Три дні поза світом
Іноді здається, що я найтепліше, що є у світі. У фізичному плані - завжди тепло. Навіть коли всіх морозить, мені загалом тепло.
У цю поїздку якось особливо відчулось відсутність кордонів. Територіальних - я вже так часто подорожую Україною, що поїхати у інше місто - це вже як за хлібом мотнутись. З одного боку маєш легкість та відсутність будь-якої акліматизації, відчуваєш усю країну своїм домом, з іншого - втрачається певна романтика потягу, іншого міста, інших обставин. Вже стільки всього траплялося, що навряд чи найближчим часом станеться щось, що затьмарить минулі речі й знову зачепить. Поки що найкраще, що є - це повторення того, що вже хорошого було.
Але певні міста все ще вміють чіпляти. Й тут правильніше було б сказати "певні люди", але все ж таки міста. Бо у інших локаціях ті самі люди є інакші. Місто, як мене завжди чіпляло - Донецьк. Точніше саме ті люди у саме тому місті/місці. Хазяїн чіпляє саме у Донецьку. Можливо тому, що певні якості, що роблять його Хазяїном, проявляються лише на своїй території, не знаю. Але ту атмосферу, за якою за завжди скучу й якої завжди не вистачає, може створити Хазяїн лише у Донецьку. Бо це його територія.
Цього разу мене можна було зловити у Донецьку в п'ятницю - концерт Scorpions. Розрив мозку та й тільки. Навряд чи мені вдасться сказати про цей концерт щось більш чіткіше. Лише розрив. Добре, що мені вдалось їх побачити. Дякую за певні випадковості, що не дали мені іншої вибору. А ще дякую за знайомство з доволі цікавої парочкою - Голубце-ненависником та Сонею, його дівчиною. Про голубці теж є що згадати :) Але то вже не на публіку. Приємні люди. З ними можна покричати о другій ночі на площі Леніна. Це плюс.
Дніпропетровськ видався стресовим. Ще о шостій ранку суботи не було відомо чи вдасться мені взагалі добратися до Дніпра. Були певні проблеми з квитками та моєї неуважністю. Але все ж таки все було ок. Тут окреме дякую Хазяїну, який встав зі мною о 5:30, спавши перед тим годину, й залагодив усі трабли. Добре, що мені не довелось розгрібати це в одиночку, бо були б психи й це зайняло б більше часу.
У Дніпро їздили на дебатний турнір. Минулого року було трошки краще, але певні речі гріли більше саме зараз. Й люди все ж таки змінюються. Чи ж ставлення до них. І їжа - змінюється те, що люди вживають всередину себе. Це дещо значить.
У цю поїздку якось особливо відчулось відсутність кордонів. Територіальних - я вже так часто подорожую Україною, що поїхати у інше місто - це вже як за хлібом мотнутись. З одного боку маєш легкість та відсутність будь-якої акліматизації, відчуваєш усю країну своїм домом, з іншого - втрачається певна романтика потягу, іншого міста, інших обставин. Вже стільки всього траплялося, що навряд чи найближчим часом станеться щось, що затьмарить минулі речі й знову зачепить. Поки що найкраще, що є - це повторення того, що вже хорошого було.
Але певні міста все ще вміють чіпляти. Й тут правильніше було б сказати "певні люди", але все ж таки міста. Бо у інших локаціях ті самі люди є інакші. Місто, як мене завжди чіпляло - Донецьк. Точніше саме ті люди у саме тому місті/місці. Хазяїн чіпляє саме у Донецьку. Можливо тому, що певні якості, що роблять його Хазяїном, проявляються лише на своїй території, не знаю. Але ту атмосферу, за якою за завжди скучу й якої завжди не вистачає, може створити Хазяїн лише у Донецьку. Бо це його територія.
Цього разу мене можна було зловити у Донецьку в п'ятницю - концерт Scorpions. Розрив мозку та й тільки. Навряд чи мені вдасться сказати про цей концерт щось більш чіткіше. Лише розрив. Добре, що мені вдалось їх побачити. Дякую за певні випадковості, що не дали мені іншої вибору. А ще дякую за знайомство з доволі цікавої парочкою - Голубце-ненависником та Сонею, його дівчиною. Про голубці теж є що згадати :) Але то вже не на публіку. Приємні люди. З ними можна покричати о другій ночі на площі Леніна. Це плюс.Дніпропетровськ видався стресовим. Ще о шостій ранку суботи не було відомо чи вдасться мені взагалі добратися до Дніпра. Були певні проблеми з квитками та моєї неуважністю. Але все ж таки все було ок. Тут окреме дякую Хазяїну, який встав зі мною о 5:30, спавши перед тим годину, й залагодив усі трабли. Добре, що мені не довелось розгрібати це в одиночку, бо були б психи й це зайняло б більше часу.
У Дніпро їздили на дебатний турнір. Минулого року було трошки краще, але певні речі гріли більше саме зараз. Й люди все ж таки змінюються. Чи ж ставлення до них. І їжа - змінюється те, що люди вживають всередину себе. Це дещо значить.
Коментарі
Дописати коментар