Неоподаткований персонаж

Світ живе за закономірностями обміну. За щось просять ще щось. Does love for free exist? Не-а. Я навіть не буду казати, що люди егоїстичні істоти, тому люблять лише собі у користь. Бо це не так, ця думка є лише формальним виправданням для циніків. Насправді любов до людей для мене свята. Але все одно любові за замовчуванням (далі ЛЗЗ) не існує. Найважливішим у нашому житті є повсякдення - те, що робить щасливими наші будні, звичайні дні. А ЛЗЗ виходить за рамки цих днів. Вона не робить нас щасливими. Така любов стає раптом важливою тільки тоді, як є загроза її втратити - тобто вона вривається у наше повсякдення. До того важливе лише те, що ми відчуваємо на даний момент, й чи роблять ці відчуття нас щасливими. Важливим є лише те, що зараз! Бо ми живемо зараз! Минуле вже було й тепер важливі наслідки, бо ми в них живемо. Майбутнє може й не статися, ми можемо бути у ньому лише подумки й воно є важливим для нас лише тому, що ми вбачаємо ціль свого життя у роблені теперішнього минулим . Ми ...

Він є. Навіть з найдрібніших проблем - серйозно є. Навіть мені вдалося знайти. Після того, як мені стало зрозуміло, що я не на тій спеціальності сиджу (соціологія замість прикладної математики), руки опустилися. Раніше було складно осягнути, чого мені з біса так важко змусити себе вчитись? В силу власного себелюбства вважаю, що мій розумовий рівень цілком тягне на ту програму, що мені пропонують, тому справа тут не в тому, що мені трохи розуму не вистачає. Мені легше пересунути шафу через дві кімнати, ніж змусити себе робити те, що мені не подобається. Лінь чи впертість? Моє Сонечко, коли розповідала, за що вона мене поважає, назвала такий пункт: "за всепоглощающую отдачу (это поразительно, но ты отдаешься тому, что тебе дорого с таким рвением, что меня это поражает, по хорошему)." Таки-так. Якось нашому ДК треба були плакати терміново - 12 штук за два дні (+ попередня обробка фото, вибір, пошук фонів, написання текстів-реплік, клепка й т.п., й т.д.) Й вони були зроблені. За ...

Людина дивна річ. Знайдеш жорстоку, згодом побачиш ще жорстокішу. Ні, не оцінюю. На ваш розсуд. Трапилось в ру-неті: "Суть такова. Каждую неделю, вечером, после работы, я сажусь в свою машину и еду не домой, как обычно. Я еду в областной центр, иногда своей, иногда в соседних областей. Сначала я направляюсь туда, где барыжат старыми мобилами. С рук, задешево, я беру телефон. Я даже не проверяю, работает ли он, позже ты поймёшь почему. Я кладу его в бардачок, и из телефонов, лежащих там выбираю трубку, купленную месяц назад в другом городе, где меня давно уже забыли. Потом я паркуюсь возле крупного торгового круглосуточного центра, среди сотен других машин. Надо спешить, пока не схлынула толпа, которая устремляется за жрачкой после работы, никто не запомнит меня в ней. Обычно я беру палку сервелата, пару помидорчиков и болгарских перцев, рыбную нарезку, чипсы и газировки на запивон. Обязательно надо взять наборчик из одноразовых тарелочек, стаканов и вилок. С этим пакетом я возвращ...

Реклама. Весела, цікава реклама :) Правда шкода, що її доводиться шукати.

Я сова, тому цей час приватизований такими як я. Ніч найбільш продуктивна частина доби - більшість людей все ж таки сплять, немає фактичного обмеження за часом, рівень шуму за вікном понижено, та й взагалі число рамок у рази зменшено. Можна працювати, читати, слухати/створювати музику, навчатись, кохатись, качати фільми або куховарити. Навколо спокій, тому енергетика сприятлива для ефективної діяльності. Більшість людей створено вночі, тому ми всі ще не вимерли ;) Ніч мотивує - більшість моїх ідей, що заслуговують на продовження, починають з'являтись десь з 22-23:00 й, якщо не піду спати, майже одразу ж обробляються у макети, нариси, кольори, смаки, уривки, звуки. А ще приємніше після всієї цієї "діяльності" сісти у крісло, покласти ноги на стілець й покряхтіти. Просто розслабитися, позіхнути, порозглядати свої руки, влаштувати мозку релакс. Вдень, що б ти не робив, після того знов треба кудись бігти, чимось займатись, а вночі можна забути про все зайве. Або ж навпаки - в...

"Якщо відповіді є, то Ви їх не знаєте". Грегорі Хаус своєму психоаналітику. Між людьми, я кажу про всіх людей, йде гонка під назвою "хто більше знає, хто більше розуміє". У когось у більшій, у когось - меншій мірі. Є етапи, коли "відкривається істина", тобто коли починаєш розуміти трохи більше, точка огляду стає вище, кругозір ширше. Це приємне відчуття. Моїм останнім "надбанням" у цій сфері стало розуміння, що цей етап не останній, мені ще багато чого відкриється, я ще багато чого не знаю. Одна справа теоретично припускати та погоджуватись, що існує стороння думка, що на вулиці ввечері небезпечно, а політики гади, а зовсім інша практично це усвідомити. От я маю задоволення практично усвідомлювати, що "ще багато чого попереду". Щодо гонки - у такому діалозі кожен співрозмовник вважає, що стоїть вище, а тому бачить та розуміє більше. Вся фігня може бути в тому, що срать як високо й хто стоїть, бо просто дивляться у різні сторони. По суті...