Цими вихідними у місті Харкові пройшов довгоочікуваний дебатний турнір "Перша столиця". Дійсно довгоочікуваний, особливо для мене, а також тому що минулий рік вони продинамили - турніру не було. Заманіловкою для мене, власне, був шанс пограти з тими командами, що туди їхали. Щоправда на першій грі ми з тіммейтом не дуже себе показали, й це поламало нам майже усі плани - хіба що з Їжачками пограли (але й тут є свої паскудства). Насправді вважаю поїздкою досить невдалою, але все ж певні плюси та нейтральні сторони були. Побачимо чого було більше:
Фейли та певні приємні моменти:
- найбільш панікьорні у моєму житті дві години, коли моя тіммейт за 4 години до потягу повідомила, що (з невідомих мені все ще причин) вона не їде.
- через всю цю метушню було забуто вдома дебатний талісман (мій морський диявол Ката) й залити музику (Charlotte Gainsbourg);
- жахливе розташування гуртожитку, в якому нас поселили – ввечері з тіммейтом півтори години шукали цю споруду, яку ніхто не знав, де вона є, заблукали бо зна де, психонули – взяли таксі й поїхали на socials, а потім вже один з організаторів нас відвіз – та й то трохи ще поблукали, але вже втрьох;
- фіговий, до речі, socials був;
- резолюції відверто так собі, навіть дуже-дуже так собі – тут є велика різниця з нещодавнім турніром у Дніпропетровську, де від кожної теми очі блищали, а ручка бігала по паперу. Та й наявність відкритих тем було, м’яко кажучи, недоречною;
- відсутність рідного мікрокосму – так, хороші знайомі наче були навколо, але все одно відчуття чужого серед своїх не покидало. Тут є певне порівняння з першої поїздкою у Харків, коли ми існували всі турнірні дні загалом цільною компанією – я, Юльчик, Богдан та Славко, то мені воно дуже рідним і хорошим було – а так я відчуваю себе чужоріднім елементом на східних турнірах, серед тої компанії, таке;
- дуже чітко відчувалось щось типу ворожнечі між Харківським, Дніпропетровським відділеннями та Києвом. Донецьк наче тихо все, а от голки від перших двох про «міфічність» нашого та ще Львівського відділень були ледь чи не лейтмотивом усієї неформальної частини заходу (та й формальної теж, коли суддя при аналізі гри між Харковом, Донецьком, Дніпропетровськом та Києвом дозволив собі певні коментарі з цього приводу);
- якась доволі чужа атмосфера, наче інший район Харкова (та й дійсно інший був, хоча й територіально недалеко від минулого був);
- дуже великий фейл на останній грі першого дня, дуууже великий – потім мій тіммейт по голові отримував;
- лажові півфінал та фінал;
- фейли, коли У1 не надавав жодного аргументу, а лише дуже розкритий та детальний механізм – бісило навіть трохи;
- грязюка – до біса грязюки де тільки можна;
- книжка, яка була забути вдома;
- наша фіговенька гра – не показали себе так, як очікували;
- постійне переживання за Олесю й відсутність зв’язку з нею;
- дистанційні фейли з РК;
- дистанційні непонятки з «постійним» тіммейтом.
| - ситуація була владнана, а мені сказано багато разів, що можу дати лад подіям в екстремальних умовах;
- приємне відкриття, що є ще в світі люди, які заради тебе ладні одразу після виступу у філармонії кинути все, зібратися за півгодини й поїхати на «вокзал – Харків» на два дні;
- Саша & Саша (Казуров та Доминюк) – дуже приємне знайомство з невимовно приємними людьми! Ну й окрім них ще свіженька команда з Івано-Франківська – новачки, які у перший день вранці вчили правила з довідника НБ, а потім вийшли у півфінал, та й взагалі прекрасні люди. Окрім них ще було кілька вартих знайомств з хорошими людьми та закріплення спілкування зі вже більш-менш знайомими суб’єктами;
- цікава гра – а саме четвертий (останній відбірковий) раунд, коли дали відкриту тему й ми, щоб показати хорошу гарячу гру, готувалися та узгоджували інтерпретація усім румом – бо рум попався вже добре знайомих та хороших команд;
- адекватні судді – дійсно хороший підбір;
- на другий день приїхав НБ;
- ночівля, власне – з дванадцятої до першої ночі проводилось тренування мого тіммейта (мною, власне), а потім ще Франківська команда доєдналася. Ще хлопець з тої команди ночував на столі, бо місця не було – жартували й з цього, дуріли. Сподобався вид нашої з тіммейтом неформальної вечері – взяли хавки в МакДаці, а потім у кімнаті нямкали, люблю таке;
- смачне офіційне харчування;
- голуби зранку на вокзалі, коли ми приїхали;
- тепла погода;
- нарешті одна людина отримала заслужене звання топ-пікера – тепер вже офіційно;
- гра на гітарі та співи в очікуванні переклички на другий день турніру + виявилось, що Саша Домінюк дуже гарно грає на губній гармошці;
- неочікувані компліменти (велика їх кількість);
- заєць на ім’я Харків та два симпатичні дерев’яні магнітики з пам’ятними місцями, що стали такими ще під час першої поїздки;
- гра у карти вже у зворотному потязі;
- вже у Києві вранці на вокзалі було з’ясовано, що МакДак робить непогане капучіно;
- прогулянка з тіммейтом перед потягом пам’ятними місцями «першого Харкова».
|
Десь так і з'їздили. З нейтральних моментів - команду назвали "Стакан Кефіру", моїм тіммейтом був мій однокласник, якого я знаю вже близько 13 років, окрім того вже звичний для турнірів мікс із розкладом та чимала кількість курців навколо (серед дебатерів, маю на увазі). А ще виявилось, що за останній рік у мені щось дуже змінилось за словами однокласника, який як раз цей рік мене не бачив, таке. Можливо мовчу більше та відповідаю різкіше.
Коментарі
Дописати коментар