Апокаліптичні сни
Давно вже мені Кінець Світу не снився. Цього разу було щось середнє між СтарТреком та 2012. Але так само багато води.
Все почалося з метро - у ньому всі ховалися невідомо від чого. Навіть виникла якась місцева гра, сенс якої знайти маленькі орігамі на певній території. У метро зі мною були якісь люди, що були синтезом моїх знайомих. Типу - Славко+Яромій, Юля+Уляна, Гризі+Оля та таке інше. Жоден не був чітко визначеним. Рятувалися на літаючих ковчегах. Вони "відштовхувались" вже від води. Страху не було взагалі. Наче все вже давно планувалося. Власне, дивлячись на ті ковчеги, можна здогадатись, що їх не за ніч перед екзаменом робили. Ще уві сні була білявка до межі схожа на Хіларі Дафф - їй шматок криги (пласка бурулька) проштрикнула щоку. Так, там почався дощ з пласкої криги різного розміру, але всі однаково гострі.
Таке відчуття, наче сон дивився уривками, хоча я не пам'ятаю, щоб щось порушувало мій спокій. Було багато зірок. Наче всі хмари пірнули в Океан (тепер вже дійсно у Всесвітній Океан) й відкрили світу справжнє небо. Велике, об'ємне, випукле й наповнене зорями. Можливо саме те небо прибрало увесь страх.
Відчуття було наче буденність змішалася з глобальною миттю, не розуміючи що саме у що врізалось. Причини Кінця не зрозумілі => закономірність, все до того йде. Уві сні мій вік не давався в знаки, тому якщо сон віщий, то вже скоро.
Але ж красиво як... І навіть без червоних ящурів.
Все почалося з метро - у ньому всі ховалися невідомо від чого. Навіть виникла якась місцева гра, сенс якої знайти маленькі орігамі на певній території. У метро зі мною були якісь люди, що були синтезом моїх знайомих. Типу - Славко+Яромій, Юля+Уляна, Гризі+Оля та таке інше. Жоден не був чітко визначеним. Рятувалися на літаючих ковчегах. Вони "відштовхувались" вже від води. Страху не було взагалі. Наче все вже давно планувалося. Власне, дивлячись на ті ковчеги, можна здогадатись, що їх не за ніч перед екзаменом робили. Ще уві сні була білявка до межі схожа на Хіларі Дафф - їй шматок криги (пласка бурулька) проштрикнула щоку. Так, там почався дощ з пласкої криги різного розміру, але всі однаково гострі.
Таке відчуття, наче сон дивився уривками, хоча я не пам'ятаю, щоб щось порушувало мій спокій. Було багато зірок. Наче всі хмари пірнули в Океан (тепер вже дійсно у Всесвітній Океан) й відкрили світу справжнє небо. Велике, об'ємне, випукле й наповнене зорями. Можливо саме те небо прибрало увесь страх.
Відчуття було наче буденність змішалася з глобальною миттю, не розуміючи що саме у що врізалось. Причини Кінця не зрозумілі => закономірність, все до того йде. Уві сні мій вік не давався в знаки, тому якщо сон віщий, то вже скоро.
Але ж красиво як... І навіть без червоних ящурів.
Коментарі
Дописати коментар