Пост моєї старости. Хочу це пам'ятати [орфографія збережена]
Сьогодні я нарешті подивилась фільм 2012. Для тих,хто так само в танкє і каскє і досі не бачив-дуже раджу.Насправді є над чим подумати. Принаймні над людською безалаберністю, жадібністю і тупістю.
Фільм про реальні події, мені здається, що не з пальця цей сюжет придуманий. Тим паче за останній місяць я вже втретє бачу чи чую про зговір крутий чуваків щодо знищення світу, але тут круті чуваки рятували себе..
Скільки ви ладні заплатити за життя..там прайс 1 млрд евро, про курс не казали :) Втім за принципом у кого більше грошей в кишені відбирати когось тупість. Так само тупо робити якусь афігєнну машину-корабель,не продумавши її на 150%..
Однак мені сподобався там один момент, коли учень приходить до вчителя (я не пам*ятаю, яке там було вчення), і питає, потім починає казати,що як же ж так..треба рятуватися,бо кінець світу бла-бла.. А вчитель бере чайник і наливає в чашку, здається, каву, вона вже переповнює краї, і учень починає кричати достатньо..На що йому вчитель каже, якщо він хоче щось почути він має мовчати і звільнити свій мозок від зайвих думок.
У туалеті в мене давно валяється книжка.Так,ну це правда, там гарне місце для читання. Сьогодні я відкрила її на сторінці 16-17 і прочитала ту саму притчу. Книжка: Уільям Арнц "Книга Великих Питань.Що ми взагалі знаємо?" Софія, 2008 рік, 351С.
Такий збіг мене вразив і я почала читати далі.
Книжка насправді змусила мене подумати над тим, що я знаю і чи дійсно я вмію ставити питання. Я одразу згадала школу, коли викладач казав, якщо вам щось незрозуміло-питайте.Тоді нас мали навчити правильно задавати питання.Ми того не розуміли, відповідно ставити питання не навчились, але так само не навчились самостійно знаходити відповідь. Не дивлячись на всю потужність гугла, там немає відповідей на всі питання.
В дитинстві ми завжди задавали питання.Але нам не завжди давали відповідь,бо не завжди вона існувала.Сьогодні питання ставити означає показати свою необізнаність у чомусь, сказати, що ти невдаха..чи якось менш слабо, але з присмаком цього слова. Люди не вміють говорити, спілкуватися. Адже коли останній раз ви говорили зі своїми знайомим, родичами про щось дійсно цікаве і серйозне. Наприклад про культуру? Це ж найболючіша тема сьогодення, розуйте очі, побачите світ і зрозумійте, що через вашу жадібність, нечесність і байдужість помирає світ.. Страшно? Чи дуже пафосно? А може варто подумати?
Я сьогодні дивилась так само ще один фільм. Більш тінейджерській, якась голлівудська фантастика про хлопця та блискавки. Так там теж всі помирали, там також була задіяна тема кінця світу. Там знову були присутні мотиви жадібності, потреби людей у владі, самоствердження, шляхом не таким, як читали нам в казках у дитинстві.
Питання на порядку денному не що робити, не коли чекати кінця світу. Потрібно починати з себе. Але це неймовірно важко бути справді людиною, коли навколо людей не існує, вони вимирають. За останні півроку я зрозуміла як небагато,точніше який неймовірний мізер цікавих людей насправді знаходиться біля мене, скільки насправді розумних, адекватних, а скільки просто людей, яким нафіг не потрібно забивати мізки проблемами загальними, які починають з особистих.
Я колись казала,що макро треба вивчати через мікро. Але спочатку побачити загальну картину макросвіту, щоб шукати правильні причини у мікро.
Всі випадковості закономірні. Просто саме сьогодні я мала спробувати зупинити чайник, який лив у чашку багато кави, втім, над цим ще працювати.
Фільм про реальні події, мені здається, що не з пальця цей сюжет придуманий. Тим паче за останній місяць я вже втретє бачу чи чую про зговір крутий чуваків щодо знищення світу, але тут круті чуваки рятували себе..
Скільки ви ладні заплатити за життя..там прайс 1 млрд евро, про курс не казали :) Втім за принципом у кого більше грошей в кишені відбирати когось тупість. Так само тупо робити якусь афігєнну машину-корабель,не продумавши її на 150%..
Однак мені сподобався там один момент, коли учень приходить до вчителя (я не пам*ятаю, яке там було вчення), і питає, потім починає казати,що як же ж так..треба рятуватися,бо кінець світу бла-бла.. А вчитель бере чайник і наливає в чашку, здається, каву, вона вже переповнює краї, і учень починає кричати достатньо..На що йому вчитель каже, якщо він хоче щось почути він має мовчати і звільнити свій мозок від зайвих думок.
У туалеті в мене давно валяється книжка.Так,ну це правда, там гарне місце для читання. Сьогодні я відкрила її на сторінці 16-17 і прочитала ту саму притчу. Книжка: Уільям Арнц "Книга Великих Питань.Що ми взагалі знаємо?" Софія, 2008 рік, 351С.
Такий збіг мене вразив і я почала читати далі.
Книжка насправді змусила мене подумати над тим, що я знаю і чи дійсно я вмію ставити питання. Я одразу згадала школу, коли викладач казав, якщо вам щось незрозуміло-питайте.Тоді нас мали навчити правильно задавати питання.Ми того не розуміли, відповідно ставити питання не навчились, але так само не навчились самостійно знаходити відповідь. Не дивлячись на всю потужність гугла, там немає відповідей на всі питання.
В дитинстві ми завжди задавали питання.Але нам не завжди давали відповідь,бо не завжди вона існувала.Сьогодні питання ставити означає показати свою необізнаність у чомусь, сказати, що ти невдаха..чи якось менш слабо, але з присмаком цього слова. Люди не вміють говорити, спілкуватися. Адже коли останній раз ви говорили зі своїми знайомим, родичами про щось дійсно цікаве і серйозне. Наприклад про культуру? Це ж найболючіша тема сьогодення, розуйте очі, побачите світ і зрозумійте, що через вашу жадібність, нечесність і байдужість помирає світ.. Страшно? Чи дуже пафосно? А може варто подумати?
Я сьогодні дивилась так само ще один фільм. Більш тінейджерській, якась голлівудська фантастика про хлопця та блискавки. Так там теж всі помирали, там також була задіяна тема кінця світу. Там знову були присутні мотиви жадібності, потреби людей у владі, самоствердження, шляхом не таким, як читали нам в казках у дитинстві.
Питання на порядку денному не що робити, не коли чекати кінця світу. Потрібно починати з себе. Але це неймовірно важко бути справді людиною, коли навколо людей не існує, вони вимирають. За останні півроку я зрозуміла як небагато,точніше який неймовірний мізер цікавих людей насправді знаходиться біля мене, скільки насправді розумних, адекватних, а скільки просто людей, яким нафіг не потрібно забивати мізки проблемами загальними, які починають з особистих.
Я колись казала,що макро треба вивчати через мікро. Але спочатку побачити загальну картину макросвіту, щоб шукати правильні причини у мікро.
Всі випадковості закономірні. Просто саме сьогодні я мала спробувати зупинити чайник, який лив у чашку багато кави, втім, над цим ще працювати.
Коментарі
Дописати коментар