Неоподаткований персонаж

Наснилось, що маю за домашню тваринку леопарда-підлітка, дівчинку. Дуже розумна істота. За фабулою вона з'явилась у мене раптово, не заплановано й невідомо звідки, але батьки аж ніяк не були проти. Основний момент сну був, як треба було вигуляти тварину - чомусь спочатку на вулицю вивели леопарда, потім до мене допетрало, що я в одній футболці й джинсах, довелось йти додому накинути щось тепліше, але по моєму повернені леопарда ніде не було й чомусь мене потягнуло шукати її на Вокзальній. От так шукаючи раптом виявилось, що я взагалі зараз у Львові, хоча це більше було схоже на двори Одеси. На жаль, до кінця сну мій леопард не знайшовся. Дуже шкода.

Today I'm owl. Fucking owl. Don't sleep, don't lie, don't ask. I accept. It fits.

[ лінк на дівчинку, що крутиться ] Кажуть, якщо за годинниковою стрілкою, то ви логік; якщо проти - то творчик. У мене вийшло змусити її крутитись куди я забажаю :) Хоча спочатку крутилась за стрілкою. Алгоритм такий: уважно дивитись на стопу фігури, по осі якої вона наче як крутиться; уявити, що стопа не крутиться, а просто міняє своє положення - носок дивиться вправо або потім вліво; у голові задати, що спочатку стопа направлена вправо, а вже потім - вліво; коли це вийде, то піднімаючи очі по фігурі можна побачити як вона крутиться вже в іншу сторону, пам'ятаючи про напрям носка стопи.

Для старту нам необхідні певні попередні приготування: придбати квиток на потяг Київ-Одеса, час відправлення якого 23:14; купити квиток на концерт в Могилянці на невизначений час у день відправлення потягу; зібрати речі, виїхати з дому близько 17:00. Тепер наші дії: Прийшовши на концерт, провести там гарно час з друзями, дочекатись його кінця, піти з Могилянки близько 21:30. Подивившись на годинник визначити, що ще багато часу й піти з подругою у кафешку на Контрактовій перекусити перед дорогою. У кафешці згадати, що ви ж до фіга як довго толком не спілкувалися й спробувати обговорити усе, що набігло за цей час. Важлива умова: забути про годинник! За якимось раптовим писком інтуїції глянути на годинник, визначити, що вже 22:45, а ви досі на Контрактовій. З шаленою швидкістю попросити рахунок, залишити подрузі свою частку й вилетіти з кафешки. Швидко спуститися в метро, згадати, що у цей час воно ходить з інтервалом у 10 хвилин, побачити на табло, що потяг у потрібному вам напрямку поїх...

Краще не лишати слідів - ніколи не знаєш, кому спаде на думку йти за ними.

Hero from Miguel Endara on Vimeo .

Chile's Puyehue volcano erupts, causing air traffic cancellations across South America, New Zealand, Australia and forcing over 3,000 people to evacuate. (Reuters) Australian Scott Jones kisses his Canadian girlfriend Alex Thomas after she was knocked to the ground by a police officer's riot shield in Vancouver, British Columbia. Canadians rioted after the Vancouver Canucks lost the Stanley Cup to the Boston Bruins. Phyllis Siegel, 76, left, and Connie Kopelov, 84, both of New York, embrace after becoming the first same-sex couple to get married at the Manhattan City Clerk's office. A girl in isolation for radiation screening looks at her dog through a window in Nihonmatsu, Japan on March 14. Facebook played an extremely important role in the uprisings throughout the Middle East. A policeman detains an opposition activist in Baku on March 12. Azerbaijan police detained more than 30 activists of the opposition Musavat Party when its members took to the street of Baku to prot...

- Думаю, ти б стала непоганим викладачем. - Чому? - Ну, у тобі наче від природи закладено вміння координувати людей. Це виглядало прикольно. - Від природи я лише шалено красива та потенціально розумна :) Все інше вже справа досвіду та навчання. - Бачу, ти себе дуже любиш :) - Ну кому ж ще як не мені? :) - Тобто? Типу, тебе більш ніхто не любить, окрім тебе самої? :) - Не так. Просто любов до себе убезпечує сенс мого життя. - Як? О_о - Просто виходить, що за будь-яких варіантів розвитку - втрата, зрада, смерть, обман, розчарування, чортів кінець світу - завжди, абсолютно завжди у цьому світі буде як мінімум одна людина, що мене любить. Тобто я завжди матиму заради чого жити. За абсолютно будь-яких варіантів. Це створює відчуття безпеки. Типу, я завжди буду комусь потрібна. Вважаю, що це досить таки непогано - жити заради тих, кого любиш, й тих, хто любить тебе. Особливо, коли це взаємно. А що може бути ще взаємніше, ніж любов до себе?

Є речі, які не хочеш згадувати. Але забути їх - означає сказати "усе це було на марне".

У аборигенов есть поверья. Например, если ты съешь печень своего какого-нибудь храброго врага, то его храбрость перейдёт в тебя. Если съешь сердце своего друга, то переймёшь его характер. Или там - обглодаешь коленную чашечку, будешь лучше бегать, глаз - лучше стрелять. Вот так получается - чтобы самому стать лучше, нужно съесть парочку хороших людей.

Дуже чітко знаю, що я хочу, щоб зі мною сталося, а що - ні. Й цього мені цілком достатньо для щастя. P.S.: Пісня, що творить мій настрій останнім часом

Це крайність. Це правило, яким можна користуватись лише повністю розуміючи його. Не надаючи емоційного чи полярного окрасу словам, не доводячи дії до межі, до лицемірства. Щоб користуватись цим правилом, треба встановити свої власні правила, які б втримували від вчинків, про які потім жалкуватимеш. Надати свої власні правила означає - виховати себе сам. Для мене це і є розум.

- Що є справжня краса? - Ти і є, власне. Сьогодні був дуже гармонійний день. Наче все, що видавало вібрації навколо, попадало в мої такти. Цілий день був дуже мирний, радісний настрій. Було чути лише тих людей, яких хотілось чути. Були самі ті усмішки, що зараз значать особливе. Навіть чувак, що зазвичай дратує, сьогодні викликав приємний вираз обличчя. Вчора було враження, що день не мав сенсу. Але певні важливості все ж таки мали місце - вони просто були лиш всередині. То і на краще - давно було пора згадати певні речі. Добре, що саме зараз, це було потребою. Вчорашні спогади зробили моє сьогодні гармонійним. Сподіваюсь не забути цього й надалі. А цей FreeHugs-Ведмідь зараз дуже пасує до моїх днів.

Неймовірно гарна легка анімація. Неймовірно простий сенс.

домашка з програмування по скайпу; підготовка новачків у ДК; повернення Рижика; тепло Бабайки; зелений лось; матаналіз; колоквіуми; Оксворд; перший сніг; нова зачіска; Кід.

Some things need new names. Some people too. So... Just Kym. For a little time indefinite Kym will live in me. Мені імпонують фільми про нарко-, алкозалежних людей. Про курців з вибагливим ставленням до себе. Про людей, які похерили своє життя та очікують, що інші їх або пожаліють, або визнають fucking геніями. Десь там бачу втрачене себе. Зараз трапився на очі фільм "Рейчел виходить заміж". Фільм не про Рейчел. Фільм про Кім. Про дівчину, яка вже бо зна скільки лікується від наркозалежності, 9 місяців у зав'язці, яка приїхала з лікування на весілля своєї сестри Рейчел. У кожному русі, у кожному погляді, у кожному вчинку Кім бачу втрачене себе. Втрачене, бо я не вона. Але проглядаючи своє ще таке мале життя, розумію, що воно було на лезі ножа. Ніщо не заважало мені стати чимось таким. Молоді батьки, відсутність адекватних кордонів у вихованні, легкий доступ до безлічі поганих компаній та не найкращих речей. Велика доля цікавості, яка дозволяла спробувати абсолютно все, що...

Сьогодні наснилось життя та чвари групи архітекторів-неформалів, що люблять фільми про війну та пишуть красиву музику. Наступний сон був про якесь озеро-болото вдень та селище з дивними перевертнями вночі. Дивними, бо інших людей валили на раз - ну як у фільмах - стрибає ти розумієш, що тварюка когось накрила, але самого процесу поїдання не бачиш, а людини вже нема. А от мене - наче намагались захопити зненацька, але кожного разу як були мною помічені - вже з відкритими пащеками чи просто підкрадаючись, то робили винуватий вигляд та тікали. Іноді стріляли по них шурупами. Боюсь навіть щось питати про атмосферу :) А ще сьогодні вранці близько восьмої за вікном все було наче в молоці. Гарний, м'який туман. Зараз небо абсолютно блакитне та чисте.

Раніше карали, щоб компенсувати вину. Всі ці "зуб за зуб", "отримати по заслугам", прописані навіть "Руській Правді" Ярослава Мудрого та Старому Заповіті. Раніше люди орієнтувались на минуле у своїх вчинках, компенсуючи його у теперішньому для них часі. Зараз пріоритет - привенція. Покарання створюється для того, щоб уникнути повторень. А-ля "чтоб другим неповадно было". Висновок зроблений з того, що міра покарання визначається не мірою провини, а мірою страху, який це покарання викликає у порівнянні із профітом від скоєння злочину. І якщо певне покарання не діє, то його роблять жорсткіше. Підвищують рівень. Наприклад, переводячи адміністративне порушення в область вже кримінальної відповідальності. Мені гранично цікаво майбутнє орієнтування. Як припущення, можна висловити думку, що у майбутньому наші принципи будуть вимагати, щоб карали заздалегідь, коли лише намір вже буде злочином. Коли остаточно поставлять на ваги право на не-добрі думки , як...

Для більшості розмов потрібна тема. Ця умова дуже заважає, коли хочеш поспілкуватись з людиною, але не знаєш про що. І ти чекаєш, поки з'явиться ця тема, або намагаєшся її придумати. Якщо я починаю спілкування з вами з повної маячні, значить для мене це важливо й я не хочу втрачати час на пошук тем для розмови. Просто хочу ці розмови.

Захотілось періодично робити якісь дурниці. Щось таке смішне, але в той самий час дійсно дурне! Дуже дурне, й від того особливо смішне :) Але й говорити про те багато не дуже хочеться. Ну типу... зробити дві тяги косячка на парі з дискретної математики - DONE . :)

Якщо щось вирване, значить комусь треба було. Аби лиш спогад тьмянів швидше, але без іскор було б простіше. У будь-якому разі вогонь вже давно ніхто не запалює. Йдучи зі своїм власним вогнищем, думаєш, що то єдине тепло, на яке можна покластися, тому цінуєш, коли відчуваєш тепло від інших. З'ївши яблуко, ковтаєш кісточки у сподіванні, що щось таке проросте, усвідомлюючи, що завтра все забудеш. Той не потрібний нікому театр, який би виглядав набагато смачніше у вигляді книги. Сьогодні ніхто не забороняв бачити. Просто іноді чорна пов'язка на очах є безпекою. Чиїсь крики долинають наче здалеку, здаються чужими. "У мене теж бувають приходи, але ж я не дзвоню в Австралію" - єдина фраза, яка мала особистий сенс. Хоча й дурнуватий та вже давно не мій сенс. Певні спогади забезпечують нашу захищеність. Але треба довго шукати, від чого такого страшного нас мали вберегти, щоб так захищати. Питання, на яке я не хочу знати відповідь. Сторінка, яку вже давно хочу перегорнути. ...

У мене сьогодні все вийшло :) Це все, що я можу і хочу сказати. У мене дуже щасливе життя :) Є все, що мені треба, щоб відчувати це саме життя. Й гірке, й солодке, й тепле, й холодне. Абсолютно ціле, повноцінне життя. Є катастрофи, є друзі. Є сім'я, є хвороби. Є радощі, є провали. Є музика, нема алкоголю. Дійсно щасливе життя. Це класно :) Є іноді дуже радісні дні. Сьогодні саме такий. Хочу трохи його описати, щоб посміхало мене, як йтиме холодний дощ всередині. Мова йде про 12 жовтня . Коли на парах мого тіла не було, адже воно солодко собі спало, забивши на будильник. Вважаючи напруженість дня загалом, така слабкість не була подавлена свідомо. Але о 13:00 моє тіло вже було у піар-відділі НаУКМА й узгоджувало зовнішній вигляд афіші благодійного концерту 15 жовтня . О 13:30 почався саунд-чек Другої Ріки в актовій залі КМЦ. Десь з того часу й до самого пізнього вечору мені треба було там бути - зустрічати гурти, узгоджувати графік, слідкувати за обладнанням, зв'язуватись з вико...

After "Debate School-5". Almost alive, clearly stupid :)

Іноді здається, що я найтепліше, що є у світі. У фізичному плані - завжди тепло. Навіть коли всіх морозить, мені загалом тепло. У цю поїздку якось особливо відчулось відсутність кордонів. Територіальних - я вже так часто подорожую Україною, що поїхати у інше місто - це вже як за хлібом мотнутись. З одного боку маєш легкість та відсутність будь-якої акліматизації, відчуваєш усю країну своїм домом, з іншого - втрачається певна романтика потягу, іншого міста, інших обставин. Вже стільки всього траплялося, що навряд чи найближчим часом станеться щось, що затьмарить минулі речі й знову зачепить. Поки що найкраще, що є - це повторення того, що вже хорошого було. Але певні міста все ще вміють чіпляти. Й тут правильніше було б сказати "певні люди", але все ж таки міста. Бо у інших локаціях ті самі люди є інакші. Місто, як мене завжди чіпляло - Донецьк. Точніше саме ті люди у саме тому місті/місці. Хазяїн чіпляє саме у Донецьку. Можливо тому, що певні якості, що роблять його Хазяїном,...

Ще трошки лишилось до моєї осені :)

20 законів життя [link] Цікава підбірка корисних закономірностей, що допоможуть знайти відповіді на певні свої питання.

Колись вони звучали свіжіше, почуття вкладене у кожне слово. Навіть у кожен фейл. Тепер вони професіонали, кожен звук відточений, зіграний, налаштований. Це теж чіпляє та наповнює. Але дивлячись цей запис, наповнюєшся свіжістю. Саме ця музика, це звучання надихали й викликали мрії стати рок-музикантом.

Ми цілком могли б бути галюцинацією одне одного. Але щось підказує, що ми справжні.

Як же це кльово мати абсолютно все, чого потребуєш, й знати, що усі твої мрії збудуться! Не в якомусь ефемерному сенсі типу "Ти зможеш все!", а чітко бачити підтвердження. Коли кожна думка поступає на обробку й майже одразу видає результат. Коли ти мрієш, ти вже плануєш. Це так кльово! Це так кльово відчувати всередині абсолютну свободу! Це так кльово мати сміливість робити з собою усе, що завгодно. Це невимовно круто знати, що кожен твій мисленєвий імпульс одразу створює імпульс дії. Це до немовживості справжнє. Й ця впевненість не зникає, навіть коли ти у поганому гуморі. Сьогодні у мене був важкуватий день. Але навіть у ньому була моя воля. Саме так, як збудувалось у голові вранці, було наприкінці дня. Хоча певні речі здавались нереальними та лише теоретично ймовірними, навіть якщо у даному випадку це досить таки дріб'язкові моменти. Сьогодні стало сміливості обрізати частину свого волосся. Просто допікло! Коли всередині все кричить, треба це кудись діти. Найбезпечніши...

Sljys trfn 'enfrfy? jo zcmntxj[ p .j,jc mcjo bnb,jhp/ Q iytvqfy tyxbnfvdfhn p jujn? jo it;jv s,jc bnbkjdpjl? - tw bnfpsh,j zccjkjd/

Почему люди считают, что имеют право разрушить чужие жизни? Уходя, обижая, не звоня, бросая на ветер слова... Вы что, Боги, чтоб решать кому мучиться, а кому жить счастливо? Если уж сказал «Люблю», то будь добр любить до последнего вздоха. Если сказал «Обещаю», то разбейся в лепёшку, но сдержи обещание. Если произнёс «Не отпущу», то сделай всё, чтоб остаться. В противном случае, какой смысл жить, если каждое ваше слово равноценно нулю и не имеет значения?

EAT from Rick Mereki on Vimeo . LEARN from Rick Mereki on Vimeo . MOVE from Rick Mereki on Vimeo .

http://www.murashko.kiev.ua/ Наталя Мурашко, дочка викладачки кафедри української мови Національного університету "Києво-Могилянська академія" Валентини Іванівни Мурашко і випускниця факультету інформатики НаУКМА 2003 року, протягом більш ніж двох років проходить лікування хіміотерапіями від онкозахворювання крові. Діагноз - гострий мієломонобластний лейкоз, тип М5а (рак кісткового мозку або рак крові). Лікування мало б тривати ще 1 рік (уже пройдено 17 курсів хіміотерапії, попереду ще 7). Але кістковий мозок Наталі все гірше реагує на хімію: він все повільніше відновлюється, про що свідчать низькі показники крові та відповідні аналізи. Досить скоро настане момент, коли за цих показників крові не можна буде починати чергову хіміотерапію. Наталі було запропоновано альтернативну хіміотерапіям процедуру - трансплантацію мезенхімальних клітин. Процедура полягає у виділенні частини кісткового мозку, очищення її від злоякісних, мутованих і нездорових клітин, клонуванн...

Більшість бажань зараз пов'язані з минулим. Важко знаходити щодня сили. Хочеться повернутися у час, коли все було забавкою. Спостереження: легше впоратись з глобальними проявами та дисгармонійністю, але не з дрібницями! Вони допікають найбільше! Коли не можеш визначитись у якихось дрібницях - це тому, що це забирає не так багато сил, але часто. Все частіше і частіше. Щосекунди, щомиті тримати себе в руках - знаю, що зовсім скоро "стінка" трісне. Що тоді буде? Що робити зараз? Важко шукати рішення у стані evfv,jjvfc. Але відчуття, що от-от все... Ведмеді всередині ричать.

(7 11 1 4 9 2 5 10 3 6 8) Ви колись мали тактильні галюцинації? Неймовірні відчуття...

Важко щодня вбивати у собі наркомана. Складається враження, наче мій організм до божевілля хоче від чогось залежати . Вже майнула думка про м'ятний чай як про щось торчкове. Певно, одна з найдурніших думок, що коли-небудь приходила мені в голову. Навіть не знаю навіщо то мені. Що хорошого в залежності? Навіщо шукати собі додаткових слабкостей? Певно молодіжний стереотип, який полягає в тому, що більшість визначних людей все ж були наріками, є досить сильним. Ідіотським, але сильним. Дурня якась...

Теория вероятности учит нас, что миллиард обезьян, оснащенных пишущими машинками, способны произвести на свет "Сон в летнюю ночь" с отличной от нуля вероятностью. Развитие Интернета доказало, что это не так.

П'ю м'ятний чай (б'ю по безсонню), спілкуюсь з Хазяїном (по скайпу), думаю про завтрашній день (по барабану). Настрій такий собі. В очікуванні теплих сновидінь.

5 RULES TO REMEMBER IN LIFE: 1. Money cannot buy happiness but it’s more comfortable to cry in a Mercedes than on a bicycle. 2. Forgive your e nemy but remember the bastard’s name. 3. Help someone when they are in trouble and they will remember you when they're in trouble again. 4. Many people are alive only because it’s illegal to shoot them. 5. Alcohol does not solve any problems, but then neither does water

Іноді треба впасти, щоб зрозуміти чи тебе хтось зловить. Фреші такі фреші. - Ти додала мене в Гугл+! - Ага, а ще на Фейсбук. - Я тебе зафоловлю! - Санич, у тебе що ПМС? Якщо я досі вмію визнавати свої поразки, значить ще не все втрачено. Але взагалі це значить, що ще нічого не втрачено! Чути в туалеті його голос було неперевершено! У них й там колонки... Очікуючи злість, сам її випромінюєш. Make peace, love, debate.

Тридцатишестилетний Адам Леннард (Adam Lennard) из Ричмонда разговаривает во сне. Это бывает со многими, но Адам —особенный. Во-первых, у него есть талант говорить короткими, но очень интересными фразами, каждая из которых — маленькое произведение искусства.Во-вторых, у него есть любящая жена, которая старательно записывает изречения мужа и выкладывает их в блоге. * Не оставляйте утку там. Это же совершенно безответственно. Посадите ее на качели, пусть порадуется. * Мне нравится, что ты лось. Да. Такой пушистый-пушистый. * Ты не можешь быть пиратом, если у тебя нет бороды. Я так сказал. Мой корабль — мои правила. * Ты милая. Милая-милая-милая-милая. А теперь иди отсюда и будь милой где-нибудь в другом месте. Мне надоело. * Не надо. Не сажайте лапшу и пельмени в одну лодку. Они будут драться. Лапша хулиганит. Бедные пельмени. * Я не могу справиться с котятами. Слишком много усов! Слишком много усов! * Цок-цок, цок-цок. Сделайте так, чтобы копыта не стучали! Кто привел лошадь ...

Прийшло в голову, що, здається, Кід має здатність зводити людей з розуму. поки що не знаю чи в хорошому розумінні цього слова. Але це явно відбувається несвідомо з її сторони. Цікаво за цим спостерігати. Прикольно було відчути на собі трохи того ефекту. Можливо буде доречним це дослідити. Ну так, на всяк випадок. Рижик якось сказала, що про людей "з цікавинкою" з першого погляду й не скажеш, що вони такі є (не дослівно, це є певний висновок з загалу її слів того вечора). Думаю, Кід відноситься саме до таких. Коли дивишся й бачиш щось звичайне, іноді до дратівливості буденне, а потім (якщо пощастить) помічаєш дещо, що не здатен пояснити. Певно саме це й зачіпає. Деяка частина мене помітила це ще при нашій першій зустрічі, але не оголошувала це. Просто наче показала на неї пальчиком й потягнула за руку. Тут важко щось прокоментувати, бо тоді на це не зважалось. Вже зараз, починаючи згадувати, розумію, що не було жодної передумови, щоб ми зачепились одне за одного. Ніч...

Чомусь захотілось написати про найрідніших. "Друзі - це родичі, яких ми обираємо самі". (с) Тому ось моє самообране "сімейство": Рижик. Сестра-одноліток. Дещо, що завжди поряд. Людина, яка підтримує та вірить у мене найбільше. Іноді бачу у ній певне віддзеркалення власних страхів чи проблем. Наразі єдина, з ким я гранично щира, хто знає про мене все та усе це приймає. Єдина людина, якій мені не страшно говорити дуже відверті речі, якісь дуже потаємні потреби абощо. Чому ж тоді не старша сестра? Бо Рижик так само має мою підтримку, мої вуха, мої мізки :) Люблю, коли ми разом дуріємо. Особливо запам'ятався момент, коли ми сиділи на Палаці спорту й аналізували - чи дійсно усе, що навколо нас, реальне чи ми просто чиясь галюцинація. Людина, яка погодиться на майже будь-яку мою авантюру (кажу "майже", бо не можу відповідати за майбутнє). З якою ми от-от затіємо дуже веселу, але небезпечну гру. Ще не знаю чи варто занотовувати її так само як "...