Неоподаткований персонаж

Певно сьогодні весь день шукатиму якісь відео-цікавинки ;) "Группа Axis of Awesome весьма эффектно демонстрирует, какое количество современных хитов написано на одном и том же квадрате аккордов. Оно на самом деле общеизвестно (по крайней мере, среди музыкантов), но когда так наглядно - слушается замечательно."

Коли в Росії пройдуть президентські вибори, глядачі каналів CNN та Euronews побачать, як по Ермітажу й навколо Казанського собору гуляють ведмеді. Це буде реклама Пітеру, як туристичного центру ;)

Какой фактор оказался решающим в выборе Нагасаки для ядерного удара американских войск Если город Хиросима был изначально выбран американцами главной целью первого атомного удара по Японии, то городу Нагасаки, можно сказать, не повезло. Целью второго сброса бомбы был городок Кокура, однако из-за сильной облачности американский пилот принял решение действовать по запасному варианту и атаковать Нагасаки. Почему на Параде Победы 24 июня 1945 года одну собаку несли на руках на сталинской шинели? Во время Второй мировой войны разминировать объекты сапёрам активно помогали дрессированные собаки. Одна из них по кличке Джульбарс обнаружила при разминировании участков в европейских странах в последний год войны 7468 мин и более 150 снарядов. Незадолго до Парада Победы в Москве 24 июня Джульбарс получил ранение и не мог пройти в составе школы военных собак. Тогда Сталин приказал нести пса по Красной площади на своей шинели. Почему в здании Пентагона изначально туалетов было в два р...

У европейца в Украине достаточно поводов как для раздражения, так и для восхищения, пишет австриец Питер Вагнер в своей колонке в еженедельнике Корреспондент. "Украина - это где, в России? Столица - Киев? Я, кроме Динамо (Киев), ничего не знаю. Ой, да, еще украинки!" Объявив друзьям о том, что собираюсь с год пожить в Киеве, в ответ ничего, кроме подобных высказываний, я от них не услышал. Кореспондент. "Отличия. Хорошие и плохие".

Так не хочеться жити у сьогоденні. Не хочу цікавитися політикою, глобальним потеплінням, життям зірок чи футболом. Хочеться випасти з часу, перевести годинник у часовий пояс Бразилії, як колись утнув один мій знайомий, та прокидатись о 6 вечора й засинати бо зна коли. Аж трусить від теперішнього часу, як на межі невизначеності. А щодо політики - то її дійсно забагато! Вона всюди. Й людей вже від неї нудить. Може на те й розраховано - людям настільки остогидне політичне життя, що вони не звертатимуть на нього уваги й тоді можна буде утнути все, що завгодно й це зійде з рук. По суті вже так. Після того, як Київ обрав Черновецького, вже не варто було дивуватись, що Україна обрала Януковича. А багато хто не з'явився на дільниці взагалі. Бо вже все одно було. Країна, як судно у шторм. Але замість того, щоб закріпити кермо, позакривати всі вікна та трюми - кермо мотиляє, все відкрито й заливається водою, а команда й капітан п'яні, чи як мінімум не сповна розуму. У країні страшно жит...

Вивести себе з рівноваги та довести організм до істеричного стану легко. Варто лише нажертися якоїсь дряні й запити банановим молоком. Чим більше, тим певніше. Якщо набридне почуватися лайном, досить лише поспати, але небагато - менше, ніж зазвичай. У цей час краще не контактувати з енергетичними вампірами, бо потрощите все навколо. А взагалі - краще бути орієнтованим на пізнання світу, а не самого себе. У нас самих нема нічого цікавого. А якщо й є трошки, то ми побачимо це, коли почнемо дивитися у світ, а не на свої "нутрощі".