Неоподаткований персонаж

Коли опускаються руки. Коли всередині глибока осінь. Коли всі слова, якими ти підбадьорюєш інших, для тебе не мають значення. Коли шоколад не смачний, а терпкий. Коли не можеш розслабити шию. Коли давно болять пальці. Коли ніч перетворюється у робочий день. Коли нормальний сон лише у вагоні. Коли відчуваєш себе ідіотом не по темі. Коли шаурма з людей. Коли любов з паралону. Коли так багато всього, що не робиш нічого. Коли добрі люди стають цинічними. Коли циніки стають невдячними. Коли просто срань якась, а не день. Тоді приходить Велика Синя Панда і обіймає. Тоді стає тепло і м'яко. Тоді стає смачно і живо. Тоді хочеш танцювати. Тоді згадуєш правильні слова і відчуття. Тоді нарешті можеш попросити допомоги. Тоді згадуєш літо. Тоді просто вдячний Панді :)

Амок - психічний стан, пов'язаний з агресивними діями, безпідставними нападами на людей... ...слово "амок" використовується як синонім стану неконтрольованого сказу. Зашугане ходіння, спіткання через декорації, холод. Незрозуміла хронологія

три години на вокзалі; довгі шарфи; болотний хостел; московські циклони; не-тім-мейт; капа; чотириразовий суддя; non-state motion; кулінічі; хачапурі з сулугуні; не-голод; подвійний socials; танцюючий Мишко; сальса і корова; вологі подушки; сухі рушники; невинність мусульман; топ-руми; безсмертя проти кінечності; випадкові макдаки; не-достача людей; вчасна книжка; не-холод; відчуження.

Часто чую останнім часом "Я не упереджений(а), я реагую на людей так, як вони реагують на мене, просто відповідаю на їх ставлення до мене". Ох яка ж це брехня! Дика, огидна брехня, що попахує недалекозорістю та самовпевненістю. При чому це брехня самому собі. Тобі здається, що ти лиш реагуєш на інших, але маючи враження всередині ти перший реагуєш, не дочікуючись "віддзеркалення". А потім думаєш, що просто відобразив чиєсь ставлення до себе. Ми одразу складаємо враження про людину, орієнтуючись на те, що вона каже, як виглядає, як пахне, нарешті! Ще до того як вона зконтактує з нами. Чи люди-"дзеркала" колись задумувались над тим, що вони не єдині хто живе за таким "принципом"? Чи ставили вони собі питання про те, що буде, якщо зустрінуться два "дзеркала"? Яке тоді враження і відносини будуть? Хто перший матиме виразити своє ставлення? Якісь люди подобаються нам, якісь ні. І це іноді абсолютно ніяк не відображає їх ставленн...

Придумали таки щось дуже-дуже кльове! Дякую авторам за цей проект: Кімната думок Тихе місце Dream Room

Вночі здається, що час безмежний. Що ранок ніколи не настане, що це безкінечна мить сьогоднішнього дня. Вночі все прямує до безкінечності - і від того спокійно. Здається, наче можеш встигнути все, навіть більше. Ніч чарівна. Темрява надає контрастності, відчуття та кольори яскравіші. Навкруги нічого зайвого, нічого надмірного. Лише цокіт годинника нагадує, що час ще не загубив ліку. Але все інше наче завмерло, наче стоп-кадр; і рухаються лише окремі елементи, в той час як все інше спить. Навколо дуже тихо, але ця тиша не дзвінка, вона більш жива, більш м'яка, мирна. Але кожен звук у ній наче постріл. Коли дні такі напружені, добре мати такі спокійні ночі. Єдине, що трохи смутить - помічати як вологість коробить мої колажі на стінах моєї кімнати. Треба щось придумати з тим, вони є відображенням мене. Ніч оживляє. Всі хороші люди та думки мали свій зачаток саме уночі. Ніч не бентежить, тому маєш змогу сконцентруватися на важливому. Я дуже люблю ніч. І щодня ранок ревниво згадує мені ...

" Королівство Повного Місяця " - фільм, який видирає з реальності, повертає віру у неймовірне, лоскоче нерви і думки. Прекрасний, дивний і добрий відтінок вражень. Наче саме так і треба жити, саме так любити і бути сміливим. Є шокуючі моменти, але вони лише для контрасту, шоб показати що є справжнім. Ця картина змушує літати. Спробую зберегти ці крила якнайдовше.