Просте

Люблю все просте. Прості кольори, смаки... Зараз їм шоколадний пломбір - й це з біса найсмачніше морозиво у світі! Ще люблю ваніль - ванільне морозиво, ванільний аромат... просто ваніль.

Люблю прості прямі слова, прості думки. Ні, думки ні.

Складне приємно лоскоче мозок, але коли воно всюди навколо тебе - то, знаєте, від лоскоту й вмерти можна.

Щодо простих слів, маю на увазі, що за словами стоїть саме той сенс, що вони виражають за замовчуванням. Без напівтонів та натяків. Складні слова можуть бути приємними та цікавими лише між людьми, що дуже добре розуміють одне одного - у них словник спільний. Тоді це має сенс - це відгороджує їх від іншого світу, залишаючи у своєму власному діалозі.

Люблю прості фільми. Люблю не лише їх, але вони розслабляють, віддають тебе рефлексам. Вираз обличчя стає простий, спокійний, чіткий, коли дивишся такі фільми. Просто смієшся, просто бачиш, плачеш, розгадуєш.

Люблю прості позиції. Я тебе люблю. Я тебе ненавиджу. Ти мене дратуєш. Хочу намалювати твій портрет. Хочу тебе розсмішити. Хочу тебе роздягти. Просто.

Зараз у мене в житті все дуже просто. Дуже просте літо. У голову повернулися проблеми за моделлю дев'ятого класу - блін, це мило! Іншого слова не можу підібрати, бо коли думаю про це - на обличчі з'являється усмішка. А коли проблеми усміхають - це мило. Моя повсякденність зараз дуже проста - а ще кажуть, що я не відпочиваю :)

Є чим зайнятись, є про що подумати, що почитати, кого побачити, що намалювати, послухати, подивитись. А ще є де й під що потанцювати.

Все дуже просто.