Там, де живуть чудовиська

Місяць наче нове життя. А ще місяць попереду, навіть не знаю, що він принесе. Два місяці далеко від дому, в іншій країні дуже добре почистили простір голові. Хоч відчуваю, що ще є зайве. Але тепер краще відчувається, що важливе, хто важливий. З'явилось краще розуміння себе та процесів всередині, трохи більше гармонії, трохи більше знання, досвіду. Згадалось те, що було очевидним років 5 тому, але чомусь не відклалось. Відстань наче відфільтрувала зайве, а нові люди нагадали про важливі ідеї та поведінку. Липень дав зрозуміти, що марно планувати надовго, хоча б зараз.

Зараз живу у Берліні, цього разу нарешті окремо, бо липень було проведено в одній кімнаті ще з двома людьми, однією з яких була навіжена господарка, яка в кінці кінців нас виселила :) Напружений був час, але зараз згадую лиш з посмішкою. Тепер маю свою кімнату, живу з двома молодими німкенями, дуже приємні дівчата. Ці вихідні їх нема вдома, тому хата повністю у моєм розпорядженні. Тут відчувається спокій та дім.

Амстердам. Лиш о 5ій ранку в напівпустому трамваї відчулось як сильно не вистачало цього міста! Таке домашнє, спокійне, дружнє. Люди там свої, теплі. Три дні було мені мало. Серйозно думаю про те, щоб мати там магістерку. Плюс маю нове вміння - Саймон навчив мене кататись на велосипеді :) Найбільш терпляча людина, яку я колись зустрічала! Ну хіба ще моя прабабуся та її собака :) Також познайомив мене зі своїми друзями, були усі разом на фестивалі. Було дуже тепло. А ще мене вподобала їх кицька, що трапляється рідко, тішусь.

Париж. Важко не закохатись це місто. Їздили разом з Потатою і нам дуже пощастило з житлом - шукали його через CouchSurfing - жили не у самому Парижі, але у близькому передмісті Rueil Malmaison. Адріен - хлопець, у якого жили - шалено приємна людина! Знаю не так багато людей, які були б такі відкриті, добрі та турботливі. Разом з ним та його друзями дійсно відчули себе трохи місцевими. Насправді важко писати про Париж, бо дуже тягне назад. Наче якась частина все ще лишилась там і тягне. В останнє таке було у 2010. Були там 5 днів, але все одно всього не встигли, хоч і майже не спали та намотували кілометри містом. Моє взуття не витримало бруківки Амстердаму та Парижу, тому довелось шукати нове. Дізнались що таке французький гумор і чому навіть лайка французькою звучить наче пісня.

Вчора мама сказала, що російською я розмовляю з акцентом, цікаво було б це почути. По поверненню займусь вивченням французької. Але не знаю чи потягну все одразу - підготовку до тестів з англійської, дошліфовування німецької, загальне навчання. Будемо бачити, поки не хочу загадувати.