Любко Дереш. Голова Якова (Алхімічна комедія)

Людина схожа на йо-йо, котрим забавляється Всесвіт. Він кидає людину в безодню, і в шаленому леті людина й гадки немає, що її політ - це падіння, а відчуття боротьби - це тільки напинання гумки.
Дійшовши до крайнього положення, йо-йо повертається. Чи не про цей момент розповідають ті, хто бачив, як усе життя пролітає перед очима в зворотньому порядку?
Повинна бути точка нерухомості, коли гумка ще не смикнула, але й інерція польоту раптом закінчилась і ти в нерухомості. Можливо, це і є точкою безповоротної смерті? Тоді, в якийсь момент, ти повинна поглянути за плече й узріти себе такою, якою тебе бачить Всесвіт: зазираючи в точку зачаття, як у калейдоскоп, крізь тунель твого життя він розглядає великий палець на своїй велетенській нозі.
І тоді все стає ясно: що то була розводка, що невдовзі ти повернешся у міцну долоню, на мить солодко влипнеш у неї, а далі тебе запустять знову - та це вже будеш не ти.
"І тепер мені видається, що я, Майя, дивлюся на себе очима Всесвіту. Крізь прозорну трубу мого життя дивиться на мене Ненароджений, який запустив м'ясорубку з дзеркальним, як у фотоапарата, механізмом. І цей шлях фаршу для котлет я називала життям". (с)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ловити

Що є

2017: зробити тату