Неоподаткований персонаж

Напевно ще жоден предмет в універі мені не був таким важливим. Здати JF означало довести не лише оточуючим, що хвилювало мене набагато менше, а скоріш собі, що можу потянути цю сферу і це може у перспективі бути моїм. У всякому разі, якщо колись зміню профіль, то це буде не тому, що не вдалось. Це був тяжкий, але благо цікавий курс – щотижня домашні, навіть до паніки деякі доводили :Р Але поряд був Integer, який завжди знаходив час пояснити та навчити – маю величезну вдячність моєму другу, що був поряд і розумів важливість. Ще купа пост-матеріалів лишилось розібрати, зрозуміти, прочитати, полагодити тощо, але хоча б маю тепер напрямок. Побачимо, що з тобо вийде. Але хоча б матиму круту професію на випадок чого :) Добре тримати це як фокус, коли не знаєш що робити – трохи очищує голову від шуму.

Вийшло лише з мамою, але таки подарувала їй на День Народження квитки до Талліну. Було дуже круто знову відчути себе тут туристом та показати мамі чим я зараз дихаю. Не обійшлось без драми, але це було свіжо. З'явилось відчуття, що нам з мамою краще бути друзями, ніж дитиною-матір'ю. Вже зовсім інші шляхи, мало де перетинаються, тому вже мало де можу питати поради чи сподіватись на її досвід. Захотілось захистити її.  Піднялися на телевежу Талліну, навіть вийшли на зовнішній майданчик – було так вітряно, що аж відчували як нас зносить :) Внизу мамі сподобалось більше)) Випадково потрапили на концерт Руслани на Площі Свободи, було доволі тепло. Зрозуміла, що дуже скучу за своїми рок-концертами тут.  Ще було дуже класно на вершині Церкви св. Олафа – було так тепло, що ми там майже півгодини пробули! Прям хотілось дістати бутербоди, каву та лишитись там. 

Останні кілька років було мало хороших новин, що надихали б достатньо, щоб ними ділитись. Хочу вже по троху діставати себе з цьої ями та рухатись далі. Спробую документувати свої плани на рік та як воно йде (кожен пункт потім буде посиланням). Було таке з 101 бажання за 1001 день , але на жаль забулось. Хоча деякі речі потім таки втілились, але вже без прив'язки. 2017: закінчити курс Java Fundamentals  – DONE ; дописати диплом вчасно; привезти батьків до Талліну  – DONE ; відкладати певну суму щомісяця – DONE ; записати гітарний/барабанний кавер; подорож до Амстердаму чи Парижу; побачитись з Потатою  – DONE ; здати офіційний мовний екзамен з естонської на С1; продовжити займатись німецькою та французькою; більше прислухатись до себе – DONE ; урізноманітнити своє культурне життя – DONE ; зробити тату  – DONE . Результат: 7 / 12

У кожного він є, почну потроху підсумовувати свій. Кожен рік ставитиму 1-2 пункти з цього списку у свої річні цілі – буду рухатись. НАВИЧКИ Навчитись літати на гелікоптері. Вивчити по мові чи кілька з кожної частини світу. (done)  Навчитися гарно палити. Навчитись грати на віолончелі. Навчитись їздити на мотоциклі. Володіти кількома видами зброї. Навчитися танцю з вогнем. Грати на гітарі та барабанах. Стати неймовірно хорошим оповідачем. Таки мати набір навичок з інформаційної безпеки. Тримати в тонусі математику та історію. Мати в собі поняття етикету та дрес-коду. Бойові мистецтва (Krav Maga). Балет / свінг / фламенко. Фотографія (кореспонденція) МІСЦЯ Пройти хоча б один зі шляхів Сантьяго. Об'їздити весь світ – у форматі "псіханула" чи ще якось дикарем. Пожити в Парижі та Амстердамі. Відвідати тематичний парк світу "Гаррі Поттера". Поїхати на "Sziget" фестиваль. Перегони биків в Кералі. Фестиваль самби в Ріо :) Новор...

Іноді голос це все, що важливо. Десь колись чулось, що перше, що забуваєш від людини це її голос. Чомусь це не справджується для мене – голос це те, що буде тремтіти вже коли обличчя розтане, коли дотик загубиться – але ще чутиму. Сміх, голос, шепіт. Це і буде дотиком, обличчям, спогадом. Ці записи перетворились на суцільні спогади, чомусь не тримаю тут теперішнього. Моє тепершнє світле, але воно чіпляється за втрату того світлішого минулого і не можу втямити що тримає інше. Моє теперешнє закрите. Багато що наче як друкую, але стираю перед відправленням. Більше думаю, що кажу, перед тим, як сказати. Кажуть, тепер я тихше. Коли мовчиш, то починаєш чути. Але хочеться мовчати ще більше – щоб нарешті чути все! Чути всіх. Не забивати своїм радіо. Я дійсно хочу почути. Але не певна, що це дасть мені тепло. Але хоча б не стане холодніше. Зима не принесла сплячки з собою, а були такі сподівання на барліг. Але нарешті прийшло відчуття плинності. Я вже скучу за своїм теперешнім. Х...

Влітку жити на морі, подорожувати в гори. У холодні часи жити в Амстердамі, подорожувати до Парижу. Читати нові книжки, з теплом згадувати старі. Нарешті видати дитячу книжку, зробити татуювання на спині. Грати на гітарі, відпрацьовувати барабани. Ходити в музеї, на концерти, виставки, їздити на фестивалі. Мати свою невелику кав'ярню, де б траплялись чудові теплі історії. Не переживати за ціль життя, мати свою улюблену справу. Пам'ятати свої щасливи моменти, не давати сумнівам зруйнувати віру в себе. Мати поряд коханих людей, не шкодувати за тих, хто пішов. Прагнути і пишатись. Пам'ятати за своє їство, нарешті полюбити червоне вино. Малювати, писати, колажувати. Нарешті перестати паритись за своє майбутнє і просто прийняти його.

Якби тільки хтось згодився поговорити зі мною про війну – в Сирії, в Україні, в Замбії, в Колумбії, в світі – без зверхності, без перебивання, з щирим бажанням поділитись своїми думками та почути мої – було б так легко закохатись. Ловлю себе на думці, що майже вдаю з себе якусь дурь, бо нема з ким поговорити про те, що дійсно мені цікаво – про біженців, про Ісламську державу, про наркокортелі та всю ту жорстокість у світі. Мені хочеться про це говорити, дізнаватись нове. Не сперечатись! Говорити. Обмінюватись думками, розуміти поняття рівності, важливості кожної події та людини, розуміти страх. Мені хочеться читати нові статті, кидати комусь посилання, отримувати у відповідь такого ж плану інформацію, щоразу дізнаватись що відбувається та мати з ким це обговорити. Коли сам собі контейнер, то втрачаєш. Не хочу монологу, не хочу просто розповідати про це все комусь, хто знає лиш якийсь загал з цього. Хочу говорити з тим, хто знає більше за мене. Або хоча б стільки ж, але про...