Що я роблю?
Іноді згадуєш таке, що не просто приводить до тями, а виявляє, що дещо таки було закопано, сховано. Навіть й не помітилось якось, що існування перейшло в режим екстреного. Так і захотілось зупинитись, закрити очі й закричати "Що я роблю?!". Й як на межі сну та реальності - не знаєш де що - чи все, що робиш - правильно, а зараз просто момент слабкості; чи все, що вже майже зроблено - спроба втекти від чогось, а зараз момент, коли прокинувсь на мить? Що я роблю? Що було вигадано? Що зроблено помилково? Куди я йду?
Й заспокоїтись маю лиш самостійно - бо якщо допустити сторонній вплив, рішення перестануть бути моїми. Але чи є вони зараз такими? Наскільки далеко я можу забігти у своєму безумстві? Чи є усе це безумством чи просто боротьба за свої бажання?
Кудись буквально за одну мить зникло все, що вважалося правильним останні півроку. Чи це світло зараз, чи навпаки хмара? Невже такі миті мисленевих істерик й є тим єдиним, що залишилось у мені здоровим?
Що я роблю?.. Чому самотужки? Хіба це може бути правильним? Й хто уповноважений відповідати на ці питання? Хто, окрім мене? Та чи можу вірити собі? Звідки це все повернулось? Я маю задушити це чи дослідити?
Стільки всього не просто залишилось у минулому, а просто забулось - досвід, думки, мрії. Куди те все? За це грьобане питання "Хто я?" варто ненавидіти. Дійсно варто. От тільки толку? Де?..
Й заспокоїтись маю лиш самостійно - бо якщо допустити сторонній вплив, рішення перестануть бути моїми. Але чи є вони зараз такими? Наскільки далеко я можу забігти у своєму безумстві? Чи є усе це безумством чи просто боротьба за свої бажання?
Кудись буквально за одну мить зникло все, що вважалося правильним останні півроку. Чи це світло зараз, чи навпаки хмара? Невже такі миті мисленевих істерик й є тим єдиним, що залишилось у мені здоровим?
Що я роблю?.. Чому самотужки? Хіба це може бути правильним? Й хто уповноважений відповідати на ці питання? Хто, окрім мене? Та чи можу вірити собі? Звідки це все повернулось? Я маю задушити це чи дослідити?
Стільки всього не просто залишилось у минулому, а просто забулось - досвід, думки, мрії. Куди те все? За це грьобане питання "Хто я?" варто ненавидіти. Дійсно варто. От тільки толку? Де?..
якісь проблеми. Прикольно написано.
ВідповістиВидалитиНе те щоб - просто маю прийняти кілька важливих рішень, але вони по суті вже прийняті й треба якось раціонально діяти, щоб було якомога менше втрат, бо йду напролом - чомусь так виходить й це викликає у мене питання до себе - ті самі, що озвучені у пості
ВідповістиВидалити