Де живуть чудовиська

Знаю, що вже маю допис з майже такою назвою, але саме так зараз відчувається.

Минулий рік був важким. Всі струни були натягнуті і якісь таки, нажаль, лопнули й порвали те, що навколо. Якось так сталося, що майже не було написано про хороше, а його не вистачає. Тому таки лишу це тут, щоб знати, що завжди є світло:

• раптова поїздка в Одесу до Потати – просто покликали, просто з'явилися квитки;
• чудові бургери у Фрайдіз після запаморочливого екзамену;
• морозний Таллінн з Квіткою і щось нове щодня;
• Північне сяйво;
• підйом на Говерлу – цього разу в рази легше, але сил додало так само як вперше;
• найтепліший День Народження)
• нарешті засмага;
• переїзд в іншу країну, тепер живу біля моря, хоч і не того, що хотілось;
• перша робота і все, що з нею пов'язано – люди, подорожі, події;
• самонабута самостійність, смак якої з'явився ще у місті ведмедів, але закріпився північчю;
• поїздка додому в жовтні та всі теплі спогади, що вона дала;
• Грузія посеред Естонії, я вдячна за нього;
• мої нові сокурсники – ці люди моя розрада, з ними легко, хоч і не глибоко;
• мишеня та імбирне печиво.

Не відчуваю себе, але маю ціль. По ходу сподіваюсь зібрати себе по шматкам. А ще дуже круто дізнатись, що друг, від якого давно не було чути, таки живий.

Всіх, хто зник з мого життя, відпускаю. Це не той якір, якого потребую, хоч і відривати боляче. Все буде добре. Бо навколо народжуються діти і готують гарячий шоколад :)