Неоподаткований персонаж

Одне з найцінніших надбань цього періоду я бачитиму новий старий навик не тримати в собі. Як сказала моя мати, "тримати себе в руках, але не тримати в собі" . Не зриватись, але просити допомоги, ділитись важким, випити ромашкового чаю, прийняти заспокійливе. Коли рідна мати чує у голосі, що ти на нервах, треба таки пити чайок, ніхто не мусить завжди справлятись своїми лише силами. Помітила це ще в Хорватії. Провалила завдання, засмутилась, але не хотіла казати друзям, бо чого псувати їх відпочинок та й що вони можуть зробити. В якийсь момент таки обмовилась і почула дуже спокійне "Нічого, thank you, next" і просто сказати, що сталося, і отримати цілком врівноважену реакцію неймовірно дає волі! Наче камінь з душі, віл з плеч. Просто від факту відкриття рота та вимовляння цих слів – мені важко, я не виводжу, як же мене все це бісить, я нервую, я не впоралась. Як же добре.

захистити диплом в червні; tier2 до кінця року (цілі щомісяця); виконати план на подорожі + Потата; розібратися з харчуванням (sustained system that works for me); мінімальні покупки (лише 12 зі сфери одягу та косметики); знайти час для мов; внедрити спорт у свій розклад; знайти максимальну чесність з собою; ознайомитись з рок-класикою.

Раз на рік намагаємося зустрітися з Потатою десь в офлайні. Цей раз вийшло навіть двічі – вона мала час між літаком та потягом у Києві, то ми хоча б годин 5-6 мали, і таки змогли здибатись в Барселоні на кілька днів :) Чомусь поїздка була трохи нервовою, але то вже через мене. Досі намагалась прочистити голову та відволіткись + наклались деякі адміністративні моменти з житлом та протестами в Барселоні :P Але це був гарний варіант подовженого літа – були там на початку жовтня, як раз на ще один референдум за незалежність Каталонії, мали чудову погоду більшість часу, +30ºС та сонце. Добре, що таки було віяло – без цього малого елементу було б набагато важче зі спекою. В один з днів поїхали в Монтсеррат – монастир в горах в годині їзди на потязі від Барселони. Неймовірно гарно! Та спокійно. Добре обрали час, бо у той день як раз саму Барселону заливало дощем.

Вийшло лише з мамою, але таки подарувала їй на День Народження квитки до Талліну. Було дуже круто знову відчути себе тут туристом та показати мамі чим я зараз дихаю. Не обійшлось без драми, але це було свіжо. З'явилось відчуття, що нам з мамою краще бути друзями, ніж дитиною-матір'ю. Вже зовсім інші шляхи, мало де перетинаються, тому вже мало де можу питати поради чи сподіватись на її досвід. Захотілось захистити її.  Піднялися на телевежу Талліну, навіть вийшли на зовнішній майданчик – було так вітряно, що аж відчували як нас зносить :) Внизу мамі сподобалось більше)) Випадково потрапили на концерт Руслани на Площі Свободи, було доволі тепло. Зрозуміла, що дуже скучу за своїми рок-концертами тут.  Ще було дуже класно на вершині Церкви св. Олафа – було так тепло, що ми там майже півгодини пробули! Прям хотілось дістати бутербоди, каву та лишитись там. 

Раніше поїздка на два дні викликала приємне тремтіння та хвилювання. Потім стало звично, як за хлібом в інше місто поїхати. Перша поїздка закордон забрала стільки часу та приготувань до неї, хоч всього на всього тиждень. Тепер 2 роки. Їду на два роки і не знаю чи радію тому. На підготовку лиш кілька тижнів, все в останній момент, все вимагає уваги. Чомусь приємного хвилювання нема. Навпаки, усе напруження, що тримається вже майже рік, наче досягає свого піку, хоч вже не відчуваєш тиску, бо звик, але він дається в знаки. Так, наче вже не відчуваєш болю в спині від важкого наплічника, але щось заважає рухатись та дихати. Наступна точка, коли теоретично може наступити розслаблення, буде аж за три місяці. Ще три місяці, хоч і були сподівання на вересень. Але ще рано, ще багато чого треба зробити. Шкода покидати те, що цінувалось тут, але більшість з того вже й так розвалилось, а інше нікуди не дінеться, берегтиму в серці. Шкода, що Рижика вже нема в моєму житті, але цього вже ...

Місяць наче нове життя. А ще місяць попереду, навіть не знаю, що він принесе. Два місяці далеко від дому, в іншій країні дуже добре почистили простір голові. Хоч відчуваю, що ще є зайве. Але тепер краще відчувається, що важливе, хто важливий. З'явилось краще розуміння себе та процесів всередині, трохи більше гармонії, трохи більше знання, досвіду. Згадалось те, що було очевидним років 5 тому, але чомусь не відклалось. Відстань наче відфільтрувала зайве, а нові люди нагадали про важливі ідеї та поведінку. Липень дав зрозуміти, що марно планувати надовго, хоча б зараз. Зараз живу у Берліні , цього разу нарешті окремо, бо липень було проведено в одній кімнаті ще з двома людьми, однією з яких була навіжена господарка, яка в кінці кінців нас виселила :) Напружений був час, але зараз згадую лиш з посмішкою. Тепер маю свою кімнату, живу з двома молодими німкенями, дуже приємні дівчата. Ці вихідні їх нема вдома, тому хата повністю у моєм розпорядженні. Тут відчувається спокій та д...

Коли ти молодий, все навколо веремія. І хоч вже і стомлює, але все одно є сподівання, що так буде завжди. Люблю свою молодість, і потребую трохи спокою. Цього літа моїм спокоєм було море - поїхали з Рижиком на тиждень в Одеську область просто відпочити. Зібрались буквально за тиждень, нікого особливо не попереджуючи. Жили на березі моря на базі відпочинку 4 дні і ще 3 дні гуляли Одесою, живучи у наших друзів. Ніякого клопоту, хвилювань, турбот. Іноді виривала до реальності потреба піклуватись за дебатну школу в Карпатах, але то були лиш незначні дрібниці. У нас було все - море, їжа, зірки. Ми спали, говорили, засмагали, насолоджувались компанією одне одної. Ми були мирні, спокійні, радісні. Було так добре! Зранку ми снідали й шли на море. Постійно вирувала ідея встати дуже рано і побігати по пляжу, але щораз віддавали перевагу сну. В час найбільшої та найнебезпечнішої спеки сиділи в дерев'яному будиночку, де ми жили. Іноді вдень спали, або дивились фільми, читали. По о...

  Цими вихідними їздили з Потатою на Stare Misto . Для мене Львів особливе місто - звідти завжди дуже тягосно їхати - наче хочеться лишитись ще на годину, ще хоча б на хвильку - і від того ковтаєш повітря, наче більше ніколи тут не будеш. Від того і вокзал Львівський люблю, він наповнений емоціями. Ця поїздка була практично ідеальною. Усі турботи лишились вдома і жодна з них не нагадувала за себе ці три дні. Жили у моєї подруги, привезли їй домашнє варення, яке робила бабуся Потати. Сам фест підірвав та підняв! Для мене було цікаво їхати на концерт, де більшість гуртів мені не відомі, але воно того вартувало! Вистрибали все! Особливо порадували IAMX , The Subways та Kaiser Chiefs . Було приємно, що багато гуртів наче змагались, хто більше та краще знає солов'їну - The Subways навіть заспівали частину безсмертної "Rock'n'Roll Queen" українською ! А взагалі було справжне відчуття фестивалю та драйву. Домів приходили ледь живі та спали як вбиті. Зате...

  lord of the dance; time gap; великі простори та сильний вітер; ктулху від великого брата; парк горького; москва-ріка; петро І; єкатерина ІІ; їжачки; творожок; бананове варення; косички з сиром; фіцджеральд та бенджамін баттон; 12; балакуча кицька; надувний басейн; тіммейт-ігнорант; не-брейк; творча натура тунеядця; зручний рюкзак; забуті опції; космостар; червона площа; невчасний старбакс; не-сон; розірвані кеди; жива музика; фешенебельний socials; невгаданий теб; нічне місто; не-мінськ; mortal combat; невпізнавана; дике метро; лайм-м'ята; доширак; tate; барашки; bitcoin; доктрина переносу відповідальності; брат; одинокий; ліхтарі; бажання біля кремля; мостова; пошуки продуктів; мафія; ігорі; вднх; коло огляду; кульки з мукою за ірраціональність; блакитний потяг; золота україна; брат; монорельса; старий арбат; hard rock cafe; стіна цоя; не-храм христа спасителя; ледве потяг; програміст з рівного; розрив; макдак.

дівчинка-пес; відображення у вагонах; ложка у бутерброді; право на ківі; бабайка; індійська вечірка; дебатний harlem shake; ранкова музика; ботанічний сад; майже дощ; вечірня злива; нічна прогулянка до гурто; макдрайв на самокаті; їжак, що хотів картоплі; тарган; не-сніданок; турнір; учні над вчителем; не-брейк; charlie's history; київські м'які іграшки; звіроподібний євросоюз; тупняки з метро; не-кава; яблука; одеса перемогла; бар; коктейлі "пономар", "від гс", "теб впав" тощо; пригощання людей печивом о 2 ночі на площі свободи; не-цигарки; не-сік; суспільний осуд vs особистий вибір; благовіщенський собор; кароліна; розширене коло довіри; передбачення; порівняння симпатій; плани на чемпіонати; два гоголя; не-кулінічі; душно; морозна столиця.

турнір, який змусив думати; черга до шафи; "лосіночкі"; вівчарки-наркомани; довбаний сніг; мультикультуралізм; ір\раціональний вибір; тренд; історична перспектива; купувати поінт; "speed"; "uno"; ранкові не-шахи; не-wifi; молочні продукти; їжачки; так казав заратустра; мама буде в шоці; 18 причин вимкнути телевізор; гіпертурбота; мазохізм як щастя; бальзам; #жизньболь; білоруський віскі; накачаний трамвай; спільність; о пів на шосту ранку; український рум; держава циган; цілодобова піцерія; через дорогу до щастя; снігом в обличчя, попою в сугроб; життя в бібліотеці; день народження потати; гучні думки шепотом; аплодисменти на площі леніна; проспект уго чавеса,3; радість і квіти у жалобний день; не народись тусовщиком; дистанційний оргкомітет; чисті потяги; оладки зі свининою; "три девицы у вай-фая"; здоровий пофігізм; не-магазин; не-степашка; країна бідних мільйонерів; не-жорсткість; кефір; білоруська швейцарія.   Ця поїздка була неймовірно ...

Хочу поїхати десь у Європу зовсім без грошей. Лише квиток туди і назад. Проживання - couch surfing або як доведеться, пересування - автостопом, харчування - бартер, послуга за послугу. З собою спальний мішок, гітара, мінімум речей. Все, що знадобиться, добуватиму вже у процесі подорожі. Нові люди, нові території, нові враження, досвід, вміння, спогади, страхи, ситуації, горизонти. Відчуваю, що це дасть серйозний поштовх. Дасть більше розуміння, спокою. Наче наодинці з собою, зі своїми думками, але й серед людей, з людьми, до людей. Хочеться кудись просто зникнути на тривалий період. Але не просто поїхати. Мені необхідна дія! Вже досить звичайних тріпів, де все безпечно і зручно. Я хочу кожну секунду відчувати живу боротьбу, а не надуману. Відчути справжній страх та радість. Щось на межі. Можливо це допоможе побачити, що є справжнього навколо мене зараз. І це не сумно, це - натхнення.

сім годин разом; нарізка; київський хліб; подарунки; crazy; top-100; ескізи; пряникові хатинки; зламана "студентська" гітара; не-лук; сни; екстремум річки; шістнадцяткові числа; сніданок-обід; лувр; ігри в мовчанки; жива ялинка; rivne kidnapping-style; салют; бенгальські вогні; прості люди; акорди; пісня про кактус; відьма; плюсова не-температура; бурштин; вино; бажання на папірцях; запальничка на благодійність; раптова плойка; домашня піца; дивна гірлянда; боулінг; стерті пальці; не-кіно; льодо-падіння; рендомні привітання; ніцше; сестри; закрите місто; miss universe; victoria secret; вокзал.

вокзал о 5 ранку; не-кава; не-мак; м'який зал очікування; атб навпроти сільпо;  риба андрій; троє не-своїх; вільний простір; вазон хіггса; не-брі; мажорне таксі; залізна спокійність; духота; сила поряд; війська лад; сирія; фаст-фуди; віртуальні валютні ринки; учи матчасть!; релігійні обряди над дітьми; не-брейк; теплий сошиалз; невідомий петровський; сови; півтори години сміху вночі; "я ніколи не..."; харківський та одеський гумор; групи ненависті; кава у стіках; курасани; тепло; не вище третього; монополіст не-монополіст; v2.0.

три години на вокзалі; довгі шарфи; болотний хостел; московські циклони; не-тім-мейт; капа; чотириразовий суддя; non-state motion; кулінічі; хачапурі з сулугуні; не-голод; подвійний socials; танцюючий Мишко; сальса і корова; вологі подушки; сухі рушники; невинність мусульман; топ-руми; безсмертя проти кінечності; випадкові макдаки; не-достача людей; вчасна книжка; не-холод; відчуження.

До лісового життя звикаєш швидко. Вже навіть вдома, у місті - постійне відчуття, що по тобі щось повзає, щось кусає, терня коле в стопи. Але відчуття, що ці укуси та терня дають життя, є лише у лісі, горах. Попри спеку, від якої прокидаєшся о сьомій ранку, попри тих самих комах - там, у горах, на фестах - там життя, там легкість. Коли раптові знайомі розділять з тобою вечерю, коли ще далеко не друзі лежать з тобою на землі та роздивляються нічні сузір'я. Коли все, що треба - ось ця секунда, ось цей доторк, це повітря. Ти поза часом. Зсередини променіє тепло - розжарює тебе і ти кричиш! Бо живеш! Всі ці дотики - все життя. Особливо по-теплому сумна думка, що людей, які дарують тобі ці дотики, вже ніколи не побачиш. Але " man siehst immer zwei mal im Leben ". Коли бачиш цих людей вдруге, то вже відчуття, що ви як мінімум місяць прожили разом. І знову дотики, знову життя, але вже по-новому - бо вже вдруге. Бо вже схопили найголовніше - і знову розділяєте вечерю. Якщо пощасти...

Вже маю свій план-максимум на це літо. Не гарантую, що буду всюди, але зроблю для того все можливе. Питання, насправді, лише у бажанні. Добре, що маю намет та 70-літровий наплічник :) Сильно полегшує життя, серйозно. Що ж, червень-серпень мене можна буде знайти тут: 12-17.06 | Поїздка Україною | Кам'янець-Подільській, Чернівці, Івано-Франківськ, Львів 25-26.06 | фестиваль "Країна мрій" | Київ, Співоче поле 28.06-1.07 | фестиваль "Трипільське коло" | м. Ржищів, Київська область 7-8.07 | фестиваль "Купала" | с. Жорнівка, Київська облассть 16-22.07 | Карпатська Дебатна Школа Лідерів | біла с.Пасічна, Івано-Франківська область 8-12.08 | фестиваль "Підкамінь" | смт. Підкамінь, Львівська область 17-19.08 | фестиваль "Захід" | с. Родатичі, Львівська область 26-27.08 | Івано-Франківськ

"ще три години!"; риби помирають мовчки; прості люди; "я не хочу жити в країні з такими законами!"; літр йогурту; оренда нирок; корейська морква; інженерний півфінал; єдина київська команда; єдині дівчата у фіналі; стандартні помилки; ріка; закритий собор; вербні гілки; третій макдак; "теплі" судді; al pacino... and justice for all; зайві книжки; фараони; дурні смски о другій ночі; невдалий план; свобода бути у теперішньому.

Для старту нам необхідні певні попередні приготування: придбати квиток на потяг Київ-Одеса, час відправлення якого 23:14; купити квиток на концерт в Могилянці на невизначений час у день відправлення потягу; зібрати речі, виїхати з дому близько 17:00. Тепер наші дії: Прийшовши на концерт, провести там гарно час з друзями, дочекатись його кінця, піти з Могилянки близько 21:30. Подивившись на годинник визначити, що ще багато часу й піти з подругою у кафешку на Контрактовій перекусити перед дорогою. У кафешці згадати, що ви ж до фіга як довго толком не спілкувалися й спробувати обговорити усе, що набігло за цей час. Важлива умова: забути про годинник! За якимось раптовим писком інтуїції глянути на годинник, визначити, що вже 22:45, а ви досі на Контрактовій. З шаленою швидкістю попросити рахунок, залишити подрузі свою частку й вилетіти з кафешки. Швидко спуститися в метро, згадати, що у цей час воно ходить з інтервалом у 10 хвилин, побачити на табло, що потяг у потрібному вам напрямку поїх...

Іноді здається, що я найтепліше, що є у світі. У фізичному плані - завжди тепло. Навіть коли всіх морозить, мені загалом тепло. У цю поїздку якось особливо відчулось відсутність кордонів. Територіальних - я вже так часто подорожую Україною, що поїхати у інше місто - це вже як за хлібом мотнутись. З одного боку маєш легкість та відсутність будь-якої акліматизації, відчуваєш усю країну своїм домом, з іншого - втрачається певна романтика потягу, іншого міста, інших обставин. Вже стільки всього траплялося, що навряд чи найближчим часом станеться щось, що затьмарить минулі речі й знову зачепить. Поки що найкраще, що є - це повторення того, що вже хорошого було. Але певні міста все ще вміють чіпляти. Й тут правильніше було б сказати "певні люди", але все ж таки міста. Бо у інших локаціях ті самі люди є інакші. Місто, як мене завжди чіпляло - Донецьк. Точніше саме ті люди у саме тому місті/місці. Хазяїн чіпляє саме у Донецьку. Можливо тому, що певні якості, що роблять його Хазяїном,...