Людина схожа на йо-йо, котрим забавляється Всесвіт. Він кидає людину в безодню, і в шаленому леті людина й гадки немає, що її політ - це падіння, а відчуття боротьби - це тільки напинання гумки. Дійшовши до крайнього положення, йо-йо повертається. Чи не про цей момент розповідають ті, хто бачив, як усе життя пролітає перед очима в зворотньому порядку? Повинна бути точка нерухомості, коли гумка ще не смикнула, але й інерція польоту раптом закінчилась і ти в нерухомості. Можливо, це і є точкою безповоротної смерті? Тоді, в якийсь момент, ти повинна поглянути за плече й узріти себе такою, якою тебе бачить Всесвіт: зазираючи в точку зачаття, як у калейдоскоп, крізь тунель твого життя він розглядає великий палець на своїй велетенській нозі. І тоді все стає ясно: що то була розводка, що невдовзі ти повернешся у міцну долоню, на мить солодко влипнеш у неї, а далі тебе запустять знову - та це вже будеш не ти. "І тепер мені видається, що я, Майя, дивлюся на себе очима Всесвіту. Крізь прозо...