Неоподаткований персонаж

- Надо чай зелёный в пакетиках купить, закончился. - У нас есть нормальный чай. - Нет, в пакетиках быстрее и я его люблю. - Но он не такой вкусный... - Мне всё равно какой он! Я его люблю!

Сьогодні невимовно великий Місяць. І день допустимо дивний. Наче м'якіший на дотик, але гіркуватий на смак. Плюс вибух бетонозмішувача. Та книга про Гру.

Сьогодні вранці була спроба провести експрес-дослідження щодо укорінення в голові людей стійких виразів та асоціацій :) Власне за основу була взята загадка Божевільного Капелюшника "How is a Raven like a Writing Desk?" (Чим ворон схожий на письмовий стіл?). От тільки питання було поставлене наступним чином - "What the difference between raven and writing desk?" (Яка різниця між вороном та письмовим столом?). Питання ставилось на досить цікавому сервісі питань-відповідей Aadvark (про який детальніше можна почитати тут [link] ). Ось, власне, результати: практично жоден не в'їхав у суть різниці стійкої асоціації! Відповіді, які були надані: One is a bird and the other is an article of furnature? The question you're trying to ask is probably "How is a Raven like a Writing Desk?" to which the answer would be "Poe wrote on both." Poe wrote on both. Because they both come with inky quills. That's the best answer I know, or you can read thi...

У меня наверно невхерная карма - писать не те смс не тем людям. Хотя в этот раз просто ошибка с номером вышла. Но такую ошибку мне действительно сложно назвать случайностью... От иронии ситуации чуть истерика со смехом не началась. О_О Настолько дурацкую ситуации в полпервого ночи раньше как-то сложно было представить. Разве что носорог в зоопарке проснётся и попросит мороженое. Идиотизм... Но знаки существуют. Совершенно по-дурацки было бы, если бы мне не стукнуло случайно почистить архив смс. И ОХРЕНЕТЬ, ЧЁТР ВОЗЬМИ! Бывает... :)

Давненько вже не публікувалась ця піднімашка настрою:) Тримала нині на руках молодого чоловіка віком 2 місяці. Дуже уважно дивився. Ой, ой, мабуть брови погано підрівняла - чомусь подумалось. Это не толерантно, но Ислам и Китай нужно остановить. Пьяный - это человек, который приближается к вам с нескольких направлений одновременно. Пока ты размышляешь о причинах человеческих конфликтов, тебя могут и убить... Откройте, милиция! - Дома никого нет. - А кто говорит? - Вам послышалось. - А почему свет горит? - Сейчас выключу. Соціологи, будь ласка, "не вступайте в лави мафії, як включене спостереження, мотивуючи це тим, що вам треба написати курсову". Earl Babbie "розлюбила пару речей і людей". "ой і як же вони будуть після цього жити?" "мабуть не будуть. бо за моєю теорією всі живуть в моїй голові". Иногда шаг вперед - результат хорошего пинка сзади. Всі листи прочитані, всі пончики з'їдені, всі фільми бачили. Ще й світло вимкнули... Й що те...

Хочу назавжди запам'ятати цей тріскучий стан наче знаєш, розумієш та відчуваєш все! Коли кожне твоє питання одразу чує відповідь зсередини! Коли ти одночасно кричиш від напруги і тримаєш себе за руку. Коли зсередини рветься звіриний рик, коли мозок тріщить від інформації та нових зв'язків, коли все, що було відомо раніше, одночасно переливається через вінця. Коли відчуваєш себе диском, який змушують поглинути завеликий файл, задіявши понаднормово всю оперативну пам'ять. Коли всі спогади переміщуються з довгострокової у короткострокову пам'ять, коли все одночасно стало актуальним, коли губляться часові зв'язки... Коли час зникає! І ти зібраний як ніколи. Ти бачиш все. Чуєш ще більше. І розумієш, що перезавантаження вдалось. Але наступного разу вазу краще не чіпати :)

По мотивам Кена Роквелла © 2005 Кен Роквелл Почему за 60 лет эволюции фотокамер никто не смог повторить то, что сделал Ансел Адамс (Ansel Adams) в 1940 ? У Ансела не было Фотошопа. Как ему удалось? Было множество попыток, некоторые удачные, как у Джека Дикинга (Jack Dykinga), но никто не смог повторить. Почему фотографы, имея точные координаты пейзажей Ансела и Джека и делая точно такие же снимки, получают что-то похожее на оригиналы, но совершенно не вызывающее эмоций? Это не шутка. Куча перцев пользуются услугами астрономов, чтобы предсказать время и место, где раз в 20 лет можно сделать удачный снимок. И конечно они ничего не получают, потому что искусство это больше, чем они думают. Почему, хоть каждый и знает, что Фотошопом можно любой испорченный кадр превратить в шедевр, всё равно, после многочасовых «плясок с бубном», фото становится ещё хуже, чем было? Быть может, это из-за того, что только лишь умение видеть, терпение и навыки художника создают изображение, а не ...

Насиченність днів; Дике почуття; Люди, що навколо; СВХ, РК; "Лицарі"; Зміна парадигми; Мультиплікація у контексті соціальної реклами та програмування; Дні народження; Теарт "Квартет И"; Новий костюм Капелюшника.

Чому психопати та люди з помірними психічними розладами притягують людей?

Ждать, дышать, думать, мечтать, снить и двигаться. Но раз остановиться, закрыть глаза и зарыдать от счастья. Театр - это место, в котором меня наполняет счастье. Настолько прекрасное, сильное чувство, что кажется, что ты спишь и ничего реального здесь нет. Есть только настоящее. И так же сильно не хочешь просыпаться. И до неприличия громко хлопаешь - иначе не можешь. Лишь смеяться и рыдать предпочитаешь тихо, потому что знаешь - рядом ещё кто-то плачет и смеётся. Театр - это место, где люди делятся с тобой своей жизнью. Но я люблю далеко не всякий театр. Я люблю, к примеру, "Квартет И". Одни из самых удивительных мужчин в этой жизни. Они действительно делятся жизнью. Идёт спектакль, ты знаешь, что они говорили и делали это n-количество раз, но всё равно в восторге внимаешь каждому слову, потому что "всё как в первый раз"! Потому что они делятся жизнью по настоящему! Во всяком случае, такое складывается впечатление. Театр - это счастливое место. Я не хочу от туда вых...

Не питай Де я був коли тобі було так солодко Де я був коли тебе таку незайману Підіймали вище неба Тільки сам на сам Хіба не там Просто мені Так хочеться Бути там де і ти Так хочеться Жити в тебе в полоні І бачити Як тікають від мене сни В твої долоні Не питай Чи бувало так що я не міг заснути сам Я стояв і лиш дивився як ховає дощ Все що сказано тобою Всі твої сліди Бо так завжди Просто мені Так хочеться Бути там де і ти Так хочеться Жити в тебе в полоні І бачити Як тікають від мене сни В твої долоні

Не хочу описувати, що це є, як це "лікувати" й де це згадувалось до мене. Науковість даного запису доволі відносна. Хочу описати це явище зі сторони людини, яка зробила такий вибір. Зазвичай мазохізм сприймають як дикість, екзотику, жанр порнографії, лайливе слово або психічне захворювання. У кращому випадку. Не знаю чи є вроджений мазохізм, але опишу механізм набутого. Тут йдеться про те, що біль породжує біль . Мазохізм, як вибір, виникає тоді, коли біль стає звичним середовищем людини. Коли вона у ньому росте, коли він її оточує, коли це є звичною реакцією чи наслідком. Стянув тортик зі столу - отримав по попі :) Коли людина не знає альтернативи болю, вона його приймає. Коли приймає - робить частиною себе. Такий приклад ( взято з "Фромм. Бегство от свободы" ) - людина, що повертається з в'язниці чи армії, де панувала жорстка дисципліна, де кожен рух був за наказом, де кількість подихів регламентувалася, то їй дуже важко жити звичайним життям, де є свобода від...

rastazom: шел с твоим лаптем (чинить), задумался, ничего не замечаю вокруг. Тут нападают на меня промоутеры билайна rastazom: "дешевый тариф", все дела, возьмите буклет rastazom: я на автомате "А вы знаете, что Христос вас любит?" и лезу в твой пакет, щас, говорю, я вам буклеты дам rastazom: они в затупе смотрят на меня. Я говорю: "Да шучу, шучу... никто вас, блять, не любит.

Наскільки..? Раніше думалось, що все, що трапляється, то трапляється на краще. Тепер - все, що трапляється, має свої наслідки. Наскільки мало мене покоробити, щоб змінити основний принцип життя? Дивно як я ще себе на фото впізнаю. Забагато безумних образів. Занадто прекрасна осінь. Чомусь хочеться ричати на людей, які кажуть, що їм холодно - бо мені вже це відчуття згадати досить важко. Edjyp mneltdjg jl dshfrsk/ Tisyfh mcjrz jke,? htgtn t;d jycqsl 'flbh,fy/ >fyp slsdjglsd t;qfv fy scd ]jdc zyyfnbg? sytv jymkfvhjy! Ty .f;fdfp vbiys bnb;/ E evjrzcd spfh sytv fp tn ty bkzkvjlsdjg/ Bkjr ibxf, sw bntys,fr rfn jncfx? jn jyqfxbdp zcmnbdz`p zyyt;exlsd fn zscthuf! Gtr vfy e xsvjg/ F vsnjg to @Ey nj? bv ; bkfpfr@/ }jv blbdbhg tytv mn.fob[fp? j, jn[sy [ [bdb; jujmw t;qfv ty mnb,jh/ Jorz ][ mn.e,jhgc bnfh,fp? jn z mcevbnfob[fp/ Q jycqsl tle, zscthuf/ Z to ty qsyqfhr rjlfgbd? jdjcevbhg jn[sy sytv jujxsy ty mnb,jhp/ Rbyi.ktgfr///

Протягом ночі прокидало разів шість - певно відмірювались цикли сну. Десь вже на останньому "колі" мені подарували чудовий сон... Про інший світ та діамантових динозаврів. Той світ був великими гірськими джунглями, посеред яких стояла розбомблена будівля, від якої залишилась обпалена кухня без даху та двох стін. На ній збереглись стіл, підвішений буфет та газова плитка (колись на моїй власній кухні точно така стояла). Та й взагалі дуже на мою стару кухню схожа була... тільки обпалена. Потрапити у світ гірських джунглів можна було порталом, який був дверима на кухню. Вона змінювала своє положення та внутрішнє положення меблів. Пересування гірськими джунглями відбувалось на динозаврах, що були обсипані коштовним камінням, а по формі нагадували щось середнє між тиранозавром та верблюдом... Ще у тому світі була загроза. Дуже м'яка, ненав'язлива. Але щастя, що було фоном усього сну, заглушало тривожність. Небезпека сприймалась, як щось хороше. Через портал доводилось прохо...