Останні слова
Екологія демотивує - якби всі жили так, як я, то нам знадобилося 2,24 планети Земля. Жиріємо, люде =/
На дворі вже блискавки - серце гріє, хоча й на вулиці мене зараз не буде. Ловлю щирий кайф від історії соціології - знайшлася нова творча жилка, користуюсь, поки є чим.
Сьогодні багато думалося про останні слова та їх сенс. Таки навіть опитування на цю тему з'явилося. Що розчаровує - більшість моїх респондентів відповіли щось типу "хз", а при несподіваній смерті (типу метеор на небі, або потоп чи щось таке) - "піздец", "ололо" й таке інше. Кілька людей подумали б, як класно вони прожили і як сильно хочуть ще. Один чувак сказав, що не вірить у смерть, але про це потім, як натхнення буде, чіткіше напишу.
Останні слова не набувають більшої енергетики тільки тому, що після них вже нічого не буде. Просто висновки з них будуть робити вже зовсім інші люди виключаючи автора. Найбільшу енергетику мають перші слова та ті, що сказані після довгого періоду мовчання. Особливо другі. Це й у будні помітно - хто менше говорить, до того більше прислухаються.
І все ж, останні слова вважають важливими. Наче до того людина нічого вартого не казала, наче все життя можна вмістити в одну-дві фрази. Ці фрази, певно, ще більша подія, ніж сама смерть людини. І все ж стереотипна цікавість перемагає - мені, як і всім, цікаві останні слова й цікавими будуть. Бо ці слова - крапка. Одна. Сумно, але містично. Але мої останні слова будуть думками, не думаю, що скажу щось у голос, таке.
На дворі вже блискавки - серце гріє, хоча й на вулиці мене зараз не буде. Ловлю щирий кайф від історії соціології - знайшлася нова творча жилка, користуюсь, поки є чим.
Сьогодні багато думалося про останні слова та їх сенс. Таки навіть опитування на цю тему з'явилося. Що розчаровує - більшість моїх респондентів відповіли щось типу "хз", а при несподіваній смерті (типу метеор на небі, або потоп чи щось таке) - "піздец", "ололо" й таке інше. Кілька людей подумали б, як класно вони прожили і як сильно хочуть ще. Один чувак сказав, що не вірить у смерть, але про це потім, як натхнення буде, чіткіше напишу.
Останні слова не набувають більшої енергетики тільки тому, що після них вже нічого не буде. Просто висновки з них будуть робити вже зовсім інші люди виключаючи автора. Найбільшу енергетику мають перші слова та ті, що сказані після довгого періоду мовчання. Особливо другі. Це й у будні помітно - хто менше говорить, до того більше прислухаються.
І все ж, останні слова вважають важливими. Наче до того людина нічого вартого не казала, наче все життя можна вмістити в одну-дві фрази. Ці фрази, певно, ще більша подія, ніж сама смерть людини. І все ж стереотипна цікавість перемагає - мені, як і всім, цікаві останні слова й цікавими будуть. Бо ці слова - крапка. Одна. Сумно, але містично. Але мої останні слова будуть думками, не думаю, що скажу щось у голос, таке.
Коментарі
Дописати коментар