Сховайте в мішок і закопайте. Посипте попелом мого волосся та кісток. Тікайте з того місця якнайдалі. Бо біль кричатиме з тої землі й отруюватиме ґрунтові води, що течуть поруч. А через сотню років з того місця виросте дерево, гілки якого закриють сонце. А з коріння того дерева вилізе ведмідь, чий рев буде чутно у кожній душі. І піднімуться старі кістки. Й прийдуть нові воїни. І буде новий біль. Але чи ж не він показує, що ми все ще живі?
Toraja
The Toraja are an ethnic group indigenous to a mountainous region of South Sulawesi, Indonesia (picture by Alex ) Дуже зачепило фото цієї далекої від мене жінки, яка готується до церемоніального танцю (я так собі гадаю). Про що вона думає? Ким вона була народжена? Що планує зі своїм життям? Наскільки її життя взагалі відрізняється від мого? Я живу в тій частині світу, де стандартний рух речей виглядає приблизно як школа-універ-робота-подорожі-сім'я, але ж так не всюди. Наче на одній планеті, але деколи виглядає як інший світ. Який її звичайний день? Що вона їсть? Про що мріє? Чи для неї вже все сплановано? Чи має вона амбіції? Що для неї важливо? Вона щаслива? Чи їй теж треба писати диплом? Х) (бо то ж весь мій світ зараз) Як вона сприймає себе? Що вона вміє? Як нагадайка за інший погляд. Такий собі маячок про те, що світ більший, ніж наші проблеми.
Коментарі
Дописати коментар