I, Frances


Чи бувало бачити фільм, що настільки про тебе, що аж кріпотно? Це була випадковість, незапланований вибір, без порад чи навіть трейлеру. Піца, ліжечко, кіно.

Мене почало виносити вже на 9:17. Бо вже було видно, що це про моє життя. Спочатку думалось, що то про мене та Потату, але потім виявилось, вона була лише частиною. Деякі моменти відтворилися майже дослівно. Інші персонажі з життя знайшли свої "обличчя", актори навіть зовні схожі достатньо, щоб впізнати! Рухи, фрази, мій образ в головах людей. Навіть балет! Хоча вона танцює його трохи краще. Трохи.

Наче холодний дощ. Побачити це все зі сторони. Щось показало наше минуле, щось певно ще буде. І я сподіваюсь, що ми впораємося з цим краще, ніж вони. Бо вже і так багато чого було у минулому і нам не довелося для того чекати до 27ми років. Але вони показали навіть співвідношення нашого віку! Точність деталей просто лякає. Точність персонажів та їх слів.

Це кіно про мене... І я ще нема певності чи можу тому радіти.


Поїздка в Париж (обидві), розрив, втрата, вино, ліс, втеча, балет, шкарпетки, підкат, телефон, вік, рушник, квартири, "італієць", undateable, свій простір, коридор, робота. Кожне з цих зачепало струну і рвало її. Я сподіваюсь, що зберу таки це все до купи. Вона зібрала. Френсіс.


В кінці кінців це таки виявилось про нас.



Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ловити

Що є

2017: зробити тату