Неоподаткований персонаж

Прийшла 30 серпня о 16:26. Осінь то є найкраща пора року. Принаймні Ведмедя вона повністю повертає до життя. Кров теплішає, повертається нормальний апетит, думки жвавішають, рукам є чим зайнятись. Осінню фарби навколо насичені, межі чіткіші. Тепла і холоду порівну, саме так, як має бути. Харчове різноманіття найбагатше - саме зараз найдоцільніше вживати якомога більше овочів, ягід (особливо кавунів - вересень то їх пора). Осінь надихає. Вона зріла, вона яскрава, вона - дихає. Завжди здавалось, що осінь то єдина пора року, що може дихати. І ми дихаємо разом з нею - глибше, якісніше, свіжіше. Народжуйте дітей восени - вони вам потім подякують - адже то є так прекрасно асоціювати себе саме з цією порою. Порою краси і рівності, розуму та зрілості, кохання та дощів. Закохуйтеся осінню - тоді ваші спогади у будь-якому разі будуть м'якими та теплими. Бо щоб не сталось - осінь завжди стирає погане. Осінь захищає. Мовчати найкраще осінню - бо тоді за нас говорить все навколо. Дерева, вітер,...

"Бог существует в трёх проявлениях - природа, любовь и чувство юмора. Природа помогает нам жить, любовь - выжить, а чувство юмора - пережить. Пока мы смеёмся, мы всё переживём!" Михаил Задорнов

Дім здається сірниковим коробом. Так і хочеться упертися в стіни й розсунути їх. Хочеться розстелити каремат і спальник під столом, налити собі півлітра чаю й говорити про те, чи справедливо засудили Христа за Римським правом або Сократа за Афінською демократією. Хочеться заїдати все на світі згущеним молоком та махати всім машинам, що проїжджають повз. "Давай помовчу тобі просто на вушко..." Кожен день перевертав якусь частину мозку, кожен день залишив м'який шрам на плечі, бо саме ліве плече нило, як сиділи у потязі "Івано-Франківськ - Київ". Якась частина мене так і залишалась у підніжжя Говерли, сидячі біля річки в окулярах-кругляшках та брилі на голові. Якась частина мене досі чекає холодної ночі, теплої ватри, смачних розмов, м'якої відвертості та дзвінких пісень біля вогню. Перше, що помітилось у краєвиді - гори навколо схожі на величезних, волохатих, сплячих Ведмедів. Все навколо нагадувало Ведмедів. Хіба що живих якось не зустрічалос...

...значит тараканы в голове что-то празднуют. Цікаво знати де є той перехід від насиченого психозу до приємної впевненої рівноваги. Не тільки цікаво, а й корисно. Почуваєшся краще, коли знаєш, що будь-якої миті можеш взяти себе в руки. А ще краще у чиїсь руки. Бо бути консервою не дуже приємно - самі для себе ми зазвичай передбачувані. Якщо можеш бути певним у чиїсь руках - це добре. Я от не можу :) Коли думаєш про практичне, дихається вільніше. А якщо вже є якісь проблеми чи краще вже питання особистісного характеру - для того є "спеціально навчені" люди - психологи. На худий кінець можете підскочити до знайомого соціолога, але це небезпечно для здоров'я, тобто на ваш страх та ризик. І так, для релаксу: "Эбру еще называют турецким мраморированием — именно Турция прославилась этим искусством. Ведь только на ее территории растет астралагус — растение, сок которого в классическом эбру добавляется в воду для небольшой вязкости. После этого натуральными кисточками на вод...

Ми цілком спокійно можемо знайти відповіді на всі питання. Навіть якщо не володіємо інформацією

Останнім часом (бляха муха, близько року) маю відчуття, що навколо мене не ті люди, не"мої" люди. Ті, що навколо, теж хороші, милі і т.п., але вони не"мої". Тому, не дивлячись на кількість людей навколо, відчуття досить самотні та розпорохані. "Мої" люди не міфічні, вони є цілком реальними, просто ми не близькі. Це шкода. Добре розуміємо одне одного, але з якихось дурнуватих причин не можемо бути поряд. Одну зі "своїх" побачу цієї суботи - ми зустрічаємось раз на рік, коли вони приїжджає в Україну, ну й трохи Інету. Хоча б так. Найбільш по-дурному виходить, коли ти вважаєш людину "своєю", а вона тебе - ні, й у кращому випадку просто непогано до тебе ставиться. Мені певно дуже не скоро вдасться створити "своє" коло осіб, щоб почуватися комфортно по життю. Й щось так підказує, що це будуть зовсім не ті люди, до яких я тяжію зараз. Останнім часом (бляха муха, близько року) трапляються миті, коли хочеться затягнутися цигаркою. От ...

Кондиціонер в офісі ДА; Робота над КРП на 2ШЛДР; Солом'яний бриль із Шацьких озер; Новий (та, власне, перший) похідний рюкзак; Ванільне морозиво у шоколадній глазурі; Неввеличкий дощик та одноденна прохолода. P.S.: ріденько, сподіваюсь в осені я візьму більше.

- Перестань кусатись! - Не можу, ти смачний. (с) Даяна майже завжди жила своїм минулим. Бо вважала, що існує лише воно - адже вже було, тому лише у ньому можна бути певним. Лише у минулому є всі відповіді, навіть на майбутні питання. Минуле як безпечна територія, вже розміноване поле. Але вона почала відчувати, що стала в'язнем свого минулого - воно займало всі її думки, воно вже не було досвідом - воно стало зайвим мотлохом на горищі. І з цим треба було щось робити. - Бачиш он ту зірку? - Ага... - А вона тебе ні. Їй взагалі по фігу чи бачить її хтось. - То на фіга вона тоді так сяє? Типу "Ой, дивіться, яка я непомітна"? - ... (с) Одного разу Даяна потрапила під дощ. Це було трохи згодом після того, як її почали тривожити думки про минуле. Першим бажанням було сховатись від холодних крапель, але у ній заворушилось щось нове - думка про те, що вона завжди ховалась від дощу, бо... бо так було завжди! Значить так і має бути. Даяна склала парасольку й очима пошукала місце ...

А ти знаєш, що робити з цими штуками? :) 04.08.2010, США | Нью-Йорк, Центральный вокзал. Фотографии: © REUTERS/Shannon Stapleton Сайт художника: http://daigh.com/

Задля створення цього відео було зроблено близько 60 000 знімків. Enjoy :) "This is the PEN Story in stop motion. We shot 60.000 pictures, developed 9.600 prints and shot over 1.800 pictures again. No post production! Thanks to all the stop motion artists who inspired us. We hope you enjoy :-) Some of the comments we have read here suggest that we should mention the creator of "A wolf loves pork", Mr Taijin Takeuchi. While we were looking for a way to realise a story describing "a journey through time" based on printed images, we were inspired by Mr Takeuchi's brilliant work. For this reason we intentionally quoted his work in our little movie while showing full respect to his original idea. We didnt mention his name because we did not want to do so without his prior agreement. However after considering some of the comments posted here we have decided to add credits to him and his work, which we obviously absolutely love".

7 экзотических стран, куда украинцы могут уехать без виз Пляжи на Коморских островах, соляное озеро в Боливии, водопад Виктория в Замбии и другие места, куда украинцам не нужны визы

20 найщасливіших країн світу: "Опрос жителей проводила служба Гэллапа с 2005 по 2009 г в 155 странах. Опрашиваемый должен был оценить свое отношение к жизни по десятибалльной шкале и рассказать, как он себя чувствовал накануне. Так исследователи оценивали т.н. «повседневный опыт» опрашиваемых и вычисляли процент «счастливых» и «страдающих» жителей в стране. Россия — на 73-м месте вместе с Украиной, ЮАР, Ливаном, Словакией и Румынией. Самые несчастливые земляне живут в Африке — в Того". Повний список країн [link] P.S. від Другого : "Рейтинг хромает, конечно, из-за отсутствия в нем КНДР. Северокорейцы, уверен, были бы на первом месте. Жаль, исследователей в страну не пустили".

Перша ночі - сиджу у ванні з холодною водою. Спека дістала? Ні, просто мої експерименти. Відчуття води зникло за 4 хвилини, на межі повітря з водою - прикольно. На зміну температури першим зреагував живіт - м'язи скоротились. Температура тіла до - 35,5°С; після - 34,9°С. Стан в цілому - мозок наче тільки прокинувся, при різкій зміні положення (з горизонтального у вертикальне) потемніння в очах відсутнє, відчуття замерзання, як і "гусячої шкірки", нема. Губи не потемнішали, судом не було. Прогресую. "Хай до світанку світу цього не стане!"

Цінуйте людей, які ставляться до вас добре - навіть якщо ви майже нічого про них не знаєте. Може й вони не ваші біографи, але все одно - вони вам посміхаються. Коли ти почуваєшся як пазл не те, щоб з іншої коробки, а взагалі - з іншої планети, то такі люди рятують життя. Вони є ланцюжком між вами та світом. Бо коли світ реагує відчуженням - ми захищаємося агресією, а ці люди, що ставляться до нас добре, є нашим острівцем комфорту, бо вони сприймають нормально хоча б якусь частину нас. І зовсім не обов'язково показувати їм всього себе - для цього є особлива категорія людей - найкращі друзі. А люди, що посміхаються нам, це просто люди, навіщо їх лякати, навряд чи з того вийде, щось хороше. Піклуватися про комфорт таких людей означає турбуватися про свій власний комфорт - ви зберігаєте тиху гавань у бурхливому океані життя. Дивним людям не завжди прикольно по життю, тому треба мати територію, де не треба від чогось захищатись чи бути "одному проти всього світу". На додачу - ...

- Ты всё ещё хранишь мой подарок? - Да. - Я думал, ты выкинула всё, что связано со мной. - Мишка не виноват, что ты еблан! Чтобы не наступили на хвост, надо им почаще вилять. Мама учила меня не материться, жизнь научила меня не материться при маме . - Что везете? Оружие, наркотики есть? - Сейчас я посмотрю, меня просто мама собирала... Если не переваривают, значит и не съедят. Когда парень любит по настоящему, то он на твоё: "Ммм.. Милый, а я без трусиков" скажет не "О, да детка!", а "Ты что?! Попу простудишь!". У цьому місяці більшість роботи вдома виконується оголеними і напівоголеними людьми. sexy Kyiv. Никогда не говори "Я ошиблась". Куда лучше "Надо же, как интересно получилось". Тут-тук. - Кто там? - Галиматья! - КТО??? - Галиматья!!! - Бред какой-то. - Да не бред я. Гали мать я. Галя у тебя? Амплитуда раскачивания тела ветром у повешенного и играющего на качелях примерно одинаковые, но различие все же есть. Блискавки. ...