Начитавшись "Аліси" від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА уві сні отримала таке... Це не увесь сон, а лише фрагмент. Лише малюнок, який створився з розбитого чувака просто розмазавшись у моїх руках. Вранці була зроблена замальовка, поки не вилетіло з голови, а ввечері наповнилось кольором. У тебе ніколи немає часу, а у мене немає води і паперу Підкажи, ще кого не згадали ми всує, коли віддалялися так як тепер, Коли всі наші мрії хуйова омана, а всі наші дні - намагання забути, І здихаючи, гасять ранкові тумани благородний вогонь в наших душах попсутих. Ніби всі, хто нас зрадив, лишились далеко, ніби всі, кого ми-відпустили нас прощених, Але робиться тоскно і гидко подекуди, коли разом буваємо і коли дощ іде, І немає спасіння у теплих ліжках, і немає спасіння в нічних сигаретах - Кислі яблука ранку, і щастя, і страх, і нічим з цього всього не можемо знехтувати Чи лишити на потім, аби без жалю. Якщо хочеш, приходь: я тебе не люблю. (с) Катя Бабкіна