Неоподаткований персонаж

Іноді збувається те, чого жадали, але кольори не такі, як ми очікували.

Легкий, а потім чаруючо проникаючий дзвін високо-високо! Невагомі, наче пір'їнки, небесні акробати, спочатку - кажани, а потім - гнучкі змії. На вигляд ламка, але міцна конструкція, яка здатна тримати, піднімати та крутити з восьмеро музикантів з інструментами та трьох акробатів. Хоча останні, може, складались зі згустків диму, тому на них можна не зважати. Потоки людей - неочікувано велика кількість людей! Вперше в житті можу засвідчити чергу до фунікулера довжиною у 20-25 метрів. А потім ті потоки розтікались густими ріками Андріївським, Михайлівською, Володимирівською тощо. Було тепло. А як спускались перекопаним Андріївським, то згадались нічні Карпати - Місяць, десь шумить річка (тільки тут це була прорита труба), переворочений земляний спуск. Тепло.

Краще не лишати слідів - ніколи не знаєш, кому спаде на думку йти за ними.

Hero from Miguel Endara on Vimeo .

Ми цілком могли б бути галюцинацією одне одного. Але щось підказує, що ми справжні.

http://www.flickr.com/photos/hertzen/sets/72157627131143409/ З'явилось натхнення та бажання й своє щось замутити. Результати:

Чорна капілярна ручка, гуаш (колір очей)

The Arctic Light from TSO Photography on Vimeo . The Mountain from TSO Photography on Vimeo . The Aurora from TSO Photography on Vimeo .

Начитавшись "Аліси" від А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА уві сні отримала таке... Це не увесь сон, а лише фрагмент. Лише малюнок, який створився з розбитого чувака просто розмазавшись у моїх руках. Вранці була зроблена замальовка, поки не вилетіло з голови, а ввечері наповнилось кольором. У тебе ніколи немає часу, а у мене немає води і паперу Підкажи, ще кого не згадали ми всує, коли віддалялися так як тепер, Коли всі наші мрії хуйова омана, а всі наші дні - намагання забути, І здихаючи, гасять ранкові тумани благородний вогонь в наших душах попсутих. Ніби всі, хто нас зрадив, лишились далеко, ніби всі, кого ми-відпустили нас прощених, Але робиться тоскно і гидко подекуди, коли разом буваємо і коли дощ іде, І немає спасіння у теплих ліжках, і немає спасіння в нічних сигаретах - Кислі яблука ранку, і щастя, і страх, і нічим з цього всього не можемо знехтувати Чи лишити на потім, аби без жалю. Якщо хочеш, приходь: я тебе не люблю. (с) Катя Бабкіна

Давно вже хотілось:) Малюнок спереду, напис ззаду. Автор малюнку та тексту Марися Рудська ( блоґ: Смугасте ЗлО )

Once a kind flying monster decided to live under a bed of a little boy. The little boy knew nothing about it, because the monster was polite and calm. ...however every night, when the little boy fells asleep, the monster gently comes out of the window and starts to fly. And all night he is flying over fields and magic forests. The kind monster was returning back before a dawn and the boy was waking up in his room. At the morning the boy was delightfully telling mother about his dreams and she alwaysed said: "If you dream about flying, you are growing up!" Смугасте ЗлО (с)

Street Atr Utopia [link] . Вуличне мистецтво - дещо, що варто бачити.

Вранці було особливо погано, але під вечір трохи живіше. Близько п'ятої вечора про себе нагадала гуаш, яку подарувала сестра на Новий рік. Ця набагато краща за мою, запам'ятаю марку. В горі допису викладений, власне, мій автопортрет, який виник з мого хворобливого натхнення та хороших фарб. Мама, коли побачила, спитала чи не краще б було мені взагалі займатися живописом, а не математикою. Ні, ніколи. Творчість ніколи не стане моєю роботою. Бо я запалюю творчість, а не вона мене. З математикою навпаки - вона мене запалює. Робота - це справа регулярна, хобі - у вільний час, коли є натхнення. Тому для роботи найкраще обирати те, що запалює вас, а для хобі - те, що запалюєте ви . Інакше вам буде досить важко себе забезпечувати - мало хто може регулярно запалюватись; та й натхнення не має розкладу.

Щось для настрою, щось для сміху, але все - один й той самий олівець та гуаш

Це просто якесь чудо...

Те, чого варто торкнутись:) Приємні записи, чарівні малюнки. Дуже чарівні малюнки!