Неоподаткований персонаж

Під час прибирання у кімнаті були знайдені нотатки з відкритої лекції у Могилянці вельмишановного пана, ім'я якого (якщо я не помиляюсь) Йосиф Сліпий. Говорив він про страх. І ось, що він казав, зокрема: Ставайте добрими управителями часу - смакуйте, нюхайте, слухайте! Пізнавайте, як ваше життя пливе його [світу] потоками. Ту книгу, яку ви не прочитали на цей семінар, ви вже ніколи не прочитаєте. Цінуйте час. Гарна проповідь виходить з проблем самого проповідника - тоді вона виходить з досвіду. Лягайте спати на час раніше. Протягом віку [століття] близько 17 млн. людей загинули не своєю смертю. СРСР породив страх (заборона церкви, літератури, організації, кобзарів). Як наслідок - легше будувати "свою хату з краю", бо ініціатива карається, бо разом небезпечно. Страх, до якого і зараз апелюють, випробовують як інструмент. Страх громадянина - підшкірний, система управління фундаментована ним. Зважайте на ті гачки, але не бійтеся їх! (провідники на гачку) Страх смерті - не то...

Людина схожа на йо-йо, котрим забавляється Всесвіт. Він кидає людину в безодню, і в шаленому леті людина й гадки немає, що її політ - це падіння, а відчуття боротьби - це тільки напинання гумки. Дійшовши до крайнього положення, йо-йо повертається. Чи не про цей момент розповідають ті, хто бачив, як усе життя пролітає перед очима в зворотньому порядку? Повинна бути точка нерухомості, коли гумка ще не смикнула, але й інерція польоту раптом закінчилась і ти в нерухомості. Можливо, це і є точкою безповоротної смерті? Тоді, в якийсь момент, ти повинна поглянути за плече й узріти себе такою, якою тебе бачить Всесвіт: зазираючи в точку зачаття, як у калейдоскоп, крізь тунель твого життя він розглядає великий палець на своїй велетенській нозі. І тоді все стає ясно: що то була розводка, що невдовзі ти повернешся у міцну долоню, на мить солодко влипнеш у неї, а далі тебе запустять знову - та це вже будеш не ти. "І тепер мені видається, що я, Майя, дивлюся на себе очима Всесвіту. Крізь прозо...

Коли настрій ну зовсім капець, згадую про таку штуку . поїздка у Львів на минулі вихідні; Івано-Франківськ через місяць; Харків на наступних вихідних; Ірпінь на цих; майже дороблені лабораторні з прог; " Прості люди "; нове відкриття не-старих знайомих ; оладки Лебідки ; в цілому, задоволення тим, що роблю.

Іноді ти знаєш, що інші люди теж непогано можуть виконати твою роботу. Ну як непогано... Ти краще (твоє особисте судження), але й вони нормально зроблять. Але ти все одно неохоче передаєш їм свою роботу, бо дуже не хочеш, щоб хтось ще мав стосунок до того. Тут певно грає комплекс важливості. А-ля незамінний кадр і все таке. Дрібниця, але на локальному гребе.

Якщо паморочиться у голові, то те ще не значить, що світ навколо тебе крутиться - можливо ти просто добре шибанувся головою.

затишне тепло; стрьомні 5 ранку; яєчня, чай та три години; вид з вікна; жук з пузіком на спині; олень-жеребець; заспаний тренінг; чебурашка, який хоче жити, тому реінкарнувався у проститутку; Бжик; дім легенд; криївка; м'ясо; калгинівка; не-сало в не-шоколаді; сучасне мистецтво; сажотрус; панорамний димохід; чарівна машина та дракон; серенади під вікном; оплески вулиці; львівський час; дикобраз; захист; фізкультура; не-ярлики; контроль "начальства"; робоча свобода; не-високий замок; не-камера, але фото. З того, що хочу додати реченнями - ні разу нічого не турбувало! Мене наче вишвирнуло зі звичайного плину днів. Хоч все то заплановане було, але кілька людей зробили те все вільним. Дякую.

Жити, любити, радіти.

Романтика, що пробивається крізь завіси логіки, переповнює мене й рветься зовні. Моє кохання до тебе вже описали класики ХІХ століття, тому я просто вставлю це посилання. З того, що мені хотілось би додати, я обираю росу, яку розсипаю перед тобою, коли ти вранці прокидаєшся й босоніж йдеш. Додам сонце, яке сходить у мені, коли бачу твоє обличчя. Сутінки, які настають, коли ти мене покидаєш. Молоко з медом, яке наповнює мої жили, коли ти близько... дуже близько. Додам свої мрії, які легкими хмаринками заволочують моє небо, коли ти на горизонті. Додам людей, батьками яких я хочу нас уявляти. Це все, що я не хочу закреслювати. І хай ти моє минуле, ти - моє тепло. І хай ти моє майбутнє, ти - мій захист. І хай цей теперішній лист доставлять тобі вчасно. Поки я ще дихатиму. Усім, кого ♥ і ♥