Неоподаткований персонаж

У кожного така є. Вона формується тими незгодами, що додають нам сил. Коли з нами трапляється щось погане, але ми справляємось з цим, знаходимо сили відбудувати себе наново - чи самі, чи хтось допомагає нам в тому - ми будуємо собі планку, що є нашим фундаментом, опорою. Ми тепер знаємо, що гірше нам не буде, бо певні, що зможемо уникнути тих самих помилок. У нас тепер є досвід, є спогади, є біль. Біль, який ми самі собі ніколи більше не заподіємо і не дозволимо заподіяти комусь. І я зараз не маю на увазі закритись від світу. Для мене це не означає пережити, впоратись. Впоратись - це мінімізувати втрати, якомога повніше повернутись до того стану, у якому був до поганого. Ця планка - досвід, що нас тримає. Щось, що дає нам певність, що так погано, як було, вже не стане ніколи. Ми можемо спиратись на неї, це наша підтримка. І щоб впасти нижче цієї планки тепер треба дещо набагато серйозніше, аніж те, що цю планку будувало. Але ця планка не просто сила, це спогад. Через який іно...

Сьогодні відіграли ІІІ Міжуніверситетський Кубок Дружби у Могилянці :) Цього разу збірна нашого унверу трохи видозмінилась, але здебільшого всі ті самі смішарики. У нас не було місяця, лише тиждень (а сумарно взагалі кілька днів) на сценарій та репетиції. Сценарій був готовий сьогодні ж вранці :) Хоч за часовими рамками усього було дуже мало, але тепер це вже тепліше, якісніше. Шкода, правда, що наші хлопці цього року випускаються з магістерки, але ми й минулого року думали, що це вже ніколи не повториться :) Ми з ПростимиЛюдьми будемо за ними дуже скучити, точно відчуваю. Це було дещо дуже хороше у нашому оточенні, свіже й смішне :) Як плід наших фантазій та метушливої уяви виглядав, можна побачити: Вдячна за ці переживання, емоції та людей, що оточували. Саме вони, кожен з них, були потрібні :)

турнір, який змусив думати; черга до шафи; "лосіночкі"; вівчарки-наркомани; довбаний сніг; мультикультуралізм; ір\раціональний вибір; тренд; історична перспектива; купувати поінт; "speed"; "uno"; ранкові не-шахи; не-wifi; молочні продукти; їжачки; так казав заратустра; мама буде в шоці; 18 причин вимкнути телевізор; гіпертурбота; мазохізм як щастя; бальзам; #жизньболь; білоруський віскі; накачаний трамвай; спільність; о пів на шосту ранку; український рум; держава циган; цілодобова піцерія; через дорогу до щастя; снігом в обличчя, попою в сугроб; життя в бібліотеці; день народження потати; гучні думки шепотом; аплодисменти на площі леніна; проспект уго чавеса,3; радість і квіти у жалобний день; не народись тусовщиком; дистанційний оргкомітет; чисті потяги; оладки зі свининою; "три девицы у вай-фая"; здоровий пофігізм; не-магазин; не-степашка; країна бідних мільйонерів; не-жорсткість; кефір; білоруська швейцарія.   Ця поїздка була неймовірно ...

Під час прибирання у кімнаті було знайдено цікавий список - у ньому нотувалось усе те, що було зроблене вперше цього літа. Певно, варто запам'ятати його тут. ...стою на самому краєчку скелі над водограєм ...самостійно розпалюю вогнище ...вилажу на здоровенний велосипед ...дивлюсь фінал Євро2012 у полі ...дивлюсь футбол у найбільш інтернаціональній компанії (UA, DE, IT, RU, USA) ...їм кролика ...забуваю, що у мене День народження ...смішу міліціонерів ...отримую у подарунок диню з 20 свічками ...перепливаю здоровенне озеро.

Іноді бувають дуже правильні дні. Сьогодні не такий, але все одно моментами було добре. Не хочу писати ні про що, але відчуваю, що струни мого ентузіазму розтягнулися не гірше моїх нових струн на гітарі, які вже і чіпати не хочеться. Хай приходять до тями, а я трохи пізніше розберуся. А ось це відео натякає, що мені не вистачає вражень :) Так буває, зокрема, коли багато чого крутиться-відбувається, але вже по накатаній, майже все те саме. Єдине сподівання - поїздка до Білорусі за два тижні. Там точно має бути щось.  А взагалі, враження варто шукати в собі, в людях навколо - це матеріал, що завжди під рукою. Аби лиш вистрибнути з білячого колеса.

Хочу поїхати десь у Європу зовсім без грошей. Лише квиток туди і назад. Проживання - couch surfing або як доведеться, пересування - автостопом, харчування - бартер, послуга за послугу. З собою спальний мішок, гітара, мінімум речей. Все, що знадобиться, добуватиму вже у процесі подорожі. Нові люди, нові території, нові враження, досвід, вміння, спогади, страхи, ситуації, горизонти. Відчуваю, що це дасть серйозний поштовх. Дасть більше розуміння, спокою. Наче наодинці з собою, зі своїми думками, але й серед людей, з людьми, до людей. Хочеться кудись просто зникнути на тривалий період. Але не просто поїхати. Мені необхідна дія! Вже досить звичайних тріпів, де все безпечно і зручно. Я хочу кожну секунду відчувати живу боротьбу, а не надуману. Відчути справжній страх та радість. Щось на межі. Можливо це допоможе побачити, що є справжнього навколо мене зараз. І це не сумно, це - натхнення.

Іноді збувається те, чого жадали, але кольори не такі, як ми очікували.