Неоподаткований персонаж

Панічні атаки, друзів, новини, сімʼю та інших, хто розсипається. Ловити моменти сонця, смачної їжі, ночей, коли шия не болить. Ловити роботу, стару і нову, не забувати чекінитися з близькими. Весь час наче тільки і роблю, що ловлю. Хочу ловити дешеві квитки на літаки і потяги, нові книги, нові кафешки та точки з мача-латте. Хочу дивитись, що там по подіям і фестивалям на вихідні, хто там приїздить з концертами, хто там новий на Тіндері. Хочу знову грати в театрі, повернутися до пантоміми, до джазу, згадати за свою гітару і барабани. Хочу мати енергію на щось більше, ніж тільки робота, донати і новини. Хочеться спитати всіх тих людей, хто жив і писав музику і вірші в інші часи, коли був кінець світу. Як вони то знаходили? Як народжували дітей, слідкували за модою, шукали нові платівки? Де, той шматочок? Гарі Поттер сприймається зовсім інакше після вторгнення.

Треба повертатися до звички писати. Мені іноді приходять нагадайки наче з минулого життя з LiveJournal про що я писала півжиття тому. Наприклад, я вже й не пам'ятала, що робила косплей на Авріл Лавінь у літньому таборі. Та й взагалі пам'ятаю все менше і менше, від того і важливість нотаток. Якщо почитати мої дописи, то складається враження, що я доволі депресивна людина, хоча самій мені здається, що погано лише зараз, а колись-то я була щаслива бо мене ж обливає дощем щасливих спогадів. Але воно і добре, емоційний фон забувається, події лишаються. Вже зараз я заледве можу згадати як погано мені було в серпні минулого року, лише який красивий Монт Сан-Мішель. Я живу в Амстердамі. Пам'ятаєте ту живу мрію, яку оформилась у моїй голові 25-26 червня 2014 року? Я тоді жила з Вікою в Берліні й на вихідні поїхала в Амстердам. З тої поїздки пам'ятаю як пропустила свою зупинку тричі, бо не могла намилуватися містом за вікном трамваю, як Саймон вчив мене кататись на велосипеді, як...

захистити диплом в червні; tier2 до кінця року (цілі щомісяця); виконати план на подорожі + Потата; розібратися з харчуванням (sustained system that works for me); мінімальні покупки (лише 12 зі сфери одягу та косметики); знайти час для мов; внедрити спорт у свій розклад; знайти максимальну чесність з собою; ознайомитись з рок-класикою.

Добре, що це рішення приймалось майже 5 років. Інакше біль було б нестерпіти. Свідомість втікла від мене лише раз, тому дуже пишаюсь :) На майбутнє – тату на спині робиться лише лежачи, ніяких тобі сидячих поз! Мозок перезавантажений інформацією та роздратуванням, краще розслабити все, що тільки можна розслабити, а не ще хвилюватись за те, щоб спину тримати рівно та не горбитись від болю. Ще з заміток – добре поїсти перед тим, мати з собою пляшку води та якусь їжу, добре мати банан. Насправді сильно голодним там не будеш, але заспокоює, що раптом що, є чим перекусити. Доглядати було не важко, набагато легше, ніж очікувалось, хоч іноді і було дискомфортно. Ще у лютому 2018 додамо кольорів.

Напевно ще жоден предмет в універі мені не був таким важливим. Здати JF означало довести не лише оточуючим, що хвилювало мене набагато менше, а скоріш собі, що можу потянути цю сферу і це може у перспективі бути моїм. У всякому разі, якщо колись зміню профіль, то це буде не тому, що не вдалось. Це був тяжкий, але благо цікавий курс – щотижня домашні, навіть до паніки деякі доводили :Р Але поряд був Integer, який завжди знаходив час пояснити та навчити – маю величезну вдячність моєму другу, що був поряд і розумів важливість. Ще купа пост-матеріалів лишилось розібрати, зрозуміти, прочитати, полагодити тощо, але хоча б маю тепер напрямок. Побачимо, що з тобо вийде. Але хоча б матиму круту професію на випадок чого :) Добре тримати це як фокус, коли не знаєш що робити – трохи очищує голову від шуму.

Останні кілька років було мало хороших новин, що надихали б достатньо, щоб ними ділитись. Хочу вже по троху діставати себе з цьої ями та рухатись далі. Спробую документувати свої плани на рік та як воно йде (кожен пункт потім буде посиланням). Було таке з 101 бажання за 1001 день , але на жаль забулось. Хоча деякі речі потім таки втілились, але вже без прив'язки. 2017: закінчити курс Java Fundamentals  – DONE ; дописати диплом вчасно; привезти батьків до Талліну  – DONE ; відкладати певну суму щомісяця – DONE ; записати гітарний/барабанний кавер; подорож до Амстердаму чи Парижу; побачитись з Потатою  – DONE ; здати офіційний мовний екзамен з естонської на С1; продовжити займатись німецькою та французькою; більше прислухатись до себе – DONE ; урізноманітнити своє культурне життя – DONE ; зробити тату  – DONE . Результат: 7 / 12

У кожного він є, почну потроху підсумовувати свій. Кожен рік ставитиму 1-2 пункти з цього списку у свої річні цілі – буду рухатись. НАВИЧКИ Навчитись літати на гелікоптері. Вивчити по мові чи кілька з кожної частини світу. (done)  Навчитися гарно палити. Навчитись грати на віолончелі. Навчитись їздити на мотоциклі. Володіти кількома видами зброї. Навчитися танцю з вогнем. Грати на гітарі та барабанах. Стати неймовірно хорошим оповідачем. Таки мати набір навичок з інформаційної безпеки. Тримати в тонусі математику та історію. Мати в собі поняття етикету та дрес-коду. Бойові мистецтва (Krav Maga). Балет / свінг / фламенко. Фотографія (кореспонденція) МІСЦЯ Пройти хоча б один зі шляхів Сантьяго. Об'їздити весь світ – у форматі "псіханула" чи ще якось дикарем. Пожити в Парижі та Амстердамі. Відвідати тематичний парк світу "Гаррі Поттера". Поїхати на "Sziget" фестиваль. Перегони биків в Кералі. Фестиваль самби в Ріо :) Новор...

Влітку жити на морі, подорожувати в гори. У холодні часи жити в Амстердамі, подорожувати до Парижу. Читати нові книжки, з теплом згадувати старі. Нарешті видати дитячу книжку, зробити татуювання на спині. Грати на гітарі, відпрацьовувати барабани. Ходити в музеї, на концерти, виставки, їздити на фестивалі. Мати свою невелику кав'ярню, де б траплялись чудові теплі історії. Не переживати за ціль життя, мати свою улюблену справу. Пам'ятати свої щасливи моменти, не давати сумнівам зруйнувати віру в себе. Мати поряд коханих людей, не шкодувати за тих, хто пішов. Прагнути і пишатись. Пам'ятати за своє їство, нарешті полюбити червоне вино. Малювати, писати, колажувати. Нарешті перестати паритись за своє майбутнє і просто прийняти його.

Добре відчувати землю під ногами після довгий пошуків. Нарешті знайшлась відповідь на питання "Навіщо я це роблю?". Нарешті кожна дія має сенс та наслідок, а не просто бурхливе море випадковостей. Хоча все ще досі є непевним, але це орієнтир, наче маяк, мій особистий кістяк. Тепер знаю де я і що роблю – а головне для чого. Зараз я в Естонії, і буду тут ще 2-3 роки. Поки що вчусь в універі, працюю, іноді відпочиваю і подорожую. Коли закінчу магістреську, то ще може рік просто попрацюю, а потім повернусь додому – в Україну. Вже матиму досвід, якісь фінанси. Можливо навіть продовжу працювати в тій же компанії, просто дистанційно та іноді навідуватимусь, щоб підтримувати контакт – буде видно. За цей час сконцентруюсь на своєму навчанні та на тих курсах, що пропонує компанія – Естонська мова та Java Fundamentals. Коли закінчу магістерку, то зможу більше часу присвятити онлайн освіті, французькій та ще хочу піти на курси в автошколу. В загальному за своє життя хочу пож...

Коли тобі 13 і ти ревеш в подушку, бо він\вона тебе не любить, тобі здається, що це проблема всесвітнього масштабу. Тобі здається, що тебе ніхто не розуміє і що це найбільший біль в твоєму житті. Коли тобі 17, ти смієшся з себе колишнього, але вступ до універу збирає усі твої думки, турботи, страхи та проблеми в одну купу і давить важким пресом на груди. Коли тобі 22 і тебе лишає друг, тобі здається що вже ніколи не зможеш дихати. Завжди є маса проблем. З віком вони більшають, там не буде легше, не буде приємніше. З часом від рішень залежатиме ще більше, це чіплятиме інших, це буде відповідальність. Але ЖОДНА ПРОБЛЕМА НЕ МАЄ ДАВИТИ В ТОБІ СЛАБИНУ! Якщо здається, що ось "Ну зараз-то у мене справжні, "дорослі" проблеми, тепер-то можна дійсно психувати!" – дай собі такого ляпаса, щоб аж тріщало! Ніколи – жодні складнощі, жодні втрати, несподіванки, втрати дихання – не є приводом, щоб опускались руки! Не є приводом жаліти себе, жалітись іншим! Це ніколи не стане ...

Місяць наче нове життя. А ще місяць попереду, навіть не знаю, що він принесе. Два місяці далеко від дому, в іншій країні дуже добре почистили простір голові. Хоч відчуваю, що ще є зайве. Але тепер краще відчувається, що важливе, хто важливий. З'явилось краще розуміння себе та процесів всередині, трохи більше гармонії, трохи більше знання, досвіду. Згадалось те, що було очевидним років 5 тому, але чомусь не відклалось. Відстань наче відфільтрувала зайве, а нові люди нагадали про важливі ідеї та поведінку. Липень дав зрозуміти, що марно планувати надовго, хоча б зараз. Зараз живу у Берліні , цього разу нарешті окремо, бо липень було проведено в одній кімнаті ще з двома людьми, однією з яких була навіжена господарка, яка в кінці кінців нас виселила :) Напружений був час, але зараз згадую лиш з посмішкою. Тепер маю свою кімнату, живу з двома молодими німкенями, дуже приємні дівчата. Ці вихідні їх нема вдома, тому хата повністю у моєм розпорядженні. Тут відчувається спокій та д...

Я вірю, що Україна здолає увесь цей маразм. Я вірю, що ми переможемо в інформаційній війні і не допустимо її кровопролитної сестри. Я вірю, що мої країна залишиться суверенною і нас залишать в спокої всі ті, кому зараз не йметься. Вірю, що Україна матиме владу, яку контролює народ. Вірю, що нам житиметься краще, бо ми вже стали краще. Вірю, що мої друзі з Одеси та Криму не втрачатимуть своїх друзів з цих регіонів через непорозуміння на політичній основі. Вірю, що ми вже не повернемо назад і нас ніхто не роз'єднає, хоч б як йому захльобувалось. І коли те, у що я вірю, стане доконаним фактом, я відсвяткую це поїздкою в Грузію. Десь так на тиждень. Хотілось би з друзями. І це є моє "як жити далі".

Абсолютно раптово час перестав мені належати, хоча саме я ріжу його на шматки, як ласий торт. Але начиння у нього таке ситне, що боюся переїсти. Усі поставлені цілі раптом змішалися та розсипались, як книжки із шафи, що впала. Збирай їх тепер, впорядковую. Лише другий день вересня, а навколо вже все крутиться. Був приблизний план на рік десь у середині серпня, а сьогодні вже все переписано, бо останній тиждень літа багато чого круто змінив та поставив під питання. Цей рік буде серйозним випробуванням і я дуже спробую не довести себе до перевтоми та вирубання, як це сталось цього літа. Щільність часу зашкалює - у планах високий бал у навчанні, німецька, англійська, польська; поновлення у групі з лінді-хопу (джазовий танець), спортзал; робота за спеціальністю; дебати - ДК в Могилянці, турніри, тренінги. Ну й дуже хотілося б продовжувати грати на гітарі, розвиватись у тому. А в тому всьому ніхто не відміняє фести, концерти, поїздки в інші міста та й просто життя :) Встигну...

Десь воно всюди крутиться, що якщо ваші мрії не лякають вас, то вони не достатньо великі. Моя мрія мене відверто жахає. Вона має у собі багато невідомого та нового. Вона потягне за собою зовсім інше життя, відмову від багатьох дорогих мені явищ. Вона зітре майже усе моє оточення (сподівання лиш на технології, але ж то холодне). Мені лячно, мене трусить, але я будую плани. Я  знаю, що мені треба зробити, у які строки і що я ще для того маю чи не маю. Мене лякає, що мрія відрізняється від попередньо обраного шляху, але я дуже сподіваюсь все ж сумістити усе це (об'єктивно відчуваю, що то малореально, але тут вже питання виживання). Мене лякає, що мрія передбачає життя та розвиток у системі, до якої я не належу. Мені треба вчити не просто мову, а всі її найглибші тонкощі, інакше потону. Мені треба не просто вміти щось робити добре, мені треба робити це найкраще за більшість у світі, яка хоче того, що й я. Мені треба не просто поїхати, мені треба вклинити себе у життя чужої кр...

Хочу поїхати десь у Європу зовсім без грошей. Лише квиток туди і назад. Проживання - couch surfing або як доведеться, пересування - автостопом, харчування - бартер, послуга за послугу. З собою спальний мішок, гітара, мінімум речей. Все, що знадобиться, добуватиму вже у процесі подорожі. Нові люди, нові території, нові враження, досвід, вміння, спогади, страхи, ситуації, горизонти. Відчуваю, що це дасть серйозний поштовх. Дасть більше розуміння, спокою. Наче наодинці з собою, зі своїми думками, але й серед людей, з людьми, до людей. Хочеться кудись просто зникнути на тривалий період. Але не просто поїхати. Мені необхідна дія! Вже досить звичайних тріпів, де все безпечно і зручно. Я хочу кожну секунду відчувати живу боротьбу, а не надуману. Відчути справжній страх та радість. Щось на межі. Можливо це допоможе побачити, що є справжнього навколо мене зараз. І це не сумно, це - натхнення.

До захоплень додалась гра на гітарі. Вже другий місяць вчусь. Тепер спробую вивчити щось таке.

Якщо за своє життя я зможу переконати хоча б одного гомофоба, що його погляди невірні, то вважатиму, що сенс у моєму житті був.

Вже маю свій план-максимум на це літо. Не гарантую, що буду всюди, але зроблю для того все можливе. Питання, насправді, лише у бажанні. Добре, що маю намет та 70-літровий наплічник :) Сильно полегшує життя, серйозно. Що ж, червень-серпень мене можна буде знайти тут: 12-17.06 | Поїздка Україною | Кам'янець-Подільській, Чернівці, Івано-Франківськ, Львів 25-26.06 | фестиваль "Країна мрій" | Київ, Співоче поле 28.06-1.07 | фестиваль "Трипільське коло" | м. Ржищів, Київська область 7-8.07 | фестиваль "Купала" | с. Жорнівка, Київська облассть 16-22.07 | Карпатська Дебатна Школа Лідерів | біла с.Пасічна, Івано-Франківська область 8-12.08 | фестиваль "Підкамінь" | смт. Підкамінь, Львівська область 17-19.08 | фестиваль "Захід" | с. Родатичі, Львівська область 26-27.08 | Івано-Франківськ

Перший урок, який дав мені новонароджений рік: найголовніше - піднесений дух. Тоді, навіть якщо нічого не вийде, то хоча б настрій хороший буде :) Деякі вчинки я роблю лише тому, що це я. Наприклад, підриваюсь з-за столу о 23:03, фігачу у центр з ризиком зустріти НР у метро чи тролейбусі, шукаю людину, яка не має телефону і не знає, що я її шукаю, не завтикую загадати бажання, не знаходжу цю людину, стою на високому паркані, співаю, йдучи домів, відмовляюся від травки, яку пропонують приємні трохи п'яненькі перехожі і доганяюся салатиками о третій ночі, бо нікуди вони від мене не втікли :) З Новим роком! Все буде так, як ми захочемо.

Раніше карали, щоб компенсувати вину. Всі ці "зуб за зуб", "отримати по заслугам", прописані навіть "Руській Правді" Ярослава Мудрого та Старому Заповіті. Раніше люди орієнтувались на минуле у своїх вчинках, компенсуючи його у теперішньому для них часі. Зараз пріоритет - привенція. Покарання створюється для того, щоб уникнути повторень. А-ля "чтоб другим неповадно было". Висновок зроблений з того, що міра покарання визначається не мірою провини, а мірою страху, який це покарання викликає у порівнянні із профітом від скоєння злочину. І якщо певне покарання не діє, то його роблять жорсткіше. Підвищують рівень. Наприклад, переводячи адміністративне порушення в область вже кримінальної відповідальності. Мені гранично цікаво майбутнє орієнтування. Як припущення, можна висловити думку, що у майбутньому наші принципи будуть вимагати, щоб карали заздалегідь, коли лише намір вже буде злочином. Коли остаточно поставлять на ваги право на не-добрі думки , як...