Неоподаткований персонаж

Dearest creature in creation, Study English pronunciation. I will teach you in my verse Sounds like corpse, corps, horse, and worse. I will keep you, Suzy, busy, Make your head with heat grow dizzy. Tear in eye, your dress will tear. So shall I! Oh hear my prayer. Just compare heart, beard, and heard, Dies and diet, lord and word, Sword and sward, retain and Britain. (Mind the latter, how it’s written.) Now I surely will not plague you With such words as plaque and ague. But be careful how you speak: Say break and steak, but bleak and streak; Cloven, oven, how and low, Script, receipt, show, poem, and toe. Hear me say, devoid of trickery, Daughter, laughter, and Terpsichore, Typhoid, measles, topsails, aisles, Exiles, similes, and reviles; Scholar, vicar, and cigar, Solar, mica, war and far; One, anemone, Balmoral, Kitchen, lichen, laundry, laurel; Gertrude, German, wind and mind, Scene, Melpomene, mankind. Billet does not rhyme with ballet, Bouquet, wallet, mallet, chalet. Blood and f...

Наче стою я та певна, можливо близька мені, але неозначена особа. Стоїмо ми на даху будівлі, порослої мохом чи чимось схожим. Висота будівлі не піддається визначенню. Навколо нас ще є люди, знайомі мені люди. Раптом ми вирішили пограти у якусь гру (ми - це я, мій тренер з бугі-вугі та двоє ведучих "Muthbusters"), стали квадратом, але грати так і не почали, тому суть гри мені досі не відома. Але, здається, там було щось з м'ячиком та великим шматом тканини. Та сама певна людина, що була зі мною на початку, повела мене до краю даху й сказала, що пора вже стрибати. Спочатку у мені був сильний опір ("Ну, блін, куди з даху?!"), але все ж таки моє тіло полетіло вниз. А я трохи згодом. Ми з тілом приземлилися на морському берегу, десь у місті, коли ще темно, але є кілька ліхтарів. Впавши, ми знов поєдналися в одне ціле. Море було дивне. Мені сказали, що зараз якраз прибій - море почало трохи відходити, щоб зібрати хорошу хвилю, але так, що вгорі завис великий пласт во...

Це певно найбільш ідіотський просип у моєму житті. Ніхто не прокинувся, бо мені снилося, що це вже сталось, що я вже збираюсь, снідаю, вдягаюсь, виходжу з дому і їду на пари. Якби мати не розбудила, то так увесь день й пройшов уві сні. Але все одно розбудила запізно. Вийшло певне передзеркалення вчорашнього дня - коли мене з якогось переляку підірвало рано вранці з чіткою думкою, що о 9:00 я маю вийти з дому. Й лише вже в Могилі, коли перетнулись з моєю сокурсницею, яка мала пару раніше, до мене дійшло, що мене тут ще дві години не має бути.

Сьогодні з Сонцем пішли у гості до нашої класної керівнички, яка вела нас 5-11 класи. Дуже мудра і весела жінка, яка у свої майже 80 виглядає на 55 максимум. Серед усіх розмов запам'яталась про щастя. "Не кричіть про своє щастя, не говоріть про нього. Навколо багато заздрісних людей, яким не так пощастило. Навіть якщо ви не зважаєте на те, їх чорні стріли все одно впливають на людину. Тому не говоріть голосно, що ви щасливі. І не викладайте цього в Інтернет, дуже прошу - не треба кидати своє щастя в Інтернет". (не дослівно)

Вчора зрозумілось, що зі свого оточення точно можу покластися лише на двох людей, які витягнуть мене з будь-чого, що б не сталося, і зроблять все, щоб зі мною все було ок. І на диво, це не фіга не той склад двох людей, про який думалось. Хоча один чувак все ж таки співпав, про іншого - лише зараз є точна впевненість, хоча цінувалось і раніше. Але все ж таки можливо просто є люди для підтримки словами, а є - діями. І ті, і ті потрібні. Добре, що маю всіх.