Якщо відпустити думки

Чогось так стукнуло в голові... Наче граю у рок-гурті, подорожую світом у трейлері. Вчу мови, граю на гітарі, цікавлюсь музикою різних народів.

Трейлер у нас досить великий - там є щось подібне до кухні, де можна зробити собі якийсь салат, бутерброди, розігріти води до чаю чи кави. Є закріплені та закриті полички для книг, якихось паперів. Щось подібне до столу, який зазвичай прикріплений до стінки, але опускається. У багажнику повно обладнання, але лише найнеобхідніше. Під ліжками шухляди з наших одягом, особистими речами. Вікна великі, але з занавісками. Є маленький холодильничок, шафка-аптечка, інструменти на випадок як щось зламається. Десь валяються кілька рацій, здається наш басист поклав одну з них в хлібницю чи деінде. Стеля трейлеру розмальована мною - там гори, річки, там якісь веселі фігури, птахи. Дверцята шафок для книжок обклеєні лістівками з місць, де ми бували. Маємо три ліхтарі, одну стаціонарну лампу (невідомо, правда, навіщо вона, бо ж систему освітлення встановлено). Наш клавішник постелив собі невеликий килимок біля ліжка. Один раз наш соліст ледь не навернувся на ньому, бо той ковзає по покриттю підлоги.

Готуємо зазвичай ми з саксофоністкою, іноді барабанщик щось зварганить - він у м'ясі спец! Але то вже скоріш мова про шашлики.

Граємо на фестах, відкритих майданчиках. Рідко коли у клубах чи закритих приміщеннях, хоч наш соліст дуже любить великі концертні зали.

Ми творимо, граємо, сміємось, сваримось, але ми всі є єдністю, яка для кожного окремо ледь чи не найважливіше в житті. Нам круто і ми молоді. Ми не думаємо, що буде з нами років через 10. Зараз ми заведемо мотор і поїдемо кудись, де ще не були. Можливо нас запросили на концерт, або ми відвідаємо наших друзів чи просто барабанщик ткнув пальцем в мапу і нам здалось це хорошою ідею. Тільки домалюю око цьому птаху і будемо їхати...