У пошуках шизофренії та законів
Шукаючи інформацію про чоловіка, який мав у собі 11 особистостей (або его-станів), трапилась стаття з Вікі: Множественная личность
То нам вже й діагноз можна поставити...
«Разумеется, о самоубийстве здесь не может быть и речи. Скорее так: он, барон Езус Мария фон Фридель, застрелил баронессу Езус Мария фон Фридель; или же наоборот — она убила его. Этого я не знаю. Хотелось убить — он или она — но не себя самоё, то другое хотелось убить. Так и вышло».
Хотілося б якось залізти у голову справжнього шизофреніка - побачити той "клац", який змушує його представлятися іншим іменем. Продивляючись результати всіх тих дослідів з такими людьми, приходиш до висновку, що мозок людини може вміщувати більше за одну "особистість", бо "побічна персона" задіює інші частини мозкової кори, які не активуються у людини, яка 1 в 1. У нашому організмі дійсно стільки всього "відпочиває", що аж шкода - продукт пропадає. Логічно, що є ті, хто не "змирився".
Але то крайнощі - чи розглядав хтось проміжний варіант? Контрольований "клац"? Чи це ще один винахід безнадійних молодих людей, яким цікавинки не вистачає? Це могло б привернути увагу вчених мужів лише в тому випадку, якби це помітили. Шизофренію першими визначають лікарі. До лікаря йдуть зі скаргами на здоров'я. Але... якщо ти контролюєш... то з біса будеш скаржитися? А ти певен, що контролюєш? Забагато питань виникає, таке важко описувати.
Цікавить юридичний аспект. Всі злочини робить наш мозок, тобто наша особистість. Карають завжди тіло, бо думки не замкнеш. Якщо в тобі кілька особистостей, то все одно покаране буде одне ваше спільне тіло, яке по суті містить у собі й невинні его-стани. Чи злочин це наслідок тіла? Ні, бо якщо у тебе епілептичний приступ й ти, смикнувши рукою, когось вдарив (а якщо з ножем в руці, то й гірше), то тебе не покарають звичайним способом - бо це порив тіла, який не усвідомлювався "особистістю". Виходить тіло завжди невинне. Точніше ще ніхто не знайшов судді для тіла. Думки про шизофренію, як явище, мало змусити нас розділяти особистість і тіло. Й карати окремо. Але ми не природа і не Бог - вони ці поняття з'єднали.
Яке ж покарання може бути для "особистості"? Й чи не вважатиметься це занадто жорстоким? Адже відомі випадки, коли страждань зазнавала свідомість, а тіло залишалось неушкодженим. Свідомість загоюється довше, тому це зараз вважається одним з найгірших злочинів.
Коментар НБ (нещодавно зачинив за собою двері юридичного бакалавріату): "Якщо у злочинця є підозра на шизофренію, то призначається суд-мед експертиза - якщо його визначають, як хворого, то справа закривається, а людину ставлять на примусове лікування. Але шизофренія не лікується. Як на мене, краще вже відсидіти".
На хвилинку мене відволікли думки про те, чи можна вважати, наприклад, розбите серце чи сварку подруг злочином? Одразу з'явилось багато "ні" - особисте життя, зловживання, це не являється вчинками, що загрожує суспільству. В загальному. А якщо хтось комусь зробив боляче, а "постраждалий" потім когось застрелив на ґрунті нервового зриву? Типу як "Хто винен?" Але закон наказує нам тримати себе в руках, бо будемо покарані. Виявляється закон вчить нас бути сильними (...й по мірі сил захищати слабких).
Закон намагається бути максимально раціональним. Намагається судити роботів. Парадокс - роботи правил не порушують, тому судять недосконалість - людей, але люди для законів не створенні через численні ірраціональні риси. Справедливість, до речі, теж ірраціональна, особливо та, що ґрунтується на праведному гніві. То хто створив ці закони взагалі? Закони створили колективний розум та прагнення компромісного співіснування, ну плюс ще може трохи справедливості. Вони є породження суспільного договору.
Ґрунтуючись на матеріалах даної статті [link], думаю, що у майбутньому визначальним буде кількість особистостей, а не тіл. Й закони під те пристосуються. Що цікаво, слов'яни за своєю ментальністю легше сприймуть такі зміни, ніж латинський світ:
Хіба що німці будуть найшвидшими з найповільніших ("Jemand").
То нам вже й діагноз можна поставити...
«Разумеется, о самоубийстве здесь не может быть и речи. Скорее так: он, барон Езус Мария фон Фридель, застрелил баронессу Езус Мария фон Фридель; или же наоборот — она убила его. Этого я не знаю. Хотелось убить — он или она — но не себя самоё, то другое хотелось убить. Так и вышло».
Хотілося б якось залізти у голову справжнього шизофреніка - побачити той "клац", який змушує його представлятися іншим іменем. Продивляючись результати всіх тих дослідів з такими людьми, приходиш до висновку, що мозок людини може вміщувати більше за одну "особистість", бо "побічна персона" задіює інші частини мозкової кори, які не активуються у людини, яка 1 в 1. У нашому організмі дійсно стільки всього "відпочиває", що аж шкода - продукт пропадає. Логічно, що є ті, хто не "змирився".
Але то крайнощі - чи розглядав хтось проміжний варіант? Контрольований "клац"? Чи це ще один винахід безнадійних молодих людей, яким цікавинки не вистачає? Це могло б привернути увагу вчених мужів лише в тому випадку, якби це помітили. Шизофренію першими визначають лікарі. До лікаря йдуть зі скаргами на здоров'я. Але... якщо ти контролюєш... то з біса будеш скаржитися? А ти певен, що контролюєш? Забагато питань виникає, таке важко описувати.
Цікавить юридичний аспект. Всі злочини робить наш мозок, тобто наша особистість. Карають завжди тіло, бо думки не замкнеш. Якщо в тобі кілька особистостей, то все одно покаране буде одне ваше спільне тіло, яке по суті містить у собі й невинні его-стани. Чи злочин це наслідок тіла? Ні, бо якщо у тебе епілептичний приступ й ти, смикнувши рукою, когось вдарив (а якщо з ножем в руці, то й гірше), то тебе не покарають звичайним способом - бо це порив тіла, який не усвідомлювався "особистістю". Виходить тіло завжди невинне. Точніше ще ніхто не знайшов судді для тіла. Думки про шизофренію, як явище, мало змусити нас розділяти особистість і тіло. Й карати окремо. Але ми не природа і не Бог - вони ці поняття з'єднали.Яке ж покарання може бути для "особистості"? Й чи не вважатиметься це занадто жорстоким? Адже відомі випадки, коли страждань зазнавала свідомість, а тіло залишалось неушкодженим. Свідомість загоюється довше, тому це зараз вважається одним з найгірших злочинів.
Коментар НБ (нещодавно зачинив за собою двері юридичного бакалавріату): "Якщо у злочинця є підозра на шизофренію, то призначається суд-мед експертиза - якщо його визначають, як хворого, то справа закривається, а людину ставлять на примусове лікування. Але шизофренія не лікується. Як на мене, краще вже відсидіти".
На хвилинку мене відволікли думки про те, чи можна вважати, наприклад, розбите серце чи сварку подруг злочином? Одразу з'явилось багато "ні" - особисте життя, зловживання, це не являється вчинками, що загрожує суспільству. В загальному. А якщо хтось комусь зробив боляче, а "постраждалий" потім когось застрелив на ґрунті нервового зриву? Типу як "Хто винен?" Але закон наказує нам тримати себе в руках, бо будемо покарані. Виявляється закон вчить нас бути сильними (...й по мірі сил захищати слабких).
Закон намагається бути максимально раціональним. Намагається судити роботів. Парадокс - роботи правил не порушують, тому судять недосконалість - людей, але люди для законів не створенні через численні ірраціональні риси. Справедливість, до речі, теж ірраціональна, особливо та, що ґрунтується на праведному гніві. То хто створив ці закони взагалі? Закони створили колективний розум та прагнення компромісного співіснування, ну плюс ще може трохи справедливості. Вони є породження суспільного договору.
Ґрунтуючись на матеріалах даної статті [link], думаю, що у майбутньому визначальним буде кількість особистостей, а не тіл. Й закони під те пристосуються. Що цікаво, слов'яни за своєю ментальністю легше сприймуть такі зміни, ніж латинський світ:
"- Скільки вас там було? - Кілька душ". (укр)
"А вокруг ни души". (рус)
"Somebody, help!" (eng)
Хіба що німці будуть найшвидшими з найповільніших ("Jemand").
Коментарі
Дописати коментар