В тому ніколи не буде крапки

 
Здається, що часу ніколи не буде багато. А між тим часом, що "жити", та тим, що "треба робити", ще й хочеться встигнути щось важливе. Біганина по колу без питань не віщує нічого хорошого, від того і щемить трохи. Важливо пам'ятати, завжди тримати в думці - навіщо то все робиш. Бо як приходиш домів без сил, питаєш себе - "і як то наблизило до мети? а що за мета там була?". І вже сумніваєшся чи зможеш жити тою метою. Чи вистачить її. А у голові почас метушать сотні майбуттів - яскравих, добрих, можливих. Але жодне не каже чи зможеш жити тим. Всередині кожна третина своє тягне. І що його обирати, якщо любиш кожне?

Наче малий проміжок, що має у собі безмежність, а поза ним - одиниці. Таке уявляється, що досі репетиція життя, а не воно саме. Поки не маєш відповідальності повної за себе, то так воно і буде. Зі страховкою не страшно стрибати, але й не політаєш.

Сьогодні яскрава казка, завтра - туман. Але у тому тумані веселка, яка віщує нову казку. Простити минуле. Абстрактний час, чого ж тебе так...

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Ловити

Що є

2017: зробити тату