Щасливий день

У мене сьогодні все вийшло :)
Це все, що я можу і хочу сказати.

У мене дуже щасливе життя :) Є все, що мені треба, щоб відчувати це саме життя. Й гірке, й солодке, й тепле, й холодне. Абсолютно ціле, повноцінне життя. Є катастрофи, є друзі. Є сім'я, є хвороби. Є радощі, є провали. Є музика, нема алкоголю. Дійсно щасливе життя. Це класно :)

Є іноді дуже радісні дні. Сьогодні саме такий. Хочу трохи його описати, щоб посміхало мене, як йтиме холодний дощ всередині.



Мова йде про 12 жовтня. Коли на парах мого тіла не було, адже воно солодко собі спало, забивши на будильник. Вважаючи напруженість дня загалом, така слабкість не була подавлена свідомо. Але о 13:00 моє тіло вже було у піар-відділі НаУКМА й узгоджувало зовнішній вигляд афіші благодійного концерту 15 жовтня. О 13:30 почався саунд-чек Другої Ріки в актовій залі КМЦ. Десь з того часу й до самого пізнього вечору мені треба було там бути - зустрічати гурти, узгоджувати графік, слідкувати за обладнанням, зв'язуватись з виконавцями, що гратимуть 15.10 й все таке. Обід був китайським - замовили з керівником PR-відділу собі нямі-бокси - така "автентична" китайська їжа, як у справжніх американських фільмах про Нью-Йорк - у картонових боксах і з паличками :) Саунд-чек трохи збився через не всі узгоджені моменти. Але обладнання було місці вчасно (воно як мінімум просто було!), я теж, звукорежисер - теж. О 17:00 сталась локальна катастрофа - гримерка, де були інструменти Другої Ріки та Pur:Pur не відкривалась - ключ заклинило. Концерт мав початись за годину. Двері довелось ламати. Це так дисонансно - стояти біля тої гримерки, з одної сторони чути саунд-чек Dazzle Dreams, з іншої - бачити та чути як двоє чоловіків щосили орудують здоровенним молотом та ломом :) Але все ж таки доступ до інструментів та речей забезпечили.

О 18:30 вже дійсно почався концерт. Ведучим був Вова Пащук - найбільш вдалий вибір з усіх, що могли думати. Хлопець добре впорався, приємно було його слухати й те, що він казав адекватно вливалось в атмосферу концерту. Радує, що людина підготувалась й не "Я на ходу щось злабаю", а прописав собі слова та необхідні вставки. Це приємно :)

Загалом у концерті взяли участь гурти (у порядку виступу): Anebo, Ride the Subway, PUR:PUR, Нумер482, Dazzle Dreams, Друга Ріка. Тривалість: 18:30-21:00. Все вийшло душевно. По-могилянські. Гурти не просто грали, вони розмовляли із залом, щось розповідали, орієнтувались на зал. ДР навіть зіграли удвічі більше, ніж планували. Особливо запалили спочатку Anebo, здивували та посміхнули PUR:PUR, драйвували Dazzle Dreams. Сам пан Дмитро (вокаліст DD) був дуже задоволений атмосферою та концертом.

Мене особливо тішить, що не тільки публіка, а й виконавці були задоволені концертом. Й висловили побажання щодо подальшої співпраці. Це добре. Це рівень.

Концерт був організований задля збору коштів для лікування трьох Могилянців:
Євген Ангел http://helpangel.com.ua/
Наталя Мурашко http://www.murashko.kiev.ua/
Наталя Тарасова http://coolhunt.livejournal.com/
Захід, як на мене, дійсно показував могилянську єдність, або те, що від неї лишилось. Щодо суми, яку вдалось зібрати, то це близько 19 тис. гривень, якщо не помиляюсь, але поки що не володію точною інформацією. Але ця кількість коштів вже повністю покриває лікування Наталки Тарасової. ПОВНІСТЮ! :)

Вечір сприймався наче у іншому світі. Особливо, коли ми сиділи з особливою людиною на зупинці трамваю й їли шаурму. Вже після концерту, після того, як усе у КМЦ прибрали і закрили. Після всього-всього. Сиділи, їли, говорили. Про залишкову номінальність купюр, про закритий тортик, про помилки та логіку. Комплекс "аліси" ще чомусь згадали. Сиділи в ізольованому кубі, який ми самі собі вигадали. У кожного своє власне справжнє.

Прийшовши додому, спати ніхто не завалився. Треба було написати кілька програмок у паскалі, бо розумію, що потім явно не знайду часу, щоб зробити домашнє. Саме те, що треба, - ніколи в житті не було такого, щоб соціологія втримувала мене від сну. А прикладна математика може. Це дуже щасливо робити тільки те, що хочеш. В плані - дійсно хочеш. Моє життя щасливе, бо у ньому мене все влаштовує. Є улюблена справа, є шлях для розвитку. Є кого втрачати. Є ті, кого вже втрачено. Все врівноважено й все... не завжди правильно, але саме так, як треба. Хоч це й не одразу розуміється.

Me is real.