Приступ паніки

Раптом стало дуже страшно. Всередині наче стиснуло щось. З'явилась потреба швидко щось робити, зменшити об'єм невідомої інформації, адже страх - це гостра нестача відомостей про безпосереднє навколо. Чашки кави наче й не було - за секунду зникла. А все певно тому, що не знаєш відтінку - все здається заплутаним, а прості слова двозначними. За досить короткий проміжок часу з'явилось штуки зо три невідомих, й хоч одна з них зникне сьогодні аж після 23:00, якщо не пізніше. За другу я навряд чи колись наважусь спитати, інакше тоді дехто цілком серйозно відкриє одну мою невідому. Третя - найжахливіша, бо у ній невідомо, що невідомо. Наче чорна діра - схоже відчуття з провалом у пам'яті. У браузері відкрито 7 сторінок, й кожна що-хвилини оновлюється, наче там блимне щось, що дасть більше інформації. А під ковдру вже не сховаєшся - бо жарко, я спечусь швидше, ніж заспокоюсь. І все ж стає трохи легше, коли описуєш все це словами. Мозок перемикається на іншу задачу й приглушує паніку. Тому зараз описуватиму все підряд, поки не відпустить...

Ні... не виходить... А може вже й не треба. Все. Вже спокійніше.