Люди-дзеркала

Часто чую останнім часом "Я не упереджений(а), я реагую на людей так, як вони реагують на мене, просто відповідаю на їх ставлення до мене". Ох яка ж це брехня! Дика, огидна брехня, що попахує недалекозорістю та самовпевненістю. При чому це брехня самому собі. Тобі здається, що ти лиш реагуєш на інших, але маючи враження всередині ти перший реагуєш, не дочікуючись "віддзеркалення". А потім думаєш, що просто відобразив чиєсь ставлення до себе.

Ми одразу складаємо враження про людину, орієнтуючись на те, що вона каже, як виглядає, як пахне, нарешті! Ще до того як вона зконтактує з нами. Чи люди-"дзеркала" колись задумувались над тим, що вони не єдині хто живе за таким "принципом"? Чи ставили вони собі питання про те, що буде, якщо зустрінуться два "дзеркала"? Яке тоді враження і відносини будуть? Хто перший матиме виразити своє ставлення?

Якісь люди подобаються нам, якісь ні. І це іноді абсолютно ніяк не відображає їх ставлення до нас. Буває, що нам подобаються люди, яким ми не дуже приємні, або просто не цікаві. Але ми зважаємо на певні риси в них, що нам подобаються і нас тягне, або ми просто відчуваємо більше приязні до людини, аніж вона до нас, хоч і теж дружня. Іноді ми зневажаємо, або нам не дуже цікаві люди, яким ми симпатичні. Де ж тут відображення?

Ми знаємо про те, що ми хочемо спілкуватись чи бачити людину без залежності від її ставлення до нас. Потім вже взаємні реакції можуть якось будувати спілкування, відносини. Але це не є відображенням чиїхось реакцій, це є взаємодія, компроміси, боротьба тощо.

Я ні за що не повірю людині, яка казатиме, що здатна чисто і об'єктивно лиш відображувати реакцію інших людей на неї. Не повірю!