим бажанням була певна книга, а другим - щоб нічого більше не купляли. Але тато подумав, що його дитині лише раз виповнюється вісімнадцять, тому нічог о виглядало десь так: Хоч вони й не помітили (для цього було зроблене все можливе), але настрій впав нижче нема куди. При чому настільки, що весь наступний день не було зроблено абсолютно нічого з того, що хотілось. Ні - брешу - були куплені окуляри, які вже давно висіли у списку бажань. Такий подаруночок собі. Але все одно - день спаскудився. Хоча може, як було б холодно, або ж злива, то щось би й вийшло. У всякому разі - поки що це краще, ніж минулого року. В цілому непогано. Радує, що це ще не кінець, бо сьогодні понеділок, тому святкування розтягнеться на кілька тижнів вихідних. Пам'ятаю свої думки на сімнадцятиріччя. Було так просто. Та ра...

Ось так просто хочеться писати... Наче спіймався той самий момент, той час, та ніч. Сьогодні новий місяць, небо темніше за закритий об'єктив камери. Сьогодні наче не дощ був, а рідке срібло сипалось з неба. Нарешті до рук потрапив витвір моєї подруги - "Бездна Челленджера". Дуже життєва розповідь про вампірів, дуже реальна. Я сиджу зараз, о третій ночі... ні, вже о пів на четверту... сиджу на кухні, ноут на підвіконні, а я на дуже малому табуреті. В навушниках музика з Контакту, власне лише одна пісня, почути яку можна ще й в горі даного посту ( The Rasmus - "Open my eyes" ). Мій цикл повторюється, в цей раз знов з деякими змінами, але все той же фон. Хотілося лягти на асфальт, але сьогодні ми мали йти, ходити. Агнешка нарікала, що занадто багато східних чоловіків під час відрядження на Україну задивляються на наших дівчат. А що, типу нам не шкода? Ні, всі наші, не віддамо. Маріїнський парк являв собою бункер, що не витримав буревію й став наземним об'єктом....

Щось наче наповнює. Сни останній тиждень дуже справжні, мені нарешті сниться те, що у мене в голові. М-м, під музику якось і дихається легше... Кажуть, що дощі набридли, де ж те літо й все таке. А прошу, щоб щось таке протрималось ще хоча б до наступного понеділка включно.

Екологія демотивує - якби всі жили так, як я, то нам знадобилося 2,24 планети Земля. Жиріємо, люде =/ На дворі вже блискавки - серце гріє, хоча й на вулиці мене зараз не буде. Ловлю щирий кайф від історії соціології - знайшлася нова творча жилка, користуюсь, поки є чим. Сьогодні багато думалося про останні слова та їх сенс. Таки навіть опитування на цю тему з'явилося. Що розчаровує - більшість моїх респондентів відповіли щось типу "хз", а при несподіваній смерті (типу метеор на небі, або потоп чи щось таке) - "піздец", "ололо" й таке інше. Кілька людей подумали б, як класно вони прожили і як сильно хочуть ще. Один чувак сказав, що не вірить у смерть, але про це потім, як натхнення буде, чіткіше напишу. Останні слова не набувають більшої енергетики тільки тому, що після них вже нічого не буде. Просто висновки з них будуть робити вже зовсім інші люди виключаючи автора. Найбільшу енергетику мають перші слова та ті, що сказані після довгого періоду мовчан...

"После двенадцати ночи все как-то общительней. Как-то свободней, как-то больше. Спрашивают, шутят, предлагают шампанское. И все порядочные, хорошие, не пугают. И как-то странно уйти с концерта от друзей и чувствовать себя лучше и совсем не одиноко. Хотя в такой юбке в таком мире я никогда не буду одинока среди незнакомцев. Даже шипы одевать не хочется. И тепло, и ветерок. А дома ждёт Ката. Вот в такие вечера, сама среди хороших незнакомцев, я ориентирована на мир, а не на себя. Вот то красивое, что я давно не видела ".

Спека. Через неї, до речі, живі організми гинуть. Моя собака, наприклад. Здається, що тепер вона житиме під вентилятором. Періодично поливаю її водою, шкіриться. Коли мізки плавляться, то хочеться говорити уривчастими фразами. Часто ставити крапки. Пити багато води. А ще два дні, людоньки. Два дні і... дощ . Без провокацій, просто дощ. Ні, злива. На кілька днів небо затягне. Інакше це місто не заслуговує на літо, хоча й воно тут не сильно винне. Хоча, якщо трошки помріяти й прибрати всі машини з вулиць, вимкнути всі заводи й таке інше, то матимемо десь -5 градусів. Й буде чудово, хоча далеко від ідеалу :) Ідеал - це осінь. Й справа навіть не у коньяку. А літо я люблю набагато менше. Навіть менше за зиму. Якби не мій День народження та відсутність напрягу з навчанням, то взагалі воно викликало у мене лише неприязнь. Але думка, знову ж таки, суб'єктивна. Я кажу, що не люблю літо, бо мені допекла спека. Конкретно зараз. Якби був би вітер й дощ, настрій був би іншого полюсу. А ще моє ...

Що ж, погода сьогодні явно буде "красавчик". Хоча дивно було б чекати іншого після вчорашньої "бані". У мене вже гримить, але дощу поки нема - надає таємничості. Блискавки теж чималі й так і тягнуть на вулицю. До речі, дійсно зараз туди піду - може навіть спокушусь на пішу прогулянку до Могилянки, але боюся таким темпом на пару запізнитись =/ А так погода класна))) Оу, який вітер піднявся О_О