Вхідні (1)
Мозок розривають риторичні питання, а каша вже охолола - грію знов. Все, що мені кажуть, настільки брехня, що мимоволі віриш тому. Проза рветься зі струн, але через зайві очі не можу грати - занадто впізнавано буде. Мені сьогодні трохи розворушили звивини, але мій інглиш не дозволив як слід висловитись (fuck all these debates!), а тепер мене рве на частини! Безглузді розмови зі своїми "ми" трохи освітлюють тло. Довгі листи, криваві погрози та велика чашка чаю наче дивляться на мене своїми величезними очима. Каша зашибенно смачна, але краще б ОГ була чуйніша. Наче ролями помінялись.Увесь сьогоднішній день врятувала лишень одна маленька ввічливість - продавщиці з "Форнетті" недалеко від Лук'янівки у напрямку мого дому. Захотілося сказати їй (й, власне, сказане було): "Дуже Вам дякую!" Наче вся турбота світу сконцентрувалася у цій жіночці й вилилась на мене. Сьогодні було замало ведмедиків та забагато сонечок. А ще дивний голуб миру, що налетів на людей, а потім бемснувся у скло.
Смачного.
" - Я маю дві капсули. Одна червона, інша - синя. Перша називається "розмова", друга - "дія-наслідок". Яку ковтатимеш?
- Маленьке уточнення, як я ковтну одну, чи друга ще залишиться?
- Якщо ще залишиться кому ковтати".
Коментарі
Дописати коментар