Тамую жагу голодом
Якщо щось вирване, значить комусь треба було. Аби лиш спогад тьмянів швидше, але без іскор було б простіше. У будь-якому разі вогонь вже давно ніхто не запалює. Йдучи зі своїм власним вогнищем, думаєш, що то єдине тепло, на яке можна покластися, тому цінуєш, коли відчуваєш тепло від інших. З'ївши яблуко, ковтаєш кісточки у сподіванні, що щось таке проросте, усвідомлюючи, що завтра все забудеш. Той не потрібний нікому театр, який би виглядав набагато смачніше у вигляді книги. Сьогодні ніхто не забороняв бачити. Просто іноді чорна пов'язка на очах є безпекою. Чиїсь крики долинають наче здалеку, здаються чужими. "У мене теж бувають приходи, але ж я не дзвоню в Австралію" - єдина фраза, яка мала особистий сенс. Хоча й дурнуватий та вже давно не мій сенс. Певні спогади забезпечують нашу захищеність. Але треба довго шукати, від чого такого страшного нас мали вберегти, щоб так захищати. Питання, на яке я не хочу знати відповідь. Сторінка, яку вже давно хочу перегорнути. "Не лестіть собі" - постійно хочеться повторювати. "Не беріть на себе забагато". Бо світ не крутиться.
Коментарі
Дописати коментар